Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

Розпорядженням В.о. Голови судової палати Г.А.Кравчука від 19.01.2009 року у зв’язку з перебуванням судді Муравйова О.В. у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі № 3/7-54 господарського суду Тернопільської області, утворено колегію суддів у складі: головуючий –Фролова Г.М., судді: Полянський А.Г., Коробенко Г.П.

У січні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Тріумф" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської міської ради про визнання права власності Закритого акціонерного товариства "Тріумф" на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 7420, 41 м2, яка розташована в м. Тернополі по вул. Митрополита Шептицького, 21-А.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідач ухиляється від виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 27.05.2004 року по справі № 9/29-830 (3/141-1242), позивач змушений звернутися з позовними вимогами про визнання права власності на спірну земельну ділянку, керуючись, зокрема, статтею 187 Господарського кодексу України.

06.03.2008 року позивач звернувся до суду з доповненням до позовної заяви, в якому зменшив розмір позовних вимог і просив суд визнати право власності Закритого акціонерного товариства "Тріумф" на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 7122,72 кв.м., що розташована в Тернополі, вул. Митрополита Шептицького, 21-А.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.05.2008 року (суддя: Турецький І.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2008 року (судді: Давид Л.Л. –головуючий, Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.) по справі № 3/7-54 господарського суду Тернопільської області позов задоволено. Визнано право власності за Закритим акціонерним товариством "Тріумф" на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 7122, 72 м2, що розташована в м. Тернополі по вул. Митрополита Шептицького, 21-А, як належним власником.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на статті 321, 328, 377 Цивільного кодексу України, статті 120, 128 Земельного кодексу України зазначають, що враховуючи ту обставину, що позивач є власником будівлі, яка розташована на спірній земельній ділянці, позовні вимоги документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з постановою, Тернопільська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2008 року по справі № 3/7-54 господарського суду Тернопільської області, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 116, 128 Земельного кодексу України, статті 45 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає, що господарськими судами не об'єктивно та не всебічно оцінено докази по справі, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.

13.01.2009 року від Голови правління Закритого акціонерного товариства "Тріумф" надійшла телеграма з проханням перенести слухання справи на другу половину лютого 2009 року у зв’язку з лікуванням представника за межами України.

Оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 08.12.2008 року про прийняття касаційної скарги до розгляду явка представників сторін обов’язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребовувались, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України та вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду скарги, у зв’язку з чим, заявлене клопотання про перенесення слухання справи задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до роз’яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Розпорядженням Тернопільської міської адміністрації № 595 від 15.07.1993 року Закритому акціонерному товариству "Тріумф" у постійне користування була надана земельна ділянка за адресою: м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, 21-А для спорудження торгово-адміністративного комплексу.

Рішенням Тернопільської міської ради № 1375 від 09.11.2005 року затверджено акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію, відповідно до якого торгово-адміністративний комплекс прийнятий в експлуатацію і видано Свідоцтво на право власності від 06.02.2006 року на будівлю торгово-адміністративного комплексу.

Судами також встановлено, що 10.10.2002 року Закрите акціонерне товариство "Тріумф" звернулося до Тернопільської міської ради з клопотанням про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7420,41 кв.м., що знаходиться у м. Тернополі по вул. Митрополита Шептицького,21-А з доданими до нього документами.

Зазначене клопотання Тернопільською міською радою не розглянуто, у зв’язку з чим Закрите акціонерне товариство "Тріумф" звернулося до господарського суду Тернопільської області за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.05.2004 року у справі № 9/29-830 (3/41-1242), яке набрало законної сили, зобов’язано Тернопільську міську раду розглянути на черговому пленарному засіданні ради заяву Закритого акціонерного товариства "Тріумф" від 10.02.2002 року про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7420,41кв.м., розміщеної у м. Тернополі, вул. Митрополита Шептицького, 21-А.

Попередні судові інстанції дійшли висновку про визнання права власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 7 122,72 кв.м., розміщену у м. Тернополі, вул. Митрополита Шептицького, 21-А, за Закритим акціонерним товариством "Тріумф".

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, колегія суддів вважає, що попередніми судовими інстанціями не взято до уваги те, що рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 9/29-830 (3/41-1242) зобов’язано Тернопільську міську раду розглянути на черговому пленарному засіданні заяву Закритого акціонерного товариства "Тріумф" від 10.02.2002 року про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7420,41кв.м., розміщеної у м. Тернополі, вул. Митрополита Шептицького, 21-А.

Крім того, судами визнано право власності на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 7122,72 кв.м., однак судами не звернуто уваги на те, що рішенням господарського суду Тернопільської області у справі № 9/29-830 (3/41-1242) зобов’язано Тернопільську міську раду розглянути на черговому пленарному засіданні заяву про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 7420,41 кв.м.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також передбачено, що до виключних повноважень міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі, зокрема, оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (стаття 126 Земельного кодексу України).

Як вбачається із статті 116 Земельного кодексу України, зокрема, юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам передбачено статтею 128 Земельного кодексу України.

Зазначеним обставинам судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної оцінки, однак, колегія суддів вважає, що зазначені обставини в їх сукупності мають суттєве значення для вирішення спору по суті.

Крім того, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз суб’єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою господарської юрисдикції.

Однак, судами не звернуто уваги на те, що Закрите акціонерне товариство "Тріумф" звернулося з позовною заявою та доповненням до позовної заяви, керуючись статтею 6, пунктом 1 статті 51, статтями 104- 106, 122, 158, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Тернопільської міської ради задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2008 року та рішення господарського суду Тернопільської області від 30.05.2008 року у справі № 3/7-54 господарського суду Тернопільської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.