Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Плюшка І. А., Разводової С. С., за участю представників: позивача -ОСОБА_1., відповідача -Колєжука А. С., ліквідатора, заявника -Меркулової М. В. дов. № 237/10 від 10.01.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Алчевської ОДПІ в Луганській області на рішення господарського суду Луганської області від 12 червня 2008 року у справі господарського суду Луганської області за позовом ПП ОСОБА_1. до ВАТ ДХК "Луганськвуглебуд" про звернення стягнення на майно,

У травні 2008 року ПП ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до ВАТ ДХК "Луганськвуглебуд" про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, а саме: нежиле приміщення "Будинок управління", що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, та визнання за нею права на продаж предмету іпотеки.

Позов обгрунтувала тим, що вона як поручитель відповідача розрахувалася за останнього з АКБ "Форум" за кредитом в сумі 70000 гривень, а тому до неї на підставі ст. 556 ЦК України перейшли всі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі і права, що забезпечували його виконання, тобто, права іпотекодержателя.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12 червня 2008 року позов задоволено повністю.

Звернено стягнення в сумі 54243 гривні 82 коп. на майно, що є предметом іпотеки, а саме: нежиле приміщення "Будинок управління", що складається з А-2 будинок управління з прибудовами, кам'яний, загальною площею 2004,2 кв. метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ВАТ "Державна холдингова компанія "Луганськвуглебуд", на користь приватного підприємця ОСОБА_1.

За приватним підприємцем ОСОБА_1 визнано право на продаж предмету іпотеки у порядку, визначеному ст. 14 Закону України "Про іпотеку", а саме, з урахуванням вимог Законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (1953-14) .

У касаційній скарзі Алчевська ОДПІ в Луганській області просить скасувати рішення суду, твердячи, що спірне рішення стосується її прав.

Зазначає, що все майно позивача, у тому числі і спірне, з 2005 року знаходиться у податковій заставі.

Крім того, вважає рішення незаконним з мотивів неправильного застосування судом ст. 593 ЦК України, ст.ст. 13, 16 Закону України "Про заставу". На думку заявника, з моменту виконання зобов'язання поручителем-позивачем іпотека припинена.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників заявника і сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з рішення суду, спірне приміщення передано відповідачем у заставу банку, тобто, обтяжене заставою, 22 лютого 2002 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 6 від 22 лютого 2002 року.

Позивач є поручителем відповідача за даним кредитним договором.

26 травня 2008 року позивач сплатив на вимогу АКБ "Форум" 56243 гривні 82 коп. в рахунок погашення боргу відповідача за кредитним договором і з цього моменту набув прав кредитора відповідача, в тому числі і за договором застави.

Вимогу позивача сплатити борг відповідач залишив без задоволення з мотивів відсутності коштів.

На підтвердження своїх доводів заявник касаційної скарги надав Витяг про реєстрацію 6 квітня 2005 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкової застави на всі активи платника - відповідача та копію податкової вимоги від 7 червня 2004 року на суму податкового боргу 397 гривень 53 коп.

Відповідно до ст. 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Наведена норма кореспондується з правилом п.3 ч.2 ст. 111-10 ГПК України, за яким рішення суду скасовується в будь-якому випадку, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

З огляду на те, що застава спірного майна на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором має пріоритет у часі перед податковою заставою, про яку стверджує заявник, а спірним рішенням не вирішувалося питання щодо жодних прав або обов'язків заявника касаційної скарги, суд вважає касаційну скаргу не обгрунтованою, а тому вона підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст.- 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 12 червня 2008 року -без зміни.