Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, м. Вінниця (далі –УМВС України у Вінницькій області)

на рішення господарського суду Вінницької області від 27.06.2008 та

постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.10.2008

зі справи № 9/2-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід", м. Вінниця (далі –ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід")

до УМВС України у Вінницькій області

про стягнення 56 185,57 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" –не з'яв,

УМВС України у Вінницькій області –Горецького Ю.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про стягнення з УМВС України у Вінницькій області 33 231, 40 грн. основного боргу, 18 852, 42 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 4 101, 75 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.06.2008 (суддя Балтак О.О.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.10.2008 (колегія суддів у складі: суддя Ляхевич А.А. –головуючий, судді Вечірка І.О., Зарудяна Л.О.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь відповідача 33 231, 40 грн. основного боргу, 18 780, 36 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 4 101, 75 грн. Дані судові акти мотивовано: наявністю фактів, що свідчать про переривання перебігу строку позовної давності у спорі зі справи; обов’язком відповідача сплати вартість виконаної позивачем роботи.

УМВС України у Вінницькій області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що:

- в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем обов’язку з передачі роботи відповідачеві, тому місцевим та апеляційним господарськими судами вирішено даний спір з порушенням припису статті 854 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), яким передбачено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну лише після остаточної здачі роботи;

- висновок про наявність підстав для стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованим, оскільки попередніми судовими інстанціями не встановлено період прострочення виконання боржником грошового зобов’язання.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 23.01.2004 УМВС України у Вінницькій області надіслало ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" листа № 33/314 з пропозицією виготовити бланки документів, журнали та папки в зазначених кількості та асортименті (далі –лист УМВС України у Вінницькій області від 23.01.2004 № 33/314); цим листом було гарантовано оплату роботи ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід";

- відповідно до підписаного сторонами акта надання послуг (виконаних робіт) від 13.02.2004 позивачем було виготовлено бланки документів, журнали та папки в кількості та в асортименті відповідно до листа УМВС України у Вінницькій області від 23.01.2004 № 33/314 на загальну суму 32 181,40 грн.;

- зі змісту видаткової накладної від 13.02.2004 № 272 вбачається, що УМВС України у Вінницькій області одержало відвантажену позивачем продукцію вартістю 32 181,40 грн.; у даній видатковій накладній зазначено, що продукцію отримав гр. Господарець та наявний відповідний підпис, але не зазначено, на підставі якої довіреності гр. Господарцю відпущено цей товар; відповідно до пояснень співробітника УМВС України у Вінницькій області Господарця Миколи Вікторовича (далі –Господарець М.В.) у судовому засіданні господарського суду Вінницької області від 12.06.2008 зі справи № 9/2-08 підпис на видатковій накладній від 13.02.2004 № 272 належить йому;

- згідно з виданою УМВ України у Вінницькій області довіреністю від 17.02.2004 серії ЯЗБ № 742741 Господарець М.В. уповноважується на отримання від ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" продукції на тридцять дві тисячі гривень; довіреність видано строком до 27.02.2004;

- позивач стверджує, що Господарець М.В. отримав продукцію за видатковою накладною від 13.02.2004 № 272 на підставі довіреності від 17.02.2004 серії ЯЗБ № 742741; відповідач наведене заперечує, посилаючись, зокрема, на запис у журналі реєстрації довіреностей УМВС України у Вінницькій області;

- відповідно до журналу реєстрації довіреностей УМВС України у Вінницькій області Господарець М.В. на підставі довіреності від 17.02.2004 серії ЯЗБ № 742741 отримав від позивача товар за накладною від 19.05.2004 № ГПВВ-02897; такі ж пояснення подано Господарцем М.В. у судовому засіданні апеляційному господарському суду зі справи;

- Господарець М.В. на підставі довіреності від 17.02.2004 № ЯЗБ-742741 (виданої строком до 27.02.2004) за накладною на відвантаження від 19.05.2004 № ГПВВ-02897 отримав продукцію вартістю 1 980 грн.; тобто за цією накладною було відвантажено продукцію на підставі довіреності, строк дії якої закінчився;

- 23.04.2004 УМВС України у Вінницькій області видало Господарцю М.В. довіреність від 23.04.2004 строком до 03.05.2004 на отримання від позивача продукції вартістю 4 320 грн.;

- позивачем на підставі довіреності № 742979 відповідно до накладної на відвантаження від 23.04.2004 № ГПВВ-02885 було відвантажено відповідачеві продукцію вартістю 6 225, 26 грн.;

- із виписок з банківських рахунків позивача за період з 01.01.2004 до 31.06.2004 вбачається, що: відповідач оплатив одержану згідно з накладною на відвантаження від 23.04.2004 № ГПВВ-02885 продукцію в сумі 5 475, 26 грн.; відповідачем не здійснювалася оплата за видатковою накладною від 13.02.2004 № 272;

- позивач неодноразово звертався до відповідача щодо погашення зазначених сум основного боргу та підписання звірки рахунків;

- 25.10.2005 УМВС України у Вінницькій області було надіслало позивачеві листа № 11/904, у якому зазначено, що відповідач фактично визнає заборгованість у сумі 1 050 грн. та в сумі 32 181, 40 грн. за умови зарахування зазначеної в цьому листі зустрічної вимоги;

- позивач просить суд стягнути з відповідача вартість відвантаженої згідно з видатковою накладною від 13.02.2004 № 272 продукції в сумі 32 181,40 грн. та 1 050 грн. боргу, який виник у зв’язку з неповною оплатою продукції, відвантаженої за накладною на відвантаження від 23.04.2004 № ГПВВ-02885, а також стягнути інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані на зазначені суми, станом на 01.04.2008;

- відповідач заперечує факт отримання продукції за видатковою накладною від 13.02.2004 № 272 та наявність заборгованості за цим документом, але визнає наявність заборгованості з оплати продукції, отриманої згідно з накладною на відвантаження від 23.04.2004 № ГПВВ-02885, в сумі 1050 грн., посилаючись на дані бухгалтерського обліку;

- на момент розгляду справи зазначена заборгованість відповідачем не погашена;

- відповідачем у справі заявлено про застосування позовної давності у даному спорі.

Причиною виникнення спору зі справи є питання про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в зазначеному позивачем розмірі з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

За ЦК України (435-15) до заявлених позивачем у даному спорі позовних вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки, визначена статтею 257 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач вперше звернувся з вимогою про сплату боргу 02.08.2005.

З огляду на наведене, враховуючи надіслання відповідачем листа від 25.10.2005 № 11/904, попередні судові інстанції правомірно зазначили про відсутність порушення строку позовної давності та про його переривання.

За приписом частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

В абзаці першому частини першої статті 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписом статті 638 ЦК України: договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга статті 642 ЦК України).

Відповідно до припису статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписом частини першої статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Водночас частиною першою статті 853 ЦК України передбачено обов’язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання (частина шоста статті 853 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 (z0293-96) , визначено, що, зокрема, товарно-матеріальні цінності передаються тільки за довіреністю одержувача.

Пунктом 8 цієї Інструкції встановлено граничний строк дії такої довіреності –10 днів.

Зі змісту листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 № 053-2915 вбачається, що без довіреності не може бути складено інші первинні документи, які є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, внаслідок чого, враховуючи припис статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підстави для відображення операції з відвантаження цінностей в бухгалтерському обліку відсутні. Отже, відбувається порушення порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

У постанові апеляційного господарського суду вірно зазначено, що сторонами у справі порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку оформлення та використання первинних бухгалтерських документів, яке призвело до необ’єктивного відображення в бухгалтерському обліку діяльності цих суб’єктів господарювання.

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції, встановивши, що 13.02.2004 сторонами у справі було підписано акт надання послуг (виконаних робіт) щодо виготовленої позивачем відповідно до листа УМВС України у Вінницькій області від 23.01.2004 № 33/314 продукції вартістю 32 181,40 грн., дійшли обґрунтованого висновку про наявність у відповідача зобов’язання сплатити вартість виконаної позивачем роботи в зазначеному розмірі з урахуванням втрат від інфляції та 3 % річних, враховуючи прострочення виконання цього зобов’язання.

Посилання скаржника на виконання позивачем обов’язку з передачі роботи відповідачеві спростовується наведеними приписами частини першої та шостої статті 853 ЦК України, –беручи до уваги встановлені господарськими судами фактичні дані, які свідчать про те, що відповідачеві був відомий момент передання роботи, зокрема, з акта надання послуг (виконаних робіт) від 23.01.2004 № 33/314.

Разом з тим, згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Відтак передбачені законом підстави для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі відсутні.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Вінницької області від 27.06.2008 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.10.2008

зі справи № 9/2-08 залишити без змін, а касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області –без задоволення.