Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Товариством з обмеженою відповідальністю Науково –виробничим об’єднанням "Червоний металіст" у вересні 2008 заявлений позов до Міністерства вугільної промисловості України про: 1) визнання недійсним рішення Міністерства вугільної промисловості України від 15.05.08 щодо акцепту тендерної пропозиції переможця тендерних торгів; 2) зобов'язання відповідача розпочати нову процедуру закупівлі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.08, ухваленою суддею Власовим Ю.Л., позовна заява повернута позивачеві без розгляду на підставі пунктів 4, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Вмотивовуючи ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем платіжні доручення № 1837 та № 1838 на підтвердження сплати державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не є належними доказами, оскільки не містять необхідних реквізитів та відмітки про зарахування цих платежів в дохід державного бюджету.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково –виробниче об’єднання "Червоний металіст" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 05.09.08 скасувати, а справу просить направити на розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судом пункту 4 статті 65 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд міг витребувати від сторони, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України про зарахування сплачених коштів до державного бюджету. На думку скаржника, суд не вчинив необхідних дій з витребування додаткових доказів та повернув позовну заяву з формальних підстав.

Від Міністерства вугільної промисловості України відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції приписів процесуального законодавства, відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд міста Києва ухвалою від 05.09.08 повернув позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробничого об’єднання "Червоний металіст" без розгляду на підставі пунктів 4, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України через неподання належних доказів сплати державного мита та витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Такий висновок колегія суддів визнає помилковим. Позовною заявою є процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. При вирішенні питання про прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі суд досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог. Позовна заява підлягає поверненню, якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам статей 54- 58 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пунктів 3, 31 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Підстави повернення позовної заяви без розгляду визначені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України. Перелік цих підстав є вичерпним і розширенню не підлягає.

Відповідно до пунктів 4, 10 вказаної статті, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі та доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Порядок сплати державного мита до Державного бюджету визначений Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 №15 (z0050-93) , а розмір сплати державного мита до Державного бюджету визначений статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції не приймаючи в якості доказу сплати держаного мита у встановлених порядку та розмірі платіжне доручення від 28.08.08 № 1837, виходив з відсутності на його зворотній стороні напису про зарахування державного мита до держаного бюджету.

Однак, такий висновок спростовується матеріалами позовної заяви, а саме, доданим позивачем на підтвердження сплати державного мита платіжним дорученням від 28.08.08 № 1837 про сплату 170,00 грн на зворотньому боці якого міститься напис про зарахування мита в дохід державного бюджету. Напис скріплено підписами посадових осіб з відбитком печатки кредитної установи та з відміткою дати виконання платіжного доручення. Крім того, колегія суддів визнає, що відсутність відповідних реквізитів не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України. При цьому, у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету суд не позбавлений права витребувати від позивача, відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.

Водночас, не може бути підставою для повернення позовної заяви без розгляду відсутність на платіжному дорученні від 28.08.08 № 1838 про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відтиску печатки установи банку, посадового становища та прізвища особи, яка його підписала.

Так, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.05 № 1258 (1258-2005-п) розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу становить 118,00 грн.

Відповідно до пункту 11 вказаного Порядку кошти від оплати витрат спрямовуються на інформування учасників судових процесів про хід і результати розгляду справ, виготовлення та видачу копій судових рішень, що здійснюються шляхом створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису та інше. З метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

За пунктом 12 цього Порядку документ про оплату витрат додається до позовної заяви. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, товариством на підтвердження сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу було додано платіжне доручення від 28.08.08 № 1838 про сплату 118,00 грн з призначенням платежу "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", яке містить підпис та відтиск штампу банку та дату виконання платіжного доручення.

При цьому, колегія суддів визнає, що у разі виникнення сумнівів щодо належної оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд не був позбавлений права витребувати відповідні докази у позивача.

Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі про порушення судом приписів процесуального законодавства, знайшли своє підтвердження. За таких обставин, колегія суддів визнає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробничого об’єднання "Червоний металіст" без розгляду у відповідності до пунктів 4, 10 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала у справі підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи для розгляду позову до господарського суду міста Києва.

Керуючись статтями 111-7, 111-10, 111-11, 111-12, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.08 у справі №05-5-38/9421 скасувати.

Матеріали справи передати для розгляду позову до Господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково –виробничого об’єднання "Червоний металіст" задовольнити.