Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін від:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2008р. (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено повністю; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 14.09.2006р., укладений між Шевченківською районною у м.Києві радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1, площею 15кв.м., яка розташована в м.Києві на вул.Дорогожицькій, 13 у Шевченківському районі м.Києва, для експлуатації та обслуговування діючого кіоску продажу квіткової продукції (договір зареєстровано у книзі договорів оренди земельної ділянки у Шевченківській районній у м.Києві ради за №199); зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку, площею 15кв.м., яка розташована в м.Києві на вул.Дорогожицькій, 13 у Шевченківському районі м.Києва, звільнивши її від кіоску; стягнуто з відповідачів в дохід Державного бюджету України по 42,50грн. з кожного державного мита та 59грн. з кожного витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008р. (судді Андрієнко В.В. -головуючий, Вербицька О.В., Капацин Н.В.) рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2008р. скасовано повністю; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову; стягнуто з позивача на користь відповідача-1 42,50грн. державного мита.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального права, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

В касаційному поданні Заступник прокурора міста Києва просить скасувати постанову апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дійшла висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Шевченківської районної у м.Києві ради від 16.03.2006р. №704 було надано ПП ОСОБА_1 в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 15кв.м. по вул.Дорогожицькій, 13 в м.Києві.

14.09.2006р. між Шевченківською районною у м.Києві радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди, за умовами якої ПП ОСОБА_1 надано на умовах короткострокової оренди земельну ділянку загальною площею 15кв.м. для експлуатації та обслуговування діючого кіоску з продажу квіткової продукції на вул.Дорогожицькій, 13 у Шевченківському районі м.Києва терміном до 31.03.2009р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не доведено факту державної реєстрації спірного договору від 14.09.2006р. Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації.

Натомість апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки з прийняттям Київською міською радою рішення від 08.06.00 № 164/885 "Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин" районним в м. Києві радам передані окремі повноваження щодо передачі в оренду земельних ділянок, в тому числі і повноваження щодо державної реєстрації договорів оренди землі, з огляду на що в позові було відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 4- 7 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Вищевикладені висновки судів попередніх інстанцій не можна визнати в достатній мірі обґрунтованими з наступних підстав.

Позовні вимоги Київський природоохоронний прокурор обґрунтовував тим, що спірний договір оренди земельної ділянки суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) , що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України. Законом України "Про оренду землі" (161-14) (стаття 15) визначені умови договору оренди землі, в тому числі і істотні умови. Так, істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Частина четверта ст. 15 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Частина друга ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Обставини дотримання визначених законодавством умов договору оренди землі та наявності всіх необхідних додатків до нього суди попередніх інстанцій не встановили, правової оцінки змісту договору не дали.

Незважаючи на те, що міська рада обґрунтовувала позовні вимоги саме невідповідністю спірного договору чинному законодавству, суди попередніх інстанцій залишили ці доводи без належної перевірки, обмежившись лише посиланнями на обставини недоведеності (доведеності) факту державної реєстрації спірного договору.

Зокрема, в позовній заяві вказано про те, що оскаржуваний договір оренди не містить ряд істотних умов (строки та умови сплати орендної плати, розмір орендної плати, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови збереження стану об'єкту оренди, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві та ін.); в договорі не зазначено такі невід'ємні частини договору оренди землі, як акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій вищезазначене залишили поза правовою увагою і не встановили, чи відповідає спірний договір вимогам Закону України "Про оренду землі" (161-14) , чи містить всі передбачені законодавством істотні умови та додатки.

Згідно зі ст.- 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції при вирішення спору не виконали всіх вимог процесуального законодавства і всебічно не перевірили обставини справи, не дали належної оцінки доказам, якими сторони обґрунтовували свої доводи та заперечення, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа -направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, - 111-5, - 111-7, п.3 ч.1 ст.- 111-9, - 111-10, ст.- 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу та касаційне подання задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 року та рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2008 року у справі №18/215 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.