Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва - Стасюк Н.М. (дов. від 12.11.2007);

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2008 за заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Корал-М" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду м. Києва від 01.09.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал-М" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора, якого зобов'язано письмово повідомити про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал-М" банкрутом усіх відомих йому кредиторів банкрута, підприємницьку діяльність завершено, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів вважати таким, що настав 01.09.2008, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 01.09.2008, ліквідатора зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута у строк до 01.09.2009.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.10.2008 (суддя Чеберяк П.П.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута. Ліквідовано як юридичну особу Приватне підприємство "Корал-М". Провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеною у справі ухвалою ДПІ у Солом'янському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального права внаслідок порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.

Ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Наведена норма передбачає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі й у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З матеріалів справи вбачається, що приймаючи постанову про визнання ТОВ "Корал-М" банкрутом на підставі ст. 52 Закону місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені вимоги ініціюючого кредитора документально підтверджені, не виконані боржником після настання встановленого строку їх оплати, а факт відсутності боржника за юридичною адресою підтверджено актом державного виконавця ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м.Києві від 24.04.2008 (а.с. 16), а також поверненням поштовим відділенням ухвали суду від 08.08.2008 у зв'язку з відсутністю боржника (а.с. 54-55).

08.10.2008 ліквідатором банкрута було надано господарському суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс (а.с. 35-49), в якому вказано, що здійсненими ліквідатором заходами майнових активів боржника не виявлено, майно у банкрута відсутнє. Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.10.2008 подані звіт та ліквідаційний баланс було затверджено.

Однак, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються показники виявлення ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Отже, законодавцем передбачено обов'язкову процедуру встановлення вимог кредиторів шляхом письмового повідомлення ліквідатором всіх потенційних кредиторів боржника, до таких кредиторів належать податкові органи, органи стягнення загальнообов'язкових внесків до фондів соціального страхування, а також передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, даних інвентаризації майна боржника; не дає оцінки відсутності запитів фондам соціального страхування, управлінню пенсійного фонду та податковому органу на предмет встановлення їх кредиторських вимог; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Матеріалами справи підтверджується подання звіту ліквідатора без реєстру вимог кредиторів, який є обов'язковим додатком, згідно з частиною 1 статті 32 Закону, без жодних запитів ліквідатора до фондів та ДПІ, на обліку яких стояв боржник з метою встановлення їх кредиторських вимог.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, в касаційній скарзі вказується, що ТОВ "Корал-М" перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва і станом на 25.11.2008 має податковий борг.

Крім того, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, порушив справу про банкрутство ТОВ "Корал-М", визнав ТОВ "Корал-М" банкрутом, при цьому ліквідував як юридичну особу Приватне підприємство "Корал-М", зобов'язав Київське міське управління статистики виключити з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Приватне підприємство "Корал-М", Державного реєстратора Печерської районної у м. Києві державної адміністрації провести державну реєстрацію припинення Приватного підприємства "Корал-М".

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні ( Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 (v0011700-76) ).

З врахуванням викладеного оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для розгляду на стадії ліквідаційної процедури.

При новому розгляді справи суду слід врахувати приписи статей 17- 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", ст.ст. 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема організаційно-правову форму юридичної особи -боржника, перевірити ствердження та заперечення сторін, всім зібраним доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі М.Києва задовольнити.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 30.10.2008 про затвердження звіту та ліквідаційного балансу у справі № 44/235-б скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.