Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Черкасько –Лозівська сільська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Дергачівської районної державної адміністрації про визнання права користування та розпорядження землею.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.07.2008 року позов задоволено у повному обсязі.

За апеляційними скаргами Харківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті по земельних ресурсах" та Дергачівської районної державної адміністрації судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і винесено постанову, якою рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2008 року залишено без змін.

Дергачівська районна державна адміністрація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційного суду, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суддів.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2008 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 року підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті з порушенням норм процесуального права, а саме: судами першої та апеляційної інстанції не вірно визначена підсудність даної справи. Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. На думку Дергачівської РДА Харківської області сторони даного спору не є суб’єктами господарювання та споживачами у відношенні один до одного, а спір виник саме з приводу реалізації повноважень у галузі регулювання земельних правовідносин.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору у даній справі є визнання права користування та розпорядження землями, відведеними під розміщення кварталів садибної забудови по вул. Горького, Вишнева, Благодатна 1, Рубіжна, Ярова та Архітекторів.

Відповідно статті 86 Цивільного кодексу УРСР та статті 317 Цивільного кодексу України право розпорядження та користування, а також володіння це елементи права власності, які одночасно належать власнику. Аналогічний зміст права власності закріплений у статтею 78 Земельного кодексу України.

Право власності це цивільно-правові відносини, суб'єктами яких відповідно статті 2 та статті 318 Цивільного кодексу України є учасники цивільних відносин, зокрема, територіальні громади.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що в цьому провадженні позовні вимоги випливають із відносин власності, що мають приватноправовий характер, а отже, не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), наведене у пункті 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 зазначеного Кодексу, на цей спір не поширюється.

Твердження заявника про порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Харківської області від 25.07.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 року у справі № 35/188-08 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.