Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

розглянув касаційне подання

за участю представників сторін:

Генеральної Прокуратури України: Руснак Ю.І., посв.№31 від 03.03.09

позивача: Корольова С.О. паспорт ЕО 141132, виданий 03.04.1996р.

відповідача: Горобченко О.В. довір. від 26.05.09 №1389/209/14/01

3-ої особи: не з'явились

Розпорядженням Голови судової палати ВГСУ від 03.08.09 №02.03-10/304 у зв'язку з відпусткою судді Овечкіна В.Е. змінено склад колегії суддів у справі №4/398/08, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя : Овечкін В.Е., Чернов Є.В., Цвігун В.Л. та створено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Чернов Є.В., судді: Цвігун В.Л., Ковтонюк Л.В.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.02.2009р. позовні вимоги задоволено, за позивачем визнано право власності на приміщення перукарні літ А-1, загальною площею 43,2 кв.м, основною площею 24,0 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Рюміна,1-а, оскільки перепланування приміщення перукарні не порушує права інших осіб (суддя Т.Дубова).

Перший заступник прокурора Миколаївської області в касаційному поданні просить скасувати рішення суду, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Вважає, що суд не застосував ст. 331 ЦК України, ст.18 ЗУ "Про основи містобудування", тобто об’єкт в установленому порядку не прийнятий до експлуатації. Суд не перевіряв наявність дозволу на будівництво, проект на перепланування приміщення, додержання позивачем будівельних норм і правил.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судам першої інстанції встановлено наступне.

Позивачу на підставі свідоцтва про право власності № 102 від 11.03.2002р. належить нежитлове приміщення перукарні літ.А-1 загальною площею 42,7кв.м, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Рюміна, 1.

10.08.04р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі загальною площею 66,0 кв.м для розміщення та обслуговування вбудованих приміщень строком на 5 років. Актом приймання-передачі земельної ділянки від 25.08.2004р. земельна ділянка передана позивачу (а.с.6-13).

Рішенням виконкому Миколаївської міськради від 28.11.08 за № 2227 нежитловим приміщенням перукарні по вул.Рюміна,1 загальною площею 43.2 кв.м надано нову адресу – вул.Рюміна, 1а.

В 2008р. позивачем самочинно проведено перепланування приміщення шляхом часткового знесення перегородки, в результаті чого загальна площа збільшена на 0.5 кв.м та становить 43.2 кв.м, 24.0 кв.м основної площі, про що визначено в технічному паспорті ММБТІ № 267 від 29.07.08 (а.с. 23-28).

Листом вих. № 2491 від 31.07.2008р. (а.с.34) ММБТІ повідомило Миколаївський міськвиконком про перепланування позивачем приміщення для внесення їх в облікові матеріали, але відповіді позивач не отримав.

Згідно висновків головного управління містобудування та архітектури від 16.09.2008р., ГУМНС України в Миколаївській області від 27.08.2008р., Заводського відділу СЕС м.Миколаєва від 29.08.2008р., вказане самочинно перепланування збудовано з дотриманням будівельних, санітарних та протипожежних норм і правил. Вказані вище органи не заперечують про визнання за позивачем права власності на самочинно переобладнану будівлю.

Крім того, згідно кадастрового плану експлікації земельних угідь по вул.Рюміна,1 самовільне будівництво не зачіпає права інших осіб (а.с.15).

На спірні правовідносини поширюється дія ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", в якій визначено, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об’єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об’єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємства.

Таким чином, будівництвом є спорудження нових об’єктів і реконструкція чи перепланування існуючих об’єктів.

Позивач без належно затвердженого проекту перепланував належне йому на праві приватної власності (свідоцтво від 11.03.02р.) нежитлове приміщення перукарні шляхом часткового знесення перегородки, в результаті якої загальна площа збільшилась на 0,5 кв.м.

Відповідно ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, зокрема, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Судами встановлено, що Головне управління містобудування та архітектури, ГУМНС України в Миколаївській області, райвідділ СЕС надали свої висновки про те, що самочинне перепланування перукарні збудовано з дотриманням будівельних санітарних та протипожежних норм і правил і вони не заперечують проти оформлення права власності позивача. Але, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем у справі зазначена Миколаївська міська рада. Судом не вказано, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на спірне майно (ст. 392 ЦК України). Якщо такий факт не встановлено, то у сторін по справі відсутній спір. ММБТІ здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

За таких обставин рішення у справі не може вважатися обгрунтованим, оскільки не встановлені обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Доводи прокуратури про незастосування судом ст. 331 ЦК України, колегія суддів до уваги не приймає. Цією статтею регулюється набуття права власності на новостворене майно, якщо воно побудовано з дотриманням встановленого діючим законодавством порядку. А якщо цей порядок порушено, то таке будівництво є самочинним і такі дії регулюються ст. 376 ЦК України. Законодавець визначає ініціатором позовів до суду при відхиленні від проекту будівництва або порушенні будівельних норм та інше відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування для зобов’язання забудовника усунути порушення або здійснити перебудову (ч.7 ст. 376 ЦК України).

Якщо самочинне будівництво здійснено власником земельної ділянки без порушень норм і правил, але за відсутності належного дозволу та/або проекту, то після огляду і висновку відповідних комісій про відсутність порушень немає підстав для відмови у визнанні права власності на таке будівництво.

Судом не з’ясовано, чи проведені зазначені дії органами міської ради, який висновок рада отримала і з яких підстав не визнає право власності позивача.

Під час нового розгляду справи необхідно усунути зазначені недоліки, дослідити обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору та винести обгрунтоване, законне рішення суду.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.02.2009 р. у справі № 4/398/08 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.