Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддів Стойка О.В., Шевкової Т.А. від позивача: Бойко М.Ю. -дов. №185 від 28.09.2012р. від відповідача: Брус О.М. -дов. № б/н від 10.05.2012р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2012 року у справі №5006/12/194пн/2012 (Суддя: Тоцький С.В.) за позовом Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ», м.Донецькдо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ про тлумачення змісту правочину

У 2012 році Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ», звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ про тлумачення змісту правочину.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.10.12р. позовні вимоги Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ», м.Донецьк, задоволені у повному обсязі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 23.10.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах.

Позивач, Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ», м.Донецьк надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін. Судовою колегією відзив відповідача на апеляційну скаргу долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ» був укладений договір загальних умов фінансового лізингу №647-LD, відповідно до п.1.1 якого лізингодавець приймає на себе зобов»язання придбати у власність від продавця предмет лізингу (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов) та передати його у користування та господарську діяльність лізингоодержувача на строк та на умовах визначених договором лізингу та загальними умовами).

За тлумаченням пункту правочину позивач звернувся із позовною заявою.

Спірний пункт даного договору передбачає вид та розмір пені за прострочку виконання строку оплати, але, на думку позивача, розмір пені обчислюється або у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу або у розмірі 1% від вартості майна.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та прийняв рішення, а саме, «умови п.6.2.2. Загальних умов фінансового лізингу №647-LD від 03.07.2008р. договорів фінансового лізингу №647/1 від 24.07.2008р., №647/2 від 24.07.2008р; № 647/3 від 24.07.2008р.; № 647/4 від 24.07.2008р.; № 647/5 від 24.07.2008р.; № 647/6 від 24.07.2008р.; № 647/7 від 24.07.2008р.; № 647/8 від 24.07.2008р.; № 647/9 від 24.07.2008р.; №647/10 від 24.07.2008р.; №647/11 від 11.08.2008р.; №647/12 від 11.08.2008р. розтлумачив наступним чином:

а) відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на курс передачі, що є незмінною впродовж дії всього строку Договору фінансового лізингу, при цьому курс передачі є офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним Банком України на дату підписання Акту приймання - передачі предмету лізингу та є незмінним впродовж дії всього строку Договору;

b) комісія лізингодавця, яка розраховується як різниця суми Лізингового платежу у еквіваленті долару США та Відшкодування у еквіваленті долару США, яка не може бути меншою за 1(одну) гривню. У будь - якому випадку розмір Лізингового Платежу не може бути меншим ніж розмір Відшкодування, при цьому комісія визначається сумою яка зазначена як комісія за організацію, у т.ч. ПДВ у графіку платежів ( додаток №2 до договору фінансового лізингу) по офіційному курсу обміну Національного Банку України на Дату Повідомлення.

Та наступних змінних складових:

c) ПДВ на суму нарахованих до сплати Відсотків, згідно з підпунктом b) пункту 6.2.2., що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановлену на день нарахування таких Відсотків за відповідний проміжок часу, розраховану від Ціни предмета Лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується та сплачується згідно зі статтею 3.2.2. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

У зв'язку з тим, що комісія та відшкодування перераховуються з еквіваленту долару США у гривню по різним курсам, то відшкодування повинно перераховуватися з еквіваленту долару США у гривню окремо, від комісії, а комісія повинна перераховуватися з еквіваленту долар США у гривню окремо від відшкодування».

За тлумаченням пункту правочину позивач звернувся із позовною заявою.

Спірний пункт даного договору передбачає вид та розмір пені за прострочку виконання строку оплати, але, на думку позивача, розмір пені обчислюється або у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу або у розмірі 1% від вартості майна.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює та виконує у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.ст. 13, 14 ЦК України.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

У данному випадку пунктом 6.2.2 вищезазначених Загальних умов, сторонами визначено умови періодичних лізингових платежів, які є гривневим еквівалентом суми зазначеної в Графіку помноженої на Курс платежу.

Пунктом 6.6. цих умов сторонни узгодили, що сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж в частині комісії визначається по офіційному курсу обміу Національного банку України на дату повідомлення, а в частині відшкодування -згідно з умовами підункту а) п.6.2.2 цього договору.

Суд апеляційної інстанції вважає неправомірним задоволення позову першої інстанції, оскільки. Відповідно до ст. 213 Цивільного Кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину; при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальнее значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з»ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом іншіх його частин, усім його змістом, намірами сторін; якщо за правилами, встановленими ч.3 цієї статті, не має можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що у даному випадку рішення Господарського суду Донецької області від 23.10.2012 р. у справі №5006/12/194пн/2012 суттєво змінює умови договору, який укладено між сторонами без розбіжностей, а тому, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2012 року у справі №5006/12/194пн/2012 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2012 року у справі №5006/12/194пн/2012 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ про тлумачення змісту правочину.

Стягнути з Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛІЯ», м.Донецьк (83086, м.Донецьк, вул.Артема,13, ЄДРПОУ 20336647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м.Київ (04070, м.Київ, вул.Сагайдачного, 22/1, ЄДРПОУ 33942232) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 536,50грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.