5011-14/11539-2012 Про застосування наслідків недійсності угоди про пайову (дольову) участь по освоєнню земельної ділянки - 17.12.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року

у справі № 5011-14/11539-2012 (суддя Мельник С.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

до Міністерства оборони України

третя особа Державне підприємство «Управління капітального будівництва та інвестицій»

про застосування наслідків недійсності правочину, -

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-14/11539-2012 в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 30.10.2012 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №5011-14/11539-2012 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Міністерством оборони України на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-14/11539-2012 відмовити повністю, рішення залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-14/11539-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні і заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-14/11539-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» - без задоволення.

Представники третьої особи в судові засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка їх представників без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників третьої особи.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2005 року між публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (позивач) та державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» (відповідач) було укладено угоду № 04 про пайову (дольову) участь по освоєнню земельної ділянки по вулиці Аеровокзальній, 3 (вул. Народного ополчення, 3) у Солом'янському районі міста Києва.

Предметом зазначеної вище угоди є дольова (пайова) участь сторін у будівництві житлового комплексу із соціальною інфраструктурою на земельній ділянці орієнтовною площею 1,71 га, яка розташована по вул. Аеровокзальна, 3 (будівельна адреса: вул. Народного ополчення, 3) у Солом'янському районі міста Києва.

За умовами пункту 2.3.1 угоди пайовим внеском ПАТ «ХК «Київміськбуд» повинні бути грошові кошти на фінансування робіт (послуг, витрат) по відведенню земельної ділянки, проектуванню та будівництву шляхом здійснення оплати за власний рахунок всіх робіт з будівництва житлового комплексу із соціальною інфраструктурою, а також роботи, послуги, інші матеріальні та нематеріальні активи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.211 року у справі № 5/88, яке набрало законної сили, задоволено позов військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатуючого управління Міністерства оборони України до державного підприємства Міністерства оборони України «Управління капітального будівництва та інвестицій», публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання договору недійсним.

У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про застосування наслідків недійсності правочину та про стягнення з Міністерства оборони України 5 546 291,41 грн., оскільки угода №04 від 07.09.2005 року про пайову (дольову) участь по освоєнню земельної ділянки по вулиці Аеровокзальній, 3 (вул. Народного ополчення, 3) у Солом'янському районі міста Києва визнана недійсною, а ПАТ «ХК «Київміськбуд» понесло витрати за даною угодою. На підтвердження своїх доводів, позивач посилається на акт взаємних розрахунків від 31.03.2011 року та платіжні доручення (№ 3778, 1005, 1006, 3327, 3689, 3652, 3604, 1914, 3692, 4937, 5228, 6565, 548, 1971,3640, 776).

При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача 5 546 291,41 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 208 ГК України визначено, що у разі визнання недійсним господарського зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Згідно з ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем відсутні договірні правовідносини.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено та досліджено той факт, що відповідач - Міністерство оборони України не є стороною вказаної вище угоди №04 від 07.09.2005 року.

Натомість, угода №04 від 07.09.2005 року про пайову (дольову) участь по освоєнню земельної ділянки по вулиці Аеровокзальній, 3 (вул. Народного ополчення, 3) у Солом'янському районі міста Києва була укладена між державним підприємством «Управління капітального будівництва та інвестицій» та публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд».

Відповідно до умов зазначеної вище угоди позивач сплачує грошові кошти для фінансування будівництва державному підприємству «Управління капітального будівництва та інвестицій».

З матеріалів справи вбачається, що платіжними дорученнями №№ 3778, 1005, 1006, 3327, 3689, 3652, 3604, 1914, 3692, 4937, 5228, 6565, 548, 1971, 3640, 776 позивач перерахував грошові кошти у загальному розмірі 5 546 291,41 грн. на рахунок ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій».

Крім того, 31.03.2011 року між позивачем та ДП «Управління капітального будівництва та інвестицій» було підписано акт звірки взаємних розрахунків, яким підтверджено наявність заборгованості третьої особи перед позивачем у розмірі 5 546 291,41 грн.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів щодо виникнення між позивачем та відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 та ст. 2 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу наділені підприємства та організації, права та інтереси яких дійсно порушені.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами.

В порушення вимог ст. 33 ГПК України, позивач не забезпечив суду докази щодо наявності підстав застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача суму понесених позивачем витрат, оскільки обставини, наведені останнім в якості доказів стосуються правовідносин із третьою особою.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом порушених прав чи охоронюваних законом інтересів в контексті ст. 16 ЦКУ в рамках правовідносин за угодою №04 від 07.09.2005 року з урахуванням правового статусу сторін та умов угоди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивача суперечать наявним доказам та встановленим обставинам, тому позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем - публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 19.09.2012 року та про обґрунтованість позовних вимог про застосування наслідків недійсності правочину.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду Київської області від 14.03.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі №5011-14/11539-2012 залишити без задоволення.