Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників від:

Клінічна лікарня "Феофанія" звернулась до господарського суду

м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохаус Атлант-М" 3817,21грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.01.09 (суддя Нарольський М.М.) позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автохаус Атлант-М" на користь Клінічної лікарні "Феофанія" 3817,21 грн. неустойки, державне мито у розмірі 102,00 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване порушенням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару.

За результатом апеляційного перегляду справи Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Шипка В.В., суддів: Борисенко І.В., Євсікова О.О.) 31.03.09 прийняв постанову, якою рішення скасував, в позові відмовив. Постанова мотивована тим, що додатковою угодою від 02.11.07 сторони частково змінили угоду, таким чином, мала місце новація всилу ст. 604 Цивільного кодексу України, і строки поставки не порушені.

Не погоджуючись із постановою у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення господарського суду м. Києва залишити без змін. Скарга мотивована тим, що апеляційним судом невірно застосована ст. 604 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.07 між КЛ "Феофанія" та ТОВ "Автохаус Атлант-М" укладений договір купівлі-продажу транспортних засобів № 219, зокрема: Volkswagen T5 Kombi –1 шт., Caravelle –1 шт., Sharan Miniven –1шт. та Sharan Trendline –3 шт. для приймального відділення лікарні.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору відповідач зобов’язався поставити та передати у власність позивача транспортні засоби для приймального відділення лікарні в кількості 6 шт. на загальну суму 1398920,00 грн. Згідно п. 2.2.1 договору позивач здійснює попередню оплату в розмірі 70% від суми визначеної договором. Пунктом 2.2.2 договору визначено, що остаточний розрахунок за договором проводиться протягом 7-ми календарних днів з дати підписання накладної та акту приймання-предачі товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору 10.09.07 позивачем на користь відповідача перерахований аванс в розмірі 979244 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 32606. В наступному, позивачем сплачено відповідачу 1396912,00 грн., відповідно до платіжних доручень № 33146 від 21.11.07 та № 33211 від 30.11.07.

У період з 18.10.07 по 15.11.07 відповідач поставив позивачеві 5 транспортних засобів на загальну суму 1124787,00 грн. Проте, в порушення договірних зобов'язань, три з п'яти проставлених автомобілів відповідачем поставлені з порушенням договірних строків.

Зокрема, спір виник з того приводу, що 25.10.07 (за день до запланованої поставки автомобілів) відповідач повідомив позивача про те, що він не зможе поставити один із автомобілів, а саме, Volkswagen Sharan Miniven та пропонував замінити його на Volkswagen Passat B6. Позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 261 від 02.11.07 до договору поставки № 219 від 14.08.07, згідно з якою внесли зміни до специфікації (додаток № 1 до договору № 219) та замінили Volkswagen Sharan Miniven на Volkswagen Passat B6 вартістю 272125,00 грн. (з ПДВ), а також встановили загальну суму договору –1 396 915,00 грн. При цьому інші умови, зокрема, строк поставки, залишені без змін.

Втім, 26.10.07 цей автомобіль поставлений не був. Volkswagen Passat B6 отриманий позивачем лише 27.11.07. Позивач просить стягнути з відповідача пеню за невчасну поставку цього автомобіля. Місцевим судом позов задоволений. Відмовляючи в позові, апеляційний суд послався на те, що додатковою угодою № 261 від 02.11.07 до договору поставки № 219 від 14.08.07 сторони частково змінили предмет договору. При цьому, сторони не встановили строк поставки автомобіля Volkswagen Passat B6. Тому з боку відповідача відсутнє прострочення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного суду базуються на невірному застосуванні ст. 604 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Але зі змісту додаткової угоди не вбачається, що первісне зобов'язання припинилося. Навпаки, останнім реченням цієї угоди є: "Інші умови договору залишаються незмінними". Тому первісне зобов'язання не припинилося, строк його виконання не змінився, лише був замінений однин із автомобілів, що підлягав поставці. Тому ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України не підлягала застосуванню в даному випадку.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.2 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки. Таким чином, сторонами передбачена відповідальність у вигляді сплати пені, як різновиду неустойки.

Місцевий суд вірно встановив,що загальний розмір неустойки складає суму 8641,67 грн. На даний час ТОВ "Автохаус Атлант-М" відшкодувало 4652,42 грн., а тому, з відповідача підлягає стягненню 3817,21 грн. неустойки. За таких обставин у апеляційного суду відсутні підстави для скасування рішення місцевого суду. А відтак, постанова Київського апеляційного суду від 31.03.09 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду м. Києва від 23.01.09 - залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Клінічної лікарні "Феофанія" задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.09 скасувати, рішення господарського суду м. Києва від 23.01.09 у справі № 14/262 залишити без змін.