Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Філінюка І.Г.,

Суддів: Шевченка В.В., Головея В.М.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 174 від 14.03.2012 р.)

при секретарі судового засідання Станкової І.М.

за участю представників:

від ДБСУ «Аргарний фонд»- Аріков В. Г., за дов. від 03.01.2012р. № 42;

від прокуратури - Коломійчук І. О., за посвідченням;

від ТДВ «Затишанське хлібоприймальне підприємство»- Апальков В. В., за дов. від 29.12.2012р. №2;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з додатковою відповідальністю «Затишанське хлібоприймальне підприємство»

на рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2012 р.

у справі № 30/17-4960-2011

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд»

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Затишанське хлібоприймальне підприємство»

про стягнення збитків

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» (далі -Аграрний фонд), звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Затишаньске хлібоприймальне підприємство» про стягнення з відповідача збитків у сумі 24 301 111 грн. 93 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було втрачено передане йому на зберігання зерно позивача, чим завдано збитків в розмірі 22665877,129 грн. вартості втраченого майна, а також 1635234,806 грн. коштів, перерахованих позивачем відповідачу за зберігання майна, яке на час перерахування коштів було відсутнє.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі.

В ході розгляду справи було проведено перереєстрацію Відкритого акціонерного товариства «Затишаньске хлібоприймальне підприємство» на Товариство з додатковою відповідальністю «Затишаньске хлібоприймальне підприємство» (далі - ТДВ «Затишанське ХПП»), яке є правонаступником ВАТ.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.02.2012р. (суддя Рога Н.В.) позовну заяву заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» задоволено повністю: стягнуто з ТДВ «Затишанське хлібоприймальне підприємство» на користь Аграрного фонду збитки у сумі 24 301 111 грн. 93 коп., а також стягнуто з ТДВ «Затишанське ХПП» на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 64 380 грн.

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано тим, що перевірками неодноразово встановлювалися факти нестачі зерна, переданого на зберігання ВАТ «Затишанське ХПП» Аграрним фондом, на складах ВАТ, що підтверджує невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо збереження зерна. При цьому суд першої інстанції посилається на Акти перевірки наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам, які складалися за участю представників відповідача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області, ТДВ «Затишанське хлібоприймальне підприємство» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2012р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з додатковою відповідальністю «Затишанське ХПП»зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є незаконним та необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм процесуального права, посилаючись на те, що справу №30/17-4960-2011 розглянуто судом на підставі неналежно засвідчених копій документів.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.04.2012 р. о 10:30, про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

09.04.2012 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Затишанське ХПП», в якому Аграрний фонд заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити рішення місцевого господарського суду від 21.02.2012 р. в силі, з підстав, викладених у вказаному відзиві.

10.04.2012 до апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Затишанське хлібоприймальне підприємство», в якому заступник прокурора Одеської області просить у задоволенні зазначеної апеляційної скарги відмовити, рішення суду від 21.02.2012 р. залишити без змін.

Ухвалою Одеського господарського суду від 10.04.2012 р., у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, що мають значення для справи, розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Затишанське хлібоприймальне підприємство» відкладався на 24 квітня 2012 року о 14:00 год.

В судовому засіданні 24.04.2012р. представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України та направлення матеріалів до слідчих органів.

Обґрунтовуючи клопотання, заявник послався на те, що усі первинні документи бухгалтерського обліку вилучені прокуратурою Суворовського району м. Одеси під час розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину передбаченого ст. 191 ч.5 КК України, скоєного посадовими особами відповідача.

Представник Аграрного фонду та прокурор проти клопотання відповідача заперечували, з підстав доведеності позовних вимог.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2012 року: клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Затишанське хлібоприймальне підприємство»про зупинення провадження у справі задоволено; провадження у справі № 30/17-4960-2011 зупинено та направлено матеріали господарської справи № 30/17-4960-2011 до слідчих органів в особі прокуратури Одеської області.

Вказана ухвала суду вмотивована тим, що слідство у кримінальній справі за фактом розтрати державного майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненої в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК Україні триває та може суттєво вплинути на вирішення даного господарського спору, а також в рамках розслідування кримінальної справи призначена судово - економічна експертиза.

25.04.2012 року на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 10.04.2012 р. до канцелярії суду надійшов лист прокуратури з копією постанови про порушення кримінальної справи від 04.07.2011 р. та листом начальника слідчого відділу УСБУ в Одеській області від 05.11.2011 р.

У зв'язку із надходженням до суду 14.05.2012 року касаційної скарги прокурора Одеської області на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р., зазначену касаційну скаргу разом зі справою № 30/17-4960-2011 на підставі ст. 109 Господарського процесуального кодексу України було скеровано до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2012 р. касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишено без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. у справі господарського суду Одеської області №30/17-4960-2011 -без змін.

Після повернення до апеляційного господарського суду матеріалів господарської справи № 30/17-4960-2011, на підставі ухвали суду від 24.04.2012 р. вказану справу було скеровано до прокуратури Одеської області.

08.11.2012 р. до Одеського апеляційного господарського суду повернулись з прокуратури Одеської області матеріали господарської справи № 30/17-4960-2011 разом із заявою про поновлення провадження у справі. До вказаної заяви прокуратурою додано копію висновку № 4431/12-45 судово-економічної експертизи у кримінальній справі №621.

Зазначену заяву обґрунтовано тим, що кримінальна справа № 621 порушена за іншим фактом, який жодним чином не впливає на розгляд господарської справи за позовом прокуратури області, а тому, на думку прокурора, відсутні обставини для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2012 р. провадження у справі №30/17-4960-2011 поновлено та розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Затишанське хлібоприймальне підприємство» призначено на 04.12.2012 року о 14:00 годині.

04.12.2012 р. в судове засідання з'явились усі учасники процесу. Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Затишанське хлібоприймальне підприємство» підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Представники прокуратури та Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд» проти вказаних доводів заперечували.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на нищевикладене.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 липня 2007р. між ВАТ «Затишанське КХП» (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 07\2007-1а, згідно якого поклажодавець зобов'язався передати на зберігання зерновому складу зерно продовольчої пшениці (об'єкт державного цінового регулювання), якість якого відповідає ДСТУ 3768-2004, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством України.

Закупівля зерна здійснювалась на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2005р. №1029 (1029-2005-п) Аграрним фондом для формування державного продовольчого резерву.

За умовами п. 1.2. договору кількісні та якісні показники зерна поклажодавця, що передається на зберігання зерновому складу, засвідчується відповідними складськими документами, виписаними на момент переходу відповідної кількості зерна у власність поклажодавця та посвідченням про якість зерна.

Відповідно до п. 22 договору строк зберігання становить: до запитання. За умовами п.9 договору поклажодавець, зокрема, має право проводити огляд зерна протягом строку його зберігання.

Згідно п. 16 договору зерновий склад не має права розпоряджатися зерном (його частиною) поклажодавця. За приписами п. 6 договору зерновий склад зобов'язаний, зокрема, зберігати зерно протягом строку, визначеного у договорі, повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився. Відповідно до п. 26 договору зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно, придбане за кошти державного бюджету, до пред'явлення поклажодавцем вимоги про його повернення.

Також, судом першої інстанції встановлено, що згідно копій складських квитанцій на зерно зерновий склад відповідно до умов договору має зберігати зерно передане йому поклажодавцем, а саме: за складською квитанцією №245 від 18.09.2008р. 800 тон пшениці 4 класу урожаю 2008р., за складською квитанцією №580 від 04.09.2007р. 28 тон 415 кг пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №590 від 04.09.2007р. 100 тонн пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №609 від 08.10.2007р. 700 тонн пшениці 5 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №616 від 16.10.2007р. 500 тонн пшениці 5 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №657 від 05.11.2007р. 1 000 тонн пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №677 від 19.11.2007р. 1 500 тонн пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №680 від 22.11.2007р. 2 000 тонн пшениці 4 класу урожаю 2997р., за складською квитанцією №685 від 22.11.2007р. 2 500 тонн пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №28 від 15.05.2008р. 240 тонн пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №29 від 16.05.2008р. 201 тонна 400 кг пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №30 від 17.05.2008р. 186 тонн 980 кг пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №236 від 12.09.2008р. 1 800 тонн пшениці 5 класу урожаю 2008р., за складською квитанцією №672 від 15.11.2007р. 1 000 тонн пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №31 від 18.05.2008р. 281 тонна 840 кг пшениці 4 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №587 від 04.09.2007р. 500 тонн пшениці 5 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №589 від 04.09.2007р. 802 тонни 140 кг пшениці 5 класу урожаю 2007р., за складською квитанцією №943 від 01.12.2010р. 3 720 тонн 015 кг пшениці мякої 3 класу урожаю 2007р.,, за складською квитанцією №8346 від 28.12.2009р. 2 тонни 024 кг пшениці 5 класу урожаю 2007р.

Отже, за результатами розгляду позовної заяви заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд»місцевий господарський суд дійшов висновку про доведенність факту нестачі зерна з вини відповідача, у зв'язку з невиконанням останнім своїх зобов'язань за договором та факту належного виконання умов договору Аграрним фондом шляхом здійснення оплати послуг із зберігання зерна, посилаючись на копії відповідних платіжних доручень.

Однак, при дослідженні матеріалів справи № 30/17-4960-2011 судовою колегією встановлено, що вказаних висновків господарський суд першої інстанції дійшов на підставі наданих позивачем неналежно засвідчених копій документів, зокрема, копії договору складського зберігання зерна №07/2007-1а від 23.07.07 р., копій складських квитанцій про прийняття відповідачем зерна на зберігання та ін.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34, ст. 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 (v0018600-11) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ст. 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК України. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 (v0055609-03) , а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Правила нотаріального засвідчення копій документів встановлюються чинним законодавством. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 (v0055609-03) , відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Однак, всупереч вищевикладеним положенням чинного законодавства, надані позивачем в якості доказової бази копії документів не містять вказівки на дату їх засвідчення, у зв'язку з чим такі копії не можуть вважатись допустимими доказами у справі.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, в порушення статей 34, 36 ГПК України, суд першої інстанції прийняв рішення на підставі недопустимих доказів.

Місцевий господарський суд, посилаючись на: акт перевірки кількісно-якісного стану зберігання зерна державного інтервенційного фонду за зерновому складі ВАТ «Затишанське ХПП» від 18.08.2010р.; акт перевірки наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам від 02.09.2011р.; акт перевірки наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам від 13.02.2012р., дійшов безпідставного висновку про невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо збереження зерна, адже у вказаних актах відсутні вказівки на застосування відповідних засобів та приборів вимірювання при здійсненні зазначених перевірок.

Натомість, як вбачається з вказаних актів перевірки, нестачу зерна було встановлено шляхом проведення лише візуального огляду, а тому об'єктивність висновків за результатами таких перевірок є сумнівною.

Крім того, в матеріалах справи міститься оригінал довідки від 13.02.2012 р. про результати перевірки наявності інтервенційного фонду по бухгалтерському обліку ТДВ «Затишанське ХПП» станом на 13.02.2012 року (арк. спр. 55). Зазначена перевірка проведена заступником начальника Котовської об'єднаної державної інспекції Трач В.В. Зокрема, у цій довідці зазначено, що підтвердити наявність зерна інтервенційного фонду урожаю 2007 року станом на 13.02.2012 року по бухгалтерському обліку ТДВ «Затишанське ХПП» не має можливості в зв'язку з вилученням Службою безпеки України підтверджуючих документів.

Однак, зазначені висновки заступника начальника Котовської об'єднаної державної інспекції не віднайшли свого відображення в оскаржуваному рішенні, таким чином, залишились поза увагою суду першої інстанції.

Згідно висновку № 4431/12-45 судово-економічної експертизи у кримінальній справі №621, висновок акту позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Затишанське ХПП» за період з 01.06.2008 р. по завершений звітний період 2011 року КРВ в Красноокнянському районі КРУ в Одеській області від 23.06.2011 р. №400-24/13 щодо порушень, що призвели до втрат (збитків) на загальну суму 24 135 942,43 грн. документально та нормативно не підтверджується.

У відповідності до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. №69 (z0202-94) , проведення інвентаризації є обов`язковим, у тому числі при встановленні фактів крадіжок, або зловживання, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) (підпункт «г»пункту 3 Інструкції). Результати проведеної інвентаризації оформляються інвентаризаційним описом.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення інвентаризації зерна.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що усі первинні документи за господарськими операціями між сторонами було вилучено органами Служби безпеки України у ході проведення виїмки документів 18.04.2011 р. та при проведенні огляду місця події у період з 2605.2011 р. по 31.05.2011 р.

Як вбачається з доповнень до відзиву на позовну заяву, Товариство з додатковою відповідальністю «Затишанське хлібоприймальне підприємство»не визнає надані позивачем копії документів.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 (v0018600-11) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Проте, місцевим господарським судом наведених положень враховано не було.

У вищевказаній постанові Пленуму Вищого господарського суду України також зазначено, що, якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Однак, господарський суд Одеської області не скористався можливістю витребувати оригінали первинних документів у Головного слідчого управління Служби безпеки України.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи (постанова Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року (v0014700-09) ).

Із врахуванням викладеного, оскаржуване судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції невірно застосовано норми процесуального права, що є підставою для скасування відповідного судового акту.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 104, 105, ГПК України (1798-12) , Одеський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Затишанське хлібоприймальне підприємство» задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2012 р. по справі № 30/17-4960-2011 -скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 07.12.2012 р.