Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь представники:

У вересні 2008р. Міжнародне громадське об'єднання "Волинське братство" (далі –Об'єднання) звернулось до господарського суду м.Києва з позовною заявою, у якій просило визнати договір оренди нежитлового приміщення, що належить до державної власності, укладений 01.11.2002р. (далі –Договір від 01.11.2002р.) між ним та Центральним музеєм Збройних Сил України (далі –Музей), продовженим на п'ять років до 01.01 2013р. включно на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди, зобов'язати Музей усунути перешкоди у користуванні орендованим майном шляхом: повернення нежитлових приміщень площею 921,5кв.м., розміщених за адресою м.Луцьк, вул.Таборище, 4 та вул.Таборище, 6, а також території музею з експонатами у користування, передачі зламаних замків вхідних дверей та кімнат зберігання стрілецької зброї, прибрання усіх поставлених замків взамін зламаних, забезпечення встановлення замків замість зламаних, а також неперешкоджання у будь-який інший спосіб вільному доступу працівників та уповноважених осіб Об'єднання до орендованого майна (позовні вимоги наведені з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та підстав позову від 03.11.2008р., т. 1, а.с.128 –130).

Позовні вимоги Об'єднання обґрунтовувало тим, що протягом місяця з дня припинення укладеного між ним та Музеєм Договору від 01.11.2002р. вони не звертались один до одного із заявами про припинення договору, у зв'язку з чим цей договір, виходячи з його п.10.5 та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є продовженим на той самий строк і тих самих умовах, які ним передбачені, через що Музей має усунути перешкоди у користуванні майном, яке є об'єктом зазначеного договору.

Рішенням господарського суду м.Києва від 14.11.2008р. (суддя СамсінР.І.) позовні вимоги Об'єднання задоволено частково: визнано Договір від 01.11.2002р. продовженим на п'ять років до 01.01 2013р. включно на тих самих умовах, які були ним передбачені, зобов'язано Музей усунути перешкоди у користуванні орендованим майном шляхом повернення нежитлових приміщень площею 921,5кв.м., розміщених за адресою м.Луцьк, вул.Таборище, 4 та вул.Таборище, 6, а також території музею з експонатами у користування Об'єднанню. В задоволенні іншої частини позовних вимог Об'єднання відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009р. (колегія суддів: РєпінаЛ.О., БаранецьО.М., СиницяО.Ф.) рішення господарського суду м.Києва від 14.11.2008р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з посиланням на норми Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) з підстав, наведених Об'єднанням у позовній заяві, та мотивовані частковою обґрунтованістю позовних вимог Об'єднання.

Міністерство оборони України (далі –Міністерство) та Музей звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, у яких просять постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009р. і рішення господарського суду м.Києва від 14.11.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Об'єднання. Викладені у касаційних скаргах вимоги Міністерство та Музей обґрунтовують тим, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових актів дійшли до висновків, які не відповідають обставинам справи, надали неправильну оцінку окремим доказам по справі, порушили ст.ст. 4-3, 32, 33, 36, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 316, 317, 319 та 321 Цивільного кодексу України.

Об'єднання скористалось правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Музею, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009р. та рішення господарського суду м.Києва від 14.11.2008р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги Об'єднання обґрунтовує тим, що доводи Музею, наведені у касаційній скарзі, не відповідають обставинам справи та спростовуються матеріалами справи, а оскаржувані судові рішення та постанова є законними та прийнятими у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111-2 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційні скарги Міністерства та Музею до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги Міністерства та Музею не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

–у відповідності до наказів Міністра оборони України №83 від 18.03.1999р. та № 51 від 20.02.1001р. між Об'єднанням та Музеєм укладено угоду від 12.06.2002р. про співробітництво в галузі утримання та розбудови філії музею –Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки (далі –угода про співробітництво від 12.06.2002р.), термін дії якої –до червня 2010р., предметом якої, зокрема, є співпраця з метою подальшої розбудови і фінансування Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки;

–угодою про співробітництво від 12.06.2002р. до зобов'язань Музею віднесено оформлення необхідної документації для передачі Об'єднанню приміщень на пільгових умовах, при цьому сторони виходили з того, що вказані приміщення знаходяться на балансі Музею, який і буде стороною у відповідному договорі оренди (п.2.1.8);

–в рамках угоди про співробітництво від 12.06.2002р. Музей та Об'єднання уклали Договір від 01.11.2002р., за умовами якого Музей передав, а Об'єднання прийняло у строкове платне користування два нежитлових приміщення загальною площею 921,5кв.м., розміщених за адресою м.Луцьк, вул.Таборище, 4 та вул.Таборище, 6, з метою організації виставкової діяльності, термін дії якого –з 01.01.2003р. по 01.01.2008р. включно;

–Об'єднання використовувало приміщення, які є об'єктом Договору від 01.11.2002р., за призначенням: було розбудовано Волинський регіональний музей українського війська та військової техніки, створена виставка військової техніки і озброєння;

–04.09.2008р. представники Музею без попереднього повідомлення прибули до орендованих Об'єднанням за Договором від 01.11.2002р. приміщень, зламали замки вхідних дверей, встановили охорону та чинили інші перешкоди у користуванні орендованими приміщеннями.

Відповідно до частини третьої ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі –у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (1076-14) .

Згідно з частиною другою ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено, господарськими судами попередніх інстанцій, аналогічне за змістом положення міститься і у п.10.5 Договору від 01.11.2002р.

При цьому господарськими судами першої та другої інстанції з'ясовано, що:

–Музей не довів, що він направив Об'єднанню протягом місяця після закінчення терміну дії Договору від 01.11.2002р. повідомлення про припинення або зміну умов вказаного договору;

–лист Музею №493 від 03.12.2007р., у якому йдеться про закінчення терміну дії Договору від 01.11.2002 р., було отримано особою з прізвищем Дубовик або Дубовин, проте така особа не є працівником Об'єднання, а останнє ж заперечує факт отримання вказаного листа;

–лист Квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський (далі –Відділ) №8 від 04.01.2008р., в якому йдеться про припинення дії Договору від 01.11.2002р. не відповідає вимогам ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п.10.5 Договору від 01.11.2002р., оскільки Відділ не є стороною (орендодавцем) у Договорі від 01.11.2002р.

За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку про те, що Договір від 01.11.2002р. є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, а відтак правильно задовольнили відповідну частину позовних вимог Об'єднання.

Касаційні скарги Міністерства та Музею містять посилання на недоведеність обставин справи та на те, що місцевим та апеляційним господарськими судами було дано невірну оцінку доказам у справі. Однак, такі посилання не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст.ст. 111-5 та 111-7 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. А посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи, згідно з частиною другою ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не допускаються.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Міністерства та Музею не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Міністерства оборони України та Центрального музею Збройних Сил України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009р. у справі №22/123 господарського суду м.Києва –без змін.