6/660-42/193 Про визнання права на продаж газу за своею ціною - 27.05.2009 Прийняття

В жовтні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сиріус-1" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання за позивачем права на продаж за вільними цінами належного йому природного газу, видобутого в результаті спільної діяльності за договором про спільну діяльність №17-2000, укладеним 19.05.2000 року між позивачем, дочірнім підприємством "Полтаванафтогазгеологія" Національної акціонерної компанії "Надра України" та Національною акціонерною компанією "Надра України", будь-кому для постачання його промисловим споживачам та про зобов'язання відповідачів №№1,2 включити всі обсяги належного позивачеві природного газу, видобутого у результаті спільної діяльності за договором про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року, до щомісячного балансу надходження та розподілу природного газу для постачання промисловим споживачам.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2008 року (судді: Кондратова І.Д., Спичак О.М., Якименко М.М.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Сиріус-1" просить скасувати рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів та третіх осіб, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Сіріус-1" є учасником договору про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року. Предметом діяльності зазначеного договору є геологічна розвідка та науково-дослідна розробка окремих блоків свердловин №17, №19 та №151 Сахалінського родовища Харківської області. В процесі здійснення геологічного вивчення та науково-дослідної розробки учасниками цього договору здійснюється видобуток природного газу з подальшою його реалізацією промисловим споживачам. Умовами вказаного договору визначено, що продукція, яка отримана в результаті ведення спільної діяльності, буде реалізовуватись позивачем (оператором за договором).

18.12.2006 між позивачем, як оператором і представником учасників за договором про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Газ" укладено договір на постачання природного газу №Г-1/07, який буде видобуто протягом 2007 року в рамках договору про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року із свердловин № 17, № 19 та № 151 Сахалінського родовища.

Відповідно до пункту 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1729 (1729-2001-п) від 29.12.2001 року, на відповідача №1 покладено обов'язок щодо виконання диспетчерських функцій з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу в балансі надходження та розподілу природного газу по Україні, який було видобуто, зокрема, і учасниками за договором про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року. Тобто, вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України на відповідача №1 покладено обов'язок забезпечувати внесення до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні дані про кількість природного газу, яка видобута та потрапила у спільну часткову власність учасників за договором про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року позивачем та третіми особами, а також відображення споживача, якому вказаний газ продається.

Також пунктом 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом встановлено, що постачальники природного газу, подають відповідачу №1 інформацію про укладені договори на його поставку, довідку про наявні ресурси газу та їх плановий розподіл за регіонами та споживачами.

31.07.2007 року позивачем, як оператором за вищевказаними договором про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.200 року та постачальником природного газу, від імені учасників за договором про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року, на ім'я директора ОДУ ДК "Укртрансгаз" направлено лист з інформацією про об'єми планованого видобутку газу із свердловин №№ 17, 19, 151 Сахалінського родовища та про плановий розподіл природного газу на серпень 2007 року на ТОВ "Стандарт-Газ" для внесення до балансу надходження та розподілу природного газу по Україні.

15.08.2007 року відповідачем №1 направлено на адресу відповідача №2 лист, в якому повідомлено, що видобутий у рамках договору про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року природний газ, який є спільною частковою власністю учасників за договором, буде закачано до ПСГ (підземного сховища газу) відповідача №2 для забезпечення потреб населення за фіксованою ціною.

Відповідач №1 неодноразово повідомляв позивача (листи №6/1-313-1517 від 01.03.2007 року, №6/1-512-2349 від 28.03.2007 року) про те, що весь видобутий у 2007 році в рамках договору про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року об'єм природного газу, відповідно до статті 3 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та пункту 4 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1729 (1729-2001-п) від 29.12.2001 року, повинен бути реалізований відповідачеві №1 для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, за ціною, що не перевищує граничний рівень оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, визначеної в установленому порядку.

За вказаних обставин ТОВ "Сиріус-1" вважає, що вищевказаними діями відповідачів № №1, 2 порушуються його законні права та охоронювані законом інтереси як власника відповідної частки видобутого у рамках договору про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року природного газу в частині розпорядження належним йому майном, в зв"язку з чим просить визнати за ним право на продаж за вільними цінами належного йому природного газу, видобутого у результаті спільної діяльності у рамках договору про спільну діяльність №17-2000, укладеного з НАК "Нафтогаз України" та ДП "Полтавнафтогазгеологія" НАК "Надра України", будь-кому для постачання його промисловим споживачам.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач має обмежене право розпоряджатися видобутими корисними копалинами, оскільки є учасником договору про спільну діяльність, укладеного за участю дочірнього підприємства компанії, 100 відсотків акцій якої належать державі.

Природний газ, видобутий Дочірнім підприємством "Полтавнафтогазгеологія" Національної акціонерної компанії "Надра України" у процесі виконання договору про спільну діяльність № 17-2000 від 19.05.2000 року, може бути проданий лише для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною, що не перевищує граничний рівень оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, визначеної в установленому порядку за вирахуванням розміру тарифів на транспортування, постачання та цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зазначив, що у позивача відсутнє право вільно розпоряджатися природним газом, видобутим в результаті спільної діяльності, в тому числі здійснювати продаж газу за вільними цінами будь-яким промисловим споживачам, оскільки право розпоряджатися видобутими корисними копалинами учасником договорів про спільну діяльність, укладених за участю дочірнього підприємства компанії, 100 відсотків акцій якої належать державі, обмежене законом.

Як зазначалось вище, предметом укладеного між сторонами договору є геологічна розвідка та науково-дослідна розробка окремих блоків свердловин № №17, 19 та № 151 Сахалінського родовища Харківської області.

Цим же договором сторони домовились про реалізацію позивачем (оператором за договором) отриманої в результаті ведення спільної діяльності продукції та передбачили розподіл між учасниками прибутку у відповідній пропорції.

Також, учасники спільної господарської діяльності домовились, що вони на підставі договорів купівлі-продажу мають право викупити частину вуглеводів, добутих в результаті спільної діяльності, пропорційно частці, визначеної для розподілу прибутку відповідно до пункту 7.5, за цінами та в порядку, визначеному комітетом з управління.

Дозволи й інші документи, необхідні для здійснення геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, нафтогазоносних надр з метою пошуку й розвідки родовищ, нафти та газу отримані ДП НАК "Надра України" "Полтавнафтогазгеологія", що відповідає вимогам статті 49 Закону України "Про нафту і газ".

Статтею 3 Закону України "Про нафту і газ" встановлено, що відносини, пов’язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України "Про надра (132/94-ВР) ".

Відповідно до положень статті 4 Кодексу України "Про надра", надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Згідно з положеннями статті 24 Кодексу України "Про надра" користувачі надр мають право розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року "Про забезпечення споживачів природним газом" (1729-2001-п) , прийнятою на виконання вимог Закону України "Про нафту і газ" (2665-14) , врегульовано правові відносини суб’єктів господарювання та органів державної влади у сфері постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 п. 2 цієї постанови потреба в природному газі задовольняє населення - з ресурсів газу, видобутого (зокрема, у процесі виконання договорів про спільну діяльність) підприємствами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Національної акціонерної компанії "Надра України", Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта", іншими господарськими товариствами, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 відсотків акцій, а також господарськими товариствами, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутному фонді інших господарських товариств, іншими господарськими товариствами, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, та з інших ресурсів природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Крім того, статтею 3 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або уповноважені особи договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною, що не перевищує граничний рівень оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, визначеної в установленому порядку за вирахуванням розміру тарифів на транспортування, постачання та цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Відтак, відповідає матеріалам справи та вимогам закону висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову про визнання за позивачем права на продаж за вільними цінами належного йому природного газу, видобутого в результаті спільної діяльності за договором про спільну діяльність №17-2000, укладеним 19.05.2000 року між позивачем, дочірнім підприємством "Полтаванафтогазгеологія" Національної акціонерної компанії "Надра України" та Національною акціонерною компанією "Надра України", будь-кому для постачання його промисловим споживачам та про зобов'язання відповідачів №№1,2 включити всі обсяги належного позивачеві природного газу, видобутого у результаті спільної діяльності за договором про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000 року до щомісячного балансу надходження та розподілу природного газу для постачання промисловим споживачам.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, яке відповідає вимогам, викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.