5015/2537/12 Про сплату суми грошового зобов'язання у розмірі вартості недотранспортованого газу - 27.11.2012 Прийняття

Позивач -мале приватне підприємство "ГРО" не погоджуючись із постановленим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, оскільки, вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають матеріалам справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник покликаючись на договір №3951 від 06.01.2012 р. зазначає, що відповідач взяті на себе зобов'язання з транспортування природного газу не виконав, внаслідок чого в останнього у відповідності до п.6.3.1. договору №3951 від 06.01.2012 р. виникло грошове зобов'язання. При цьому, зазначає, що у відповідності до умов вищевказаного договору, позивачем дотримано порядок пред'явлення відповідачу вимоги про виконання грошового зобов'язання, яка залишена відповідачем без відповіді. Крім того, зазначає, зокрема, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд неповно встановив дійсні обставини даної справи, а тому, прийшов до помилкового висновку про відмову задоволенні позовних вимог.

Відповідач -публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", заперечуючи доводи апелянта у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, зокрема, що у відповідності до п.4.5 договору №3951 оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу на наступний місяць, а відтак вважає, що покликання скаржника на платіжне доручення про оплату за 1000 куб.м. газу на січень 2012 р. згідно з договором №Г-094 від 29.11.2011 р. і рішенням суду від 20.12.2011 р., що не може бути підставою (на думку відповідача) для транспортування природного газу згідно із договором №3951 від 06.01.2012 року. Окрім того, вважає, що угода №3951 про транспортування газу, укладена на той випадок коли постачальником буде інша юридична особа, а тому, враховуючи те, що у даному випадку постачальником газу та газотранспортним підприємством є саме ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», відсутня необхідність на укладення договору про транспортування газу між сторонами, оскільки договором №Г-094 від 29.11.2011 р. передбачено всі необхідні умови для здійснення постачання та транспортування газу.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про неповне з'ясування господарським судом Львівської області при постановленні оскаржуваного рішення обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2012р. у справі №5015/581/12, за позовом малого приватного підприємства «ГРО»до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»про зобовязання відповідача укласти на 2012р. з позивачем договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції проекту позивача, позов задоволено частково, зобов'язано відповідача укласти з позивачем договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами в редакції, яка встановлена судом.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2012р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2012 року, вищевказане рішення залишене без змін.

Відповідно до п.1.1. договору № 3951 від 06.01.2012р. на транспортування природного газу газорозподільними мережами (далі -договір №3951) в редакції, яка встановлена судом, відповідач зобов'язаний надати позивачу послугу з транспортування природного газу. Відповідно до п.2.1. договору, планові обсяги транспортування газу визначаються в додатку "Договірні обсяги транспортування газу ГРМ" ( далі-додаток №1). Відповідно до цього додатку, який є невід'ємною частиною договору, відповідач зобов'язаний здійснити транспортування природного газу у наступних обсягах за місяцями 2012р. : січень - 1100 куб.м., квітень - 600 куб.м., лютий -1100 куб.м., травень -300 куб.м., березень - 800 куб.м. Всього за період з 01.01.2012р. по 31.05.2012р. - 3900 куб.м.

Пунктом 4.5 договору № 3951 оплата вартості послуг за транспортування газу ГРМ здійснюється замовником на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу газу на наступний місяць.

Відповідно до п.6.3.1 договору № 3951, у разі невиконання своїх зобов'язань щодо обсягів транспортування газу ГРМ, які встановлено Додатком 1 до цього Договору, Газорозподільне підприємство зобов'язане виплатити Замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого газу. Ця сума є боргом Газорозподільного підприємства перед Замовником за грошовим зобов'язанням. Борг у розмірі цієї суми підлягає оплаті протягом 10-ти календарних днів з дня отримання Газорозподільним підприємством обґрунтованої письмової вимоги Замовника у випадку відсутності спору між Сторонами. За наявності спору він підлягає вирішенню в суді у встановленому законодавством порядку.

На момент розгляду даної справи в суді, вищевказаний договір, який є підставою позову у даній справі є чинним, докази, що спростовують викладене, в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано.

Дослідженням документальних доказів у справі встановлено, що позивач покликаючись на п. 4.2 договору від 29.11.11р. №Г-094 на постачання природного газу за регульованим тарифом, згідно умов якого, до ціни на природний газ, у випадках передбачених законодавством, додається тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами та розподільними трубопроводами, та зазначає, що попередня оплата з метою транспортування та постачання газу у січні 2012р. на підставі договору №3951 від 06.01.2012 року, була здійснена у грудні 2011р., згідно платіжного доручення №110/11 від 27.12.11р.Із змісту вказаного платіжного доручення вбачається, що в призначенні платежу зазначено: оплата за 1000 куб.м. газу на січень 2012р. згідно з договором № Г-094 від 29.11.11р. і рішенням суду від 20.12.11р.

Таким чином, позивач здійснив попередню оплату за транспортування природного газу в січні 2012р., зазначивши при цьому, договір від 29.11.11р. №Г-094 на постачання природного газу за регульованим тарифом, як підставу здійснення такої оплати.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 22.01.2004 року (z0377-04) реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з частиною 5 статті 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність", платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Окрім того, з'ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2012 року у справі №5015/581/12 досліджено те, що позивач листом №150 від 12.12.2011р. звертався до відповідача з проханням направити для розгляду та належного оформлення договір на транспортування природного газу газорозподільними мережами на 2012р. Натомість, відповідач у відповідь на вказаний лист не направив позивачу 2011 р. проекту договору на транспортування природного газу, докази, що спростовують викладене відсутні в матеріалах даної справи.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.04.2012 року у справі №5015/780/12 встановлено, що у зв'язку із відсутністю договору про постачання природного газу на 2011 р. у січні 2011 р. вентиль подачі газу позивачу було перекрито та опломбовано працівниками відповідача. Вказане підтверджується Актом на відключення (обмеження) від газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури від 27.01.2011 р. Постачання газу позивачу у 2011 р. не здійснювалося. Докази, що спростовують викладене сторонами не подано і в даній справі.

Матеріалами даної справи встановлено, що 31.07.2012 року представниками ВАТ «Львівгаз»УЕГГ м.Львова в присутності представника позивача, відновлено подачу газу позивачу, що підтверджується актом б/н від 31.07.2012 року, підписаним представниками сторін, копія якого міститься в матеріалах справи.

З наведеного вбачається, що станом на 27.12.2011 року відповідачем подача газу позивачем не здійснювалась, оскільки вентиль подачі газу на об'єкті позивача, перекрито та опломбовано працівниками відповідача про що складено відповідний акт, відновлено лише 31.07.2012 року. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, зважаючи на те, що на момент здійснення платежу згідно із платіжним дорученням №110/11 від 27.12.2011 року, відповідач необґрунтовано відмовлявся від укладення договору на транспортування природного газу, договір №3951 від 06.01.2012 року було укладено лише 18.06.2012 року (у зв'язку із набранням законної сили рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2012 року у справі №5015/581/12), внаслідок чого позивач був позбавлений можливості вказати цей договір в призначенні відповідного платежу. А тому, враховуючи те, що п. 4.2 договору від 29.11.11р. №Г-094 на постачання природного газу за регульованим тарифом, згідно умов якого, до ціни на природний газ, у випадках передбачених законодавством, додається тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами та розподільними трубопроводами, колегія суддів вважає, що оплату здійснену згідно із платіжним дорученням №110/11 від 27.12.2011 року, слід вважати як таку, що здійснена у вигляді попередньої оплати за транспортування газу в січні 2012 року на виконання умов договору №3951 від 06.01.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2012р. відповідачу (вручено відповідачу 05.06.2012р. - повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №7906603108730) була направлена вмотивована вимога №71 про сплату суми грошового зобов'язання в розмірі 15688,53грн., яке виникло у зв'язку з невиконанням умов договору №3951 про транспортування газу. При розрахунку розміру суми, позивач виходив з обсягів недотранспортованого газу, які визначено додатком 1 до договору № 3951 та ціни газу за період з 01.01.2012р. по 31.05.2012р., яка була зазначена на офіційному веб-сайті відповідача у відповідності до абзацу І п.4.3. договору №Г-094 (4022,70 грн. за 1000 куб.м.газу).

Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення, станом на 19.06.2012р. відповідач заборгованість в сумі 15688,53грн. позивачу не сплатив, заперечень на отриману вимогу не надав, транспортування газу не відновив, а відтак, не виконав зобов'язання по договору № 3951 щодо транспортування позивачу 3900 куб.м. газу за ціною 4022,70грн. за 1000 куб.м. в період з 01.01.2012р. по 31.05.2012р. на загальну суму 15688,53грн.

Відповідальність за порушення цього зобов'язання має правовим наслідком виникнення у відповідача іншого зобов'язання, передбаченого п.6.3.1. договору №3951 від 06.01.2012 року - обов'язок сплатити суму у розмірі вартості недотранспортованого газу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ст. 11, 626 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 193 ГК України, що кореспондується зі ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів відповідачем не виконано зобов'язання у відповідності до умов договору №3951 від 06.01.2012 року за спірний період (01.01.2012 року по 31.05.2012 року), протилежного відповідачем не доведено, доказів що підтверджують належне виконання ним умов вищевказаного договору ні суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не подано.

Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідно до п. 2.2 Порядку формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України, затвердженого Наказом НАК «Нафтогаз України» від 27.01.2004 року №45 (далі - порядок) постачальники газу (у т.ч. комісіонери) відповідно до затвердженого НАК "Нафтогаз України" балансу надходження та розподілу природного газу по Україні та в межах наявних у них ресурсів до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу (але не пізніше ніж за 5 робочих днів до початку місяця поставки), надають ОДУ ДК "Укртрансгаз" (далі - ОДУ) плановий розподіл ресурсів газу у розрізі регіонів та споживачів відповідно до укладених договорів про поставку газу за встановленою ОДУ формою. ОДУ формує Плановий розподіл поставок природного газу споживачам України, надає у письмовому вигляді до НАК "Нафтогаз України" та в електронному вигляді доводить до газорозподільного підприємства, газотранспортного підприємства, структурних підрозділів газовидобувного підприємства і Центральній диспетчерській службі НАК "Нафтогаз України" для забезпечення транспортування цих обсягів газу та контролю за їх відпуском. Формування планових розподілів поставок газу теплопостачальним підприємствам, у тому числі тим, постачання газу яким забезпечує ДП "Газ-тепло", здійснюється подекадно.

З наведеного вбачається, що вищевказаним Порядком передбачено обов'язок саме відповідача передати ОДУ ДК "Укртрансгаз" плановий розподіл ресурсів газу у розрізі регіонів та споживачів відповідно до укладених договорів про поставку газу з метою забезпечення виконання зобов'язань, взятих на себе згідно із укладеним договором №3951 від 06.01.2012 року. А тому, враховуючи те, що укладення сторонами договору №3951 від 06.01.2012 року відбулось 18.06.2012 року, у зв'язку із необґрунтованою відмовою відповідача від укладання такого договору до 01.01.2012 року, що підтверджено належними доказами у даній справі, колегія суддів вважає, що відсутність обсягів для транспортування газу позивачеві на виконання умов вищевказаного договору, відбулось саме з вини відповідача, що не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання взятого на себе договірного зобов'язання.

Таким чином, враховуючи те, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі підтверджуються документальними доказами, такі вимоги, заявлені у відповідності до чинного законодавства, докази, що спростовують наведене відповідачем не подано, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у даній справі про стягнення із Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" на користь

Малого приватного підприємства "ГРО" 15 688,53 грн. слід задоволити.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що твердження апелянта про те, що угода №3951 про транспортування газу, укладена на той випадок коли постачальником буде інша юридична особа, а враховуючи те, що у даному випадку постачальником газу та газотранспортним підприємством є саме ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», відсутня необхідність на укладення договору про транспортування газу між сторонами, оскільки договором №Г-094 від 29.11.2011 р. передбачено всі необхідні умови для здійснення постачання та транспортування газу є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, необхідність укладення договору №3951 від 06.01.2012 року, встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 18.04.2012 року у справі №5015/581/12, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За приписами статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

Отже, з огляду на викладене вище, оцінивши обставини та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду Львівської області від 06.09.2012 року у справі № 5015/2537/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Дослідженням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що позивачем також заявлено вимоги про розподіл у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрат в сумі 57,80 грн., понесених з метою отримання, витребуваного ухвалою господарського суду Львівської області від 21.06.2012 року, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Колегія суддів вважає, що такі вимоги в силу приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки підтверджуються платіжними дорученнями №44/12 від 25.06.2012 року, №43/12 від 25.06.2012 року витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.06.2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "ГРО"№122 від 14.09.2012р. задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 06.09.2012 року у справі №5015/2537/12 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (адреса: вулиця Золота, будинок 42, місто Львів, Львівська область, 79039; ідентифікаційний код 03349039) на користь Малого приватного підприємства "ГРО" (адреса: вулиця На Викопах, будинок 10, місто Львів, Львівська область, 79014; ідентифікаційний код 13797945) 15 688,53 грн. заборгованості, 57,80 грн. витрат за отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (адреса: вулиця Золота, будинок 42, місто Львів, Львівська область, 79039; ідентифікаційний код 03349039) на користь Малого приватного підприємства "ГРО" (адреса: вулиця На Викопах, будинок 10, місто Львів, Львівська область, 79014; ідентифікаційний код 13797945) 804,75 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.