П-12/57 Про визнання недійсним договору оренди та вилучення самовільно зайнятої земельної ділянки - 27.05.2009 Прийняття

Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Витвицької сільської ради, с. Витвиця, Долинського району, Івано-Франківської області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди та вилучення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2008р. у справі № П-12/57 в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2009р., рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2008р. з даної справи скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено з інших підстав.

Не погоджуючись з вказаною постановою, перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся з касаційним поданням до Вищого господарського суду України, в якому просить її скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позов в частині вилучення у ПП ОСОБА_1 самовільно зайнятої земельної ділянки задовольнити, мотивуючи подання тим, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального права.

Позивач та відповідач у справі не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційне подання задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Витвицької сільської ради від 29.12.2007р. №120-6/2006 надано згоду приватному підприємцю ОСОБА_1 на вибір місця розташування земельної ділянки площею 0,05га в с. Витвиця по вул. З. Красівського для розташування торгового павільйону.

25.01.2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Витвицькою сільською радою в особі сільського голови цього села підписано договір оренди земельної ділянки площею 0,05 га, що знаходиться в с. Витвиця, зі строком на 1 рік.

Згідно ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, яка відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею та договорів оренди землі, затвердженої наказом Деркомзему України від 04.05.1999 року №43 (z0354-99) здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Оскільки державна реєстрація не відбулася, то, як вірно зазначив господарський суд апеляційної інстанції, правочин вважається таким, що не відбувся, з урахуванням чого та з огляду на приписи ч.2 ст. 215 ЦК України, висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову в позові в частині визнання недійсним договору оренди землі з тих підстав, що не можна визнавати недійсним договір, який не відбувся, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Що ж до відмови господарським судом апеляційної інстанції в позові в частині вилучення самовільно зайнятої земельної ділянки за відсутності факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, з посиланням на рішення Витвицької сільської ради від 29.12.2007р. №120-6/2006, яким відповідачу було надано згоду на вибір місця розташування земельної ділянки площею 0,05га в с. Витвиця по вул. З. Красівського для розташування торгового павільйону, то колегія з таким висновком не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування посвідчується державними актами встановленої форми. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, договір оренди землі від 25.01.2008р. не набрав чинності, оскільки не відбулась його державна реєстрація, а будь-якого іншого правовстановлюючого документу на землю відповідач суду не надала.

Саме ж рішення Витвицької сільської ради від 29.12.2007р. №120-6/2006 про дачу згоди на вибір місця розташування земельної ділянки не є правовстановлюючим документом на землю в розумінні ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, тому посилання апеляційного господарського суду на нього є безпідставним.

Слід також зазначити, що факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується наявними у справі Актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.01.2008 року №7, від 04.03.2008 року №16, від 07.05.2008р. № 45, протоколами про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 53-1 КУпАП, чому місцевим та апеляційним господарським судом належної оцінки не дано.

З огляду на викладене, колегія вважає, що судом попередніх інстанцій не досліджено в повному обсязі матеріали та обставини справи, що мають суттєве значення для розгляду спору. Порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування постановлених по справі судових рішень в частині вилучення самовільно зайнятої земельної ділянки і передачі справи в цій частині на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційне подання задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2009р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2008р. у справі № П-12/57 в частині відмови в позові про вилучення самовільно зайнятої земельної ділянки скасувати.