Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря Драчук Р.А.

За участю представників:

від позивача Квітки Р.В. (дов. від 20.08.2012 р.)

від відповідача 1 Сіндрякова О.В. (дов. № 214-412 від

05.07.2012 р.)

від відповідача 2 Цибізової О.О. (дов. № 103/10 від

26.12.2011 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Смілаенергопромтранс»

на рішення господарського суду м. Києва

від 17.09.2012 р.

по справі № 5011-35/8901-2012 (суддя Літвінова

М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Смілаенергопромтранс» (далі ТОВ

«Смілаенергопромтранс»)

до Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України» (далі НАК «Нафтогаз

України»)

Дочірньої компанії «Газ України»

Національної акціонерної компанії

«Нафтогаз України» (далі ДК «Газ

України»)

про зобов'язання списати заборгованість

26.12.2011 р.)

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.09.2012 р. у справі № 5011-35/8901-2012 в позові відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що неправомірна бездіяльність відповідачів порушує права позивача та всупереч вимогам Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» № 3319-VI від 12.05.2011 р. (3319-17) (далі Закон № 3319) та Порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 894 від 08.08.2011 р. (894-2011-п) (далі Порядок) знижує рівень поточних розрахунків за природний газ й погіршує фінансово-економічний стан позивача тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити за наведених в скарзі підстав.

Представники відповідачів доводи скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 04.07.2009 р. ТОВ «Смілаенергопромтранс» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до НАК «Нафтогаз України», ДК «Газ України» про зобов'язання відповідачів на умовах і в порядку, встановленому Законом № 3319 (3319-17) списати заборгованість зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій в розмірі 293 999,08 грн. по договору № 28/09-10-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 23.09.2009 р. В обгрунтування своїх вимог зазначило, що 23.09.2009 р. між ДК «Газ України» та ТОВ «Смілаенергопромтранс» укладено договір № 28/09-10-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб»єктів господарювання (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов'язувався передати покупцю у власність природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному договором. У зв'язку із невиконанням позивачем своїх зобов'язань за Договором зі сплаті за спожитий природний газ ДК «Газ України» звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.11.2011 р. у справі № 08/02/11/1946 позов ДК "Газ України" про стягнення заборгованості в розмірі 2 469 819,75 грн. задоволено частково: з ТОВ «Смілаенергопромтранс» стягнуто 2 173 520,67 грн. основної заборгованості, 202 379,61 грн. пені, 51 941,66 грн. інфляційних втрат, 39 677,81 грн. 3% річних, 24 698,50 грн. витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 2 300,00 грн. боргу провадження припинено. Згадане рішення набрало законної сили 15.11.2011 р. Протоколом комісії з питань списання заборгованості за природний газ № 6 від 17.02.2012 р. вирішено списати нараховані штрафні санкції по справі № 08/02/11/1946 в загальній сумі 293 999,08 грн. на підставі Закону № 3319 (3319-17) . Протокол надіслано відповідачу 2, однак останнім жодних дій по списанню не вчинено, чим порушено права позивача тощо.

Згідно відзиву відповідача 1 на позовну заяву, він просив в позові відмовити з огляду на відсутність будь-яких договірних відносин з позивачем тощо.

До матеріалів справи долучено відзив відповідача 2 на позовну заяву, згідно якого він просив в позові відмовити, адже позивачем обрано не передбачений ст. 16 ЦК України спосіб захисту тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовив в їх задоволенні.

Так, відмовляючи в позові, місцевий суд посилався на те, що правовідносини між ТОВ «Смілаенергопромтранс» та ДК «Газ України» регулюються Законом № 3319 (3319-17) , який набрав чинності 04.06.2011 р.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3319 його дія поширюється на підприємства незалежно від форм власності, які виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства, ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Процедуру списання заборгованості за природний газ передбачено п.п. 4-9 Порядку. Так, визначений механізм передбачає вчинення ряду дій, направлених на здійснення списання заборгованості : утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів, укладення договорів про списання заборгованості.

Згідно п. 6 Порядку кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, головний бухгалтер, комісія визначає обсяг заборгованості, який підлягає списанню, в розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі затверджених головою протоколів комісії. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Відповідно до п. 8 Порядку учасники процедури списання протягом 10 днів після затвердження протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року подають кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Наказом № 22 від 05.09.2011 р. позивачем утворено комісію з питань списання заборгованості за природний газ та прийнято рішення про списання заборгованості перед ДК «Газ України» по справі № 08/02/11/1946 в загальній сумі 293 999,08 грн.( оформлено протоколами № 1 від 31.10.2011 р., № 8 від 26.12.2011 р. в т.ч. № 6 від 17.02.2012 р.). Це рішення затверджено головою комісії боржника.

На виконання п. 8 Порядку позивач надіслав ДК «Газ України» листи-повідомлення, якими надав інформацію про суму списаної заборгованості.

Приймаючи рішення по суті спору місцевий суд вважав, що позивачем не дотримано вимог Закону № 3319 (3319-17) та Порядку, адже рішення господарського суду Черкаської області у справі № 08/02/11/1946 прийнято 02.11.2011 р., набрало законної сили 15.11.2011 р.. Таким чином. на день набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) - 4.06.2011 року судових рішень зі спору про стягнення основного боргу та штрафних санкцій, яке набрало чинності, не існувало.

У відповідності до ст.ст. 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. (далі Закон № 996) будь-які штрафні санкції в бухгалтерському обліку відображаються виключно на підставі прийнятих судових рішень (ухвал, постанов), як документів, які достовірно визначають зобов'язання боржника сплатити такі санкції.

Оскільки рішення про стягнення з відповідача штрафних санкцій на дату набрання чинності Законом (996-14) (04.06.2011 р.) не було, місцевий суд вважав, що й нарахованих по Договору штрафних санкцій на цей день також не існувало.

Відповідно до п. 7 Порядку заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 % річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними в період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення в законній силі, визначається у відповідних й укладених між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) договорах.

Таким чином, для списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, по яких відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, передбачено спеціальну процедуру - підписання відповідних договорів між учасниками процедури списання.

Позивачем надано суду копії листів-повідомлень та проекту договору щодо списання заборгованості за Договором № 28/09-10-БО, які направлялись відповідачам в березні 2012 р., однак доказів погодження з ними відповідачів суду не надано тощо.

Оскільки між позивачем та відповідачами договори щодо списання заборгованості зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій не укладались, заборгованість позивача перед відповідачем зі штрафних та фінансових санкцій в сумі 293 999,08 грн. у визначеному Законом порядку не списувалось. Тому місцевий суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог немає тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.

Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 17.09.2012 р. у справі № 5011-35/8901-2012 - без змін.

Матеріали справи № 5011-35/8901-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти діб з дня набрання законної сили.