3/306-07 Про стягнення боргу за несплату поставленої електроенергії - 26.05.2009 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" і просило суд стягнути з останнього 40 542,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання електричної енергії №50/03-Ц/129-НП від 20.01.2004р. та Правил користування електричною енергією, а саме відповідачем не враховувались втрати електроенергії в трансформаторах, які знаходяться не на межі балансової належності, про що позивачем складено акт від 10.08.2005р. №00040824. На підставі вказаного акту позивачем визначено обсяг недоврахованої електроенергії та сума завданих збитків та направлено відповідачу рахунки на оплату цих збитків, які останній не оплатив.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на відсутність доказів вручення йому акту про порушення Правил, вказує на не погодження акту з відповідачем, що є порушенням п.7.32 Правил, та стверджує про те, що позивач не направляв йому окремі розрахункові документи на оплату за актами про порушення Правил. У доповненні до відзиву відповідач також зазначив, що у зв'язку з порушенням відносно нього справи про банкрутство, позовні вимоги вважаються погашеними у частині 19 828,48 грн. за період до порушення справи про банкрутство (11.01.2005).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007р. (суддя Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2009р. (головуючий, суддя Прокопенко А.Є., судді Дмитренко А.К., Крутовських В.І.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 20 714,26 грн. вартості недоврахованої електроенергії.

При цьому суди двох інстанцій виходили з того, що на підставі акту про порушення відповідачем Правил користування електричною енергією позивачем розраховано збитки від недоврахування електроенергії за період з червня 2004р. по липень 2005р., тобто частково до порушення відносно відповідача справи про банкрутство. Тому позивач у частині вимог на суму збитків у розмірі 19 828,48 грн., нарахованих до 11.01.2005р., є конкурсним кредитором. Оскільки позивач не подав в установлений законом термін до господарського суду Дніпропетровської області у справі про банкрутство письмової заяви з вимогами до боржника про стягнення 40 542,74 грн., з яких за період з липня 2004р. по 11.01.2005р. є 19 828,48 грн., то відповідно до ч.2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсного кредитора (позивача), які не заявлені, взагалі не розглядаються і вважаються погашеними.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 20 714,26 грн. вартості недоврахованої електроенергії, то рішення та постанова мотивовані їх обґрунтованістю та доведеністю належними й допустимими доказами.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, судами двох інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір на постачання електричної енергії №50/03-Ц/129-НП від 20.01.2004р., за умовами якого позивач постачає електричну енергію відповідачу, а останній оплачує її вартість.

Протягом дії вказаного договору представниками позивача виявлено порушення відповідачем умов договору та Правил користування електричною енергією, про що складено акт від 10.08.2005р. №00040824, в якому зафіксовано факт неврахування втрат електричної енергії у трансформаторі підстанції шахти "Самарська", що перебував на балансі відповідача з червня 2004р. по липень 2005р.

Відповідно до п.7.16 Правил користування електричною енергією, у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж втрати електроенергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця встановлення розрахункових засобів обліку відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі.

Порядок проведення розрахунків втрат електроенергії встановлений Методикою по визначенню втрат електроенергії у трансформаторах і лініях електропередач, затвердженою 18.02.1998р. заступником міністра енергетики України, головним державним інспектором України з енергетичного нагляду.

Згідно з цією методикою та з урахуванням наданих відповідачем характеристик трансформатору струму на підстанції шахти Самарська 35/6 кВ ф. 34, відповідачу були нараховані втрати електроенергії у трансформаторі за період з червня 2004 р. по липень 2005р. За рахунком позивача загальна сума збитків, завданих через порушення відповідачем Правил, становить 40 542,74 грн. з ПДВ.

Не сплата вказаної суми стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги у сумі 20 714,26 грн., нарахованої позивачем за період з 11.01.2005р. по 24.06.2005р., тобто з порушення справи про банкрутство відповідача, суди двох інстанцій послалися на доведеність позивачем належними доказами порушення відповідачем Правил користування електричною енергією.

Колегія суддів вважає, що такого висновку суди дійшли підставно з врахуванням наступних норм процесуального права.

Так, відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вимоги, що пред’являються до доказів визначені ст. 34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.1 ст. 277 ГК України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного типу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ 31.07.1996р., регулюють відносини, які виникають у процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами на роздрібному ринку електричної енергії.

Відповідно до пунктів 7.31, 7.32. вказаних Правил, у редакції чинній на момент виявлення правопорушень, у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою.

Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.

На підставі акта порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

Судами встановлено, що акт від 10.08.2005р. №00040824, яким зафіксовано факт порушення відповідачем умов договору та Правил, складено з додержанням вимог п.7.31 Правил, оскільки у ньому є необхідні дані про порушення, вказано осіб, які брали участь в перевірці, акт підписано трьома представника позивача та представником відповідача. У рахунку позивача на оплату за спожиту електроенергію за серпень 2005р. окремим рядком виділено нарахування за актом про порушення Правил.

Факт отримання відповідачем акта про порушення Правил підтверджується протоколом розбіжностей до нього й матеріалами інших справ №№5/141-06 9/372-05, 39/351-05, розрахунок заборгованості є додатком до акта.

Наведене свідчить про дотримання позивачем Правил користування електричною енергією щодо виявлення та фіксації порушень відповідачем Правил, що спростовує твердження скаржника про зворотне. Наявні у матеріалах справи докази, досліджені повною мірою судами двох інстанцій, засвідчують вчинення відповідачем правопорушення у сфері електроенергетики та завдання позивачу, внаслідок цього, збитків у вигляді недоврахованої електричної енергії у розмірі 20 714,26 грн.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судами двох інстанцій та вони фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України. Тим більше, що порушені скаржником у касаційній скарзі питання були предметом розгляду судами двох інстанцій, і їм дана належна правова оцінка з урахуванням положень ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо оцінки доказів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2009р. у справі №3/306-07 - без змін.