Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Данко Л.С.

При секретарі судового засідання: Ляпінському В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "Львівський холодокомбінат" від 10.09.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 28.08.2012 року

у справі № 5015/2640/12

за позовом: ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів

до відповідача: ПАТ "Львівський холодокомбінат", м. Львів

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПАТ "Дрогобицький молочний завод" м. Дрогобич

про стягнення в сумі 24 000,00 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Возняк В.А. -представник

від третьої особи: не з'явився

Права та обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.08.2012 року у справі № 5015/2640/12 (суддя Станько Л.Л.) позовні вимоги ТзОВ "Компанії "Лізинговий дім", м. Львів задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Львівський холодокомбінат" на користь ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім" - 24000 грн. неустойки, 1609,50 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що відповідач не виконав свого обов'язку за договором оперативного лізингу від 02.07.2007 року № 323/0707 щодо повернення об'єкту лізингу в строк, визначений цим договором, у зв'язку з чим на підставі ст. 785 ЦК України прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у розмірі 24 000 грн.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "Львівський холодокомбінат" подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 28.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт покликається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення спору та невідповідність висновків місцевого господарського суду фактичним обставинам справи.

Так, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні усного клопотання про залучення ПАТ «Дрогобицький молочний завод»до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Крім цього, на думку апелянта, договором оперативного лізингу (оренди) від 02.07.2007 року № 323/0707, а саме п. 9.2. визначено розмір та вид неустойки, відповідно до якого у випадку несвоєчасного повернення майна за договором, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,5 % вартості неповернутого майна за кожен день прострочення, відтак, висновок суду про нарахування неустойки на підставі ст. 785 ЦК України, на думку апелянта, є неправомірним. Також, ПАТ «Львівський холодокомбінат»не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вимога про стягнення неустойки заявлена саме до нього з огляду на те, що 02.07.2007 року між позивачем, відповідачем та третьою особою укладено договір суборенди № 323/0707с, відповідно до положень якого саме третя особа зобов'язується повернути позивачу об'єкт суборенди.

Позивач у судовому засіданні та у відзивах на апеляційну скаргу (Вх. № ЛАГС -6827 від 25.10.12, Вх. № ЛАГС -1798 від 08.11.12, Вх. № ЛАГС -1944 від 15.11.12 ) вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Львівської області від 28.08.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ "Львівський холодокомбінат" без задоволення, покликаючись на те, що в рішенні місцевого господарського суду встановлено порушення апелянтом п. 6 ч. 6.2, договору оперативного лізингу від 02.07.2007 року № 323/0707, а саме Лізингоодержувач зобов'язався повернути майно після закінчення строку дії Договору. Зважаючи на вказане порушення, на думку позивача, судом правомірно застосовано санкцію відповідно до ст. 785 ЦК України. Крім цього, позивач стверджує, що ч. 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застовуються у розмірі, передбаченому договором. Відтак, оскільки ст. 785 ЦК України розмір санкції за неповернення майна визначений, останнім правомірно заявлено позов на підставі вказаної норми закону. Також, позивач зазначає, що договір суборенди від 02.07.2007 року № 323/0707с укладено між відповідачем та третьою особою, в акті приймання передачі від 02.07.2007 року компанія зазначена такою, яка погоджується як власник майна, на передачу його в суборенду, а не як така, яке це майно передає за актом.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року судом залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ «Дрогобицький молочний завод».

Третя особа у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (Вх. № ЛАГС -6827 від 25.10.12), вимоги апеляційної скарги повністю підтримує, просить рішення господарського суду Львівської області від 28.08.2012 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові, вказуючи на те, що термін дії договору сублізингу є продовжений на той самий строк і на таких самих умовах у зв'язку із відсутністю повідомлення про припинення договірних зобов'язань. Таким чином, ПАТ «Дрогобицький молочний завод»керуючись нормою ст. 764 ЦК України продовжує користуватись об'єктом суборенди на законних підставах. Зважаючи на зазначене, звернення ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»з позовом до ПАТ «Львівський холодокомбінат»не має законних підстав.

В судому засіданні 08.11.2012 року оголошено перерву до 15.11.2012 року на 1130 год. для прийняття постанови, про що сторони та третя особа були повідомлені під розписку.

15.11.2012 року через канцелярію суду, представником апелянта подано клопотання (Вх. № ЛАГС -1959 від 15.11.12) про відкладення розгляду справи для подання нових доказів.

Дане клопотання судовою колегією відхилено, зважаючи на те, що відповідачем не обґрунтовано, які обставини справи будуть встановленні даними доказами та не наведено обставин неможливості їх подання суду першої інстанції та як додатку до апеляційної скарги.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, відповідача та третьої особи, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду належить змінити, апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 02.07.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір оперативного лізингу № 323/0707 (а. с. 4-9), на підставі якого лізингодавець (ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім") передав лізингоодержувачу (ПАТ "Львівський холодокомбінат"), а лізингоодержувач отримав від лізингодавця відповідно до акту прийому-передачі від 01.08.2007р. (а. с. 11) в платне користування на умовах оперативного лізингу майно, а саме: автомобіль ГАЗ-3302-212 І.

Пунктом 3.2. оперативного лізингу № 323/0707 від 02.07.2007 року сторони погодили, що термін дії даного договору з моменту оплати лізингоодержувачем першого лізингового платежу згідно додатку № 3 до даного договору визначений до 30.06.2010 року, після чого у відповідності до п. 6.2. Договору відповідач у п'ятиденний термін зобов'язувався повернути об'єкт лізингу позивачу.

Відповідно до додаткової угоди від 10.06.2010 року до вказаного договору, дію договору оперативного лізингу від 02.07.2007 року № 323/0707 продовжено до 15.06.2011 року.

Крім цього, 02.07.2007 року між ПАТ (ВАТ) «Львівський холодокомбінат», ПАТ (ВАТ) «Дрогобицький молочний завод»та ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»укладено договір суборенди № 323/0707с від 02.07.2007 року та складено трьостороний Акт приймання - передачі майна про фактичну передачу майна в сублізинг.

Оскільки в добровільному порядку відповідач до 20.06.2011 року взятого на себе зобов'язання за договором від 02.07.2007 року № 323/0707 в частині повернення предмету лізингу не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути вказане майно та сплатити неустойку за період з 06.07.2011 року до 08.08.2011 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2011 року у справі № 5015/4979/11 позов задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ «Львівський холодокомбінат»повернути на користь ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»автомобіль ГАЗ-3302-212І, з СПГ, реєстраційний № ВС0556ВС, № шасі 330200604067761, свідоцтво про реєстрацію № ВСС 038941 від 07.08.2007 року в комплекті з технічною документацією. Стягнено з ПАТ «Львівський холодокомбінат»на користь ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»2400 грн. 00 коп. неустойки, 218 грн. 40 коп. сплаченого державного мита, та 236 грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Поряд з цим, станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції предмет лізингу відповідач позивачу не повернув.

Господарським судом встановлено, факт порушення відповідачем зобов'язання по поверненню об'єкту лізингу згідно договору № 323/0707 від 02.07.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів не приймає до уваги тверджень відповідача про неправомірність нарахування неустойки на підставі ст. 785 ЦК України, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (ч. 1 ст. 292 ГК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення та не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня) (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012 № 01-06/735/2012 (v_735600-12) ; постанова Верховного Суду України від 20 березня 2012 року у справі № 40/117).

Щодо покликань відповідача на відсутність обов'язку в останнього повернути предмет лізингу у зв'язку з укладенням договору суборенди від 02.07.2007 року № 323/0707с, слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Відтак, як відповідач, так і третя особа користуються предметом договору в порушення умов договорів, оскільки термін їх дії закінчився. Покликання третьої особи на відсутність повідомлення про припинення договірних зобов'язань, що має наслідком на підставі ст. 764 ЦК України продовження терміну дії договору суборенди, є безпідставним зважаючи на положення ч. 2 ст. 774 ЦК України.

Так, термін дії договору оперативного лізингу, укладеного між позивачем та відповідачем 02.07.2007 року № 323/0707, закінчився 15.06.2011 року, відтак відповідач зобов'язаний був повернути предмет договору у п'ятиденний термін після закінчення його терміну.

Оскільки сторонами вказаного договору є позивач та відповідач, ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»обґрунтовано звернулося з позовом саме до ПАТ «Львівський холодокомбінат», а не до ПАТ «Дрогобицький молочний завод».

За договором суборенди від 02.07.2007 року № 323/0707с, предмет договору передав у суборенду відповідач (лізингоодержувач), а не позивач (лізингодавець) (п. 1.1. Договору), орендна плата сплачувалась на рахунок відповідача. Відповідно до п. 6.2. договору оперативного лізингу від 02.07.2007 року № 323/0707, а також згідно з рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2011 року у справ № 5015/4979/11, повернути об'єкт лізингу зобов'язаний саме відповідач (лізингоодержувач), а тому колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у нього вини у неповерненні об'єкта лізингу та відсутності обов'язку його повернути, а також відзначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що договір суборенди за своєю правовою природою є договором піднайму, є обґрунтованим, та таким, який відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч.1 ст. 628, ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із договору оперативного лізингу № 323/0707 від 02.07.2007 року, (ч. 6 п. 6.2 договору) ПАТ "Львівський холодокомбінат" зобов'язане повернути об'єкт лізингу Тз,ОВ "Компанія "Лізинговий дім" у 5-денний строк після закінчення договору лізингу та у стані, зазначеному в договорі.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду зробленого в мотивувальній частині про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Однак приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд в порушення ст. 82 ГПК України, в резолютивній частині помилково вказав на те, що позов підлягає до задоволення частково.

Як вбачається із позовної заяви, позивач заявив до стягнення суму - 24000 грн. неустойки, 1609,50 грн. судового збору, яка і була задоволена місцевим господарським судом.

Інших вимог позивач у позовній заяві не заявляв, а тому місцевим господарським судом помилково вказано про задоволення позову частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу ПАТ "Львівський холодокомбінат" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 28.08.2012 року змінити. Пункт перший резолютивної частини рішення викласти в редакції: «Позов задоволити повністю».

3. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 28.08.2012 року залишити без змін.

4. постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.