5011-61/9263-2012 Про стягнення суми гарантії за договором постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення для техніки спеціального призначення і забезпечення підготовки миротворчих підрозділів - 14.11.2012 Прийняття

Військова прокуратура Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) в липні 2012 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Топаз ЛТД" про стягнення з відповідача на користь позивача суми банківської гарантії від 17.06.2011р. №12В-G-/Ю, яка була надана у якості забезпечення виконання договору від 29.06.2011р. №286/1/11/4 у розмірі 1125934,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2012р. у справі №5011-61/9263-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2012р. у справі №5011-61/9263-2012 та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт посилається на те що третя сторона усупереч умов укладеного договору не виконала взяті на себе зобов'язання у встановлені строки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2012р. у справі №5011-61/9263-2012 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

07.11.2012р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду України розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник третьої особи в засідання Київського апеляційного господарського суду 14.11.2012 р. не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням №08502386 (наявне в матеріалах справи).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя особа не скористалася належними їм процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 14.11.2012р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2012р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 29.06.2011р. між Міністерством оборони України (замовник) та Приватним підприємством "Топаз ЛТД" (постачальник) було укладено договір № 286/1/11/4 на постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення і забезпечення підготовки миротворчих підрозділів, а саме авто-бензин А-76 у кількості 2739,500 тон на суму з ПДВ 37 531 128,08 грн.

Згідно з рознарядками, що є невід'ємною частиною зазначеного договору, сторони обумовили термін постачання до 30.09.2011р.

Згідно п. 5.1. договору продукція постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, встановлених діючими технічними умовами.

Пунктом 5.6. договору встановлюється, що договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу.

Відповідно до п. 6.2.5. договору передбачено, що у разі порушення постачальником порядку постачання продукції, її номенклатури, кількості, якості (визначається діючими стандартами, технічними умовами, іншою нормативно-технічною документацією тощо), строків, які визначені у специфікації та/або у рознарядці, при достроковій відмові постачальника від подальшого виконання умов даного договору замовник, в односторонньому порядку, має право (а) відшкодування збитків, понесених Міністерством оборони України в результаті таких дій постачальника; (б) відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов'язань постачальником за цим договором; (в) відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником; (г) розірвати договір. Застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання цього договору.

Згідно з п. 6.3.1. постачальник зобов'язаний забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.

Згідно з п. 11.1. договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 3 % від суми договору (банківська гарантія від 17.06.2011р. № 12-В-G/Ю видана Публічному акціонерному товариству "Брокбізнесбанк" на суму 1 125 934,50 грн.

За порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості (п. 7.3.2. Договору).

Відповідно до умов банківської гарантії № 12-В-G/Ю виконання зобов'язань за договором Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" безвідклично та безумовно гарантує Міністерству оборони України сплату повністю або частинами суми в розмірі 1 125 934,50 грн., яку позивач буде вимагати у відповідача при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань третьою особою за договором, укладеним між третьою особою та Міністерством оборони України.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження суду першої інстанції, що відповідач зобов'язаний сплатити кошти за гарантією лише у випадку невиконання третьою особою перед позивачем своїх зобов'язань.

Будь-яка сума, яку Міністерство оборони України буде вимагати від відповідача за гарантією в межах гарантованої суми, буде виплачена гарантом за першою письмовою вимогою позивача не пізніше, ніж через 7 календарних днів після отримання гарантом такої вимоги у випадку невиконання третьою особою перед позивачем своїх зобов'язань, що передбачені договором.

Будь-яка вимога за цією гарантією має бути викладена у письмовій формі, підписана уповноваженими особами, містити посилання на невиконання третьою особою своїх зобов'язань за договором.

Суть спору полягає в тому, що, на думку позивача, усупереч умов договору постачальник не виконав взяті на себе зобов'язання у встановлені строки, що є невиконанням договору належним чином, та є підставою для стягнення з гаранта -Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" - суми гарантії в розмірі 1 125 934 грн. 50 коп.

Так, відповідно до актів прийому від 12.10.2011р. № 18 та від 18.10.2011р. № 500 прострочення поставки становить 18 днів; акту прийому від 14.10.2011р. № 139 - прострочення становить 8 днів; акту прийому від 21.10.2011р. № 215 - прострочення становить 14 днів; акту прийому від 03.11.2011р. № 787 - прострочення становить 27 днів; акту прийому від 04.11.2011р. № 10 - прострочення становить 35 днів.

Сам факт наявності прострочення поставки товару сторонами спору не оспорюється.

У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 219 Господарського кодексу України передбачено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

З аналізу п. 6.2.5. договору також вбачається, що порушення строків поставки є неналежним виконанням договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що паливо (бензин автомобільний марки А-76) поставлене третьою особою на адресу в/ч А3482 за спірним договором від 29.06.2011р. №286/1/11/4 не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" та не може застосовуватись за призначенням, що підтверджується листом Державного підприємства Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА".

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 23.01.2012р. № 286/8/8/224 про перерахування Міністерству оборони України суми банківської гарантії.

У вимозі наявні посилання на договір, факти неналежного виконання договору постачальника підтверджені копією договору від 29.06.2011р. з додатковими угодами та рознарядками.

Відповідно до листа-відмови від 02.02.2012р. відповідач повідомив позивача про відмову у задоволенні вимоги про перерахування коштів.

Із змісту укладеного договору вбачається, що позивач відповідно до п. 11.1.4. залишає за собою право повернути забезпечення виконання договору (банківську гарантію, кошти) у разі належного обґрунтування недопостачання або несвоєчасного постачання з технічних причин за згодою замовника. При цьому, замовник жодної документально підтвердженої згоди на недопостачання та несвоєчасне постачання продукції не надавав.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодекс України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Пунктами 1-4 ст. 563 Цивільного кодексу України встановлюється, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання третьою особою взятих на себе зобов'язань за спірним договором, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити у повному обсязі.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, а при задоволенні апеляційної скарги - на іншу сторону.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

1. Апеляційну скаргу Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2012р. у справі №5011-61/9263-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) суму банківської гаранті від 17.06.2011р. №12- В-G-/Ю, яка була надана у якості забезпечення виконання договору від 29.06.2011 р. №286/1/11/4 у розмірі 1125934,50 грн. (один мільйон сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривні 50 копійок).

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) в дохід Державного бюджету 22518,69 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот вісімнадцять гривен 69 копійок) судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, пр-т Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489) в дохід Державного бюджету 11259,35 грн. (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривен 35 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.