5020-1815/2011 Про внесення змін до договору про передачу електричної енергії - 14.11.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 07.08.2012 у справі № 5020-1815/2011

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" (вул. 4-я Бастіонна, 32,м.Севастополь,99007)

до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)

3-тя особа Міністерство оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19,Москва,119160)

1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (пр. Ген. Острякова, 6,Севастополь,99007)

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (03680 м. Київ, вул. Смоленська, 19)

про внесення змін до договору № 1494-23/10 від 26.01.2010

Державне підприємство Міністерства оборони України «102 Підприємство електричних мереж»звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»про внесення змін до договору № 1494-23/10 від 26.01.2010.

Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 01.12.2011 до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Міністерство оборони Російської Федерації в особі 1997 відділення морської інженерної служби.

24.11.2012, 17.07.2012 та 06.08.2012 до господарського суду м. Севастополя надійшли уточнення до позовної заяви, згідно з якими (остання редакція) позивач просив суд внести зміни до договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.2010 в новій редакції з урахуванням нових ліній електропередач та трансформаторних підстанцій, які увійшли до території здійснення ліцензійної діяльності ДП МО України «102 ПЕМ».

19.07.2012 до матеріалів справи позивачем було залучено копію Додатку № 3 до спірного договору «Акт розмежування балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін між ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» та ДП МО України «102 ПЕМ», підписаного та оформленого сторонами належним чином. Підписання між сторонами Додатку № 3 до спірного договору зумовило повторне уточнення позивачем позовних вимог та виключення з позовних вимог Додатку № 3.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07 серпня 2012 року у справі № 5020-1815/2011 відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановленим судовим актом, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не була застосована стаття 652 Цивільного кодексу України, яка регулює підстави зміни та розірвання договорів.

Крім того, заявник апеляційної скарги вважає, що позивач уточненням до позовної заяви змінив предмет позову.

У судове засідання 14.11.2012 треті особи не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для повторного відкладення розгляду справи не вбачається.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

26.01.2010 між Державним підприємством Міністерства оборони України «102 Підприємство електричних мереж»та Публічним акціонерним товариством «Енергетична компанія «Севастопольенерго»укладено договір № 1494-23/10 про передачу електричної енергії.

Перелік місць встановлення приладів обліку, розмежування балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін, визначення об'єму втрат електроенергії оформлені та закріплені сторонами у додатках до Договору № 1494-23/10.

18.02.2010 між Міністерством оборони Російської Федерації в особі начальника 1997 відділу морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації та Державним підприємством Міністерства оборони України «102 Підприємство електричних мереж»укладено договір № 6/1-08 про передачу у господарське відання електроустановок 1997 ВМІС, перелік яких викладений актом приймання-передачі майна від 1997 ВМІС до ДП МО України «102 ПЕМ».

За результатами звернення позивача до Національної комісії регулювання електроенергетики України про переоформлення ліцензії у зв'язку з розширенням території здійснення ліцензійної діяльності та перегляд тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, Національною комісією регулювання електроенергетики України 23.12.2010 року прийнято постанову № 1935 (v1935227-10) , згідно якої позивачу переоформлено ліцензії та затверджено територію здійснення ліцензованої діяльності з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами згідно Переліку, доданого до постанови НКРЕ № 1935 (v1935227-10) України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 у справі № 2а-1966/11/2770 встановлено правомірність та законність постанови НКРЕ № 1935 від 23.12.2010 (v1935227-10) .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2011 залишена без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Укладення договору між господарюючими суб'єктами призначено для регулювання господарських відносин методом взаємного узгодження інтересів волі їх учасників, з метою реалізації сторонами своїх прав і обов'язків для досягнення необхідних господарських і комерційних результатів.

Договір виступає засобом організації господарських відносин, визначення прав і обов'язків господарюючими суб'єктами.

Згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

ДП МО України «102 ПЕМ»та ПАТ «ЕК «Севастопольенерго»є ліцензіатами у сфері електроенергетики на підставі отриманих ліцензій на право здійснення господарської діяльності з передачі та постачання електроенергії відповідно.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що передача та транспортування електричної енергії здійснюється за допомогою електричних мереж на підставі договору.

Відповідно до Постанови НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (z0417-96) про затвердження Правил користування електричною енергією, передача електроенергії здійснюється на договірних засадах.

Передача (транзит) електроенергії без оформлення договору забороняється.

Відносини з передачі електричної енергії між ліцензіатами є договірними та оплатними; істотною умовою договору є плата за передачу електроенергії, яка встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України у вигляді регульованого тарифу.

В основу регуляторної політики Національної комісії регулювання електроенергетики України покладено принцип, згідно з яким тарифи на передачу визначаються таким чином, аби забезпечити ліцензіатам достатні надходження коштів для відшкодування його виправданих витрат та прибутку, а також стимулювати його до скорочення цих витрат і підвищення рентабельності його діяльності (пункт 3.7.3 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами).

Згідно з пунктом 8.3 Договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.2010, укладеного між ПАТ «ЕК «Севастопольенерго»та ДП МО України «102 ПЕМ», внесення змін до договору відбувається шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 (z0417-96) , укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Частиною другою статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

04.05.2011, 08.06.2011, 11.07.2011, 15.09.2011 позивачем направлялись на адресу відповідача пропозиції про укладення додаткової угоди до договору про передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.2010 та додаткову угоду з додатками № 1, 2, 3, 4 до спірного договору у двох екземплярах.

08.08.2011 на адресу позивача від відповідача надійшло повідомлення про відмову в укладені додаткової угоди та підписання додатків до договору з урахуванням нових трансформаторних підстанцій, згідно постанови № 1935 від 23.12.2010 (v1935227-10) .

Відповідно до приписів статті 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду.

Пунктом 1.14 Правил користування електричною енергією передбачено, що затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 (z0417-96) , спірні питання розглядаються в межах наданих законодавством повноважень НКРЕ, центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, Антимонопольним комітетом України, Держенергонаглядом та судом.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про електроенергетику", державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, формування тарифної політики, встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії та відповідальності за порушення ними умов та правил здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії. Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Статтею 13 Закону України «Про електроенергетику» віднесено до її повноважень видачу спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії.

Згідно з пунктом 3 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України № 213/95 від 14.03.1995 (213/95) , основними завданнями комісії є, зокрема забезпечення інтересів суб'єктів природних монополій, видача суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій, контроль за додержанням ліцензіатами умов здійснення ліцензованої діяльності та контроль за їх виконанням, тощо.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Закону України «Про електроенергетику», тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Такою комісією є Національна комісія регулювання електроенергетики України, до повноважень якої віднесено встановлення та затвердження тарифів на постачання та передачу електричної енергії.

Відповідно до пункту 1.1 Договору на передачу електричної енергії № 1494-23/10 від 26.01.2010, предметом цього договору є надання послуг ДП МО України «102 ПЕМ» по передачі необхідних об'ємів електричної енергії та потужності, що належить ПАТ «ЕК «Севастопольенерго»електричними мережами ДП МО України «102 ПЕМ» та порядок оплати ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» за послуги з передачі електроенергії електричними мережами ДП МО України «102 ПЕМ» в межах коштів, передбачених у структурі тарифу.

21.04.2011 згідно постанови НКРЕ України № 681 (v0681227-11) внесено зміни до постанови НКРЕ України № 1667 від 09.12.2010 (v1667227-10) «Про затвердження тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та тарифів на постачання електричної енергії за регульованим тарифом для ВАТ «ЕК «Севастопольенерго»наступного змісту:

«1.1. У пункті 1:

в абзаці першому пункту 1 слово «Відкритому»замінити словом «Публічному»;

абзац четвертий викласти в такій редакції «для 2 класу напруги -85,63 грн./МВт х год (без ПДВ)».

Згідно пункту 2 зазначеної постанови НКРЕ України, остання набирає чинності з 01 травня 2011 року.

Таким чином, Національна комісія регулювання електроенергетики України, діючи в межах наданих повноважень та у відповідності до Закону України «Про електроенергетику» (575/97-ВР) , Указу Президента України № 213 від 14.03.1995 (213/95) , Постанови Кабінету Міністрів України № 753 від 29.04.1999 (753-99-п) , Постанови НКРЕ № 1662 від 29.11.2007 (v1662227-07) , та у межах власної компетенції 23.12.2010 прийняла постанову № 1935 (v1935227-10) , якою переоформила ліцензію ДП МО України «102 ПЕМ»та затвердила закріплену територію з постачання електроенергії за регульованим тарифом ДП МО України «102 ПЕМ», як територію здійснення ліцензованої діяльності з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами, та постановами № 681 (v0681227-11) та № 683 від 21.04.2011 (v0683227-11) затвердила тарифи на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами для 2 класу напруги як для ДП МО України «102 ПЕМ» так і для ПАТ «ЕК «Севастопольенерго».

Оскільки перелік трансформаторних підстанцій, ліній електропередач, кабельних ліній, за допомогою яких позивач здійснює передачу електроенергії на підставі договору про передачу електроенергії викладено не у тексті самого договору, а у додатках № 1, 2, 3, 4, які є невід'ємними його частинами, позивач просив суд додатки № 1, 2, 3, 4 до договору про передачу електроенергії № 1494-23/10 від 26.01.2010 викласти в новій редакції, з урахуванням нових трансформаторних підстанцій, точок обліку, ліній електропередач, кабельних ліній, що увійшли у територію здійснення ліцензійної діяльності позивача на підставі постанови НКРЕ № 1935 від 23.12.2010 (v1935227-10) .

В ході розгляду справи сторонами було підписано додаток № 3 до спірного договору «Акт розмежування балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін між ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» та ДП МО України «102 ПЕМ»з урахуванням нових трансформаторних підстанцій, ліній електропередач, кабельних ліній, точок обліку, що були внесені до території здійснення ліцензійної діяльності позивача постановою НКРЕ № 1935 від 23.12.2010 (v1935227-10) .

Відповідно до частини п`ятої статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, що виникли до його укладення.

Оскільки, на думку позивача, тариф на передачу електроенергії було закладено до тарифу на постачання електроенергії ще 21.04.2011 постановою НКРЕ України № 681 (v0681227-11) , і зобов'язання по оплаті за фактично переданий об'єм електроенергії виникло з 21.04.2011, позивачем запропоновано набрання чинності змінами, що вносяться додатковою угодою саме з 21.04.11.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, пунктом 2 постанови НКРЕ України № 681 від 21.04.2011 (v0681227-11) встановлено, що постанова набирає чинності з 01.05.2011, таким чином судова колегія вважає за необхідне встановити, що зміни, які вносяться до спірного договору діють з 01.05.2011, з моменту, коли у відповідача, в силу пункту 1.1 спірного договору, пункту 2.7 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕ № 15/1 від 13.06.1996 (z0433-96) , пунктом 1.4 постанови НКРЕ № 801 від 01.08.2001 (v0801227-01) , виникає зобов'язання по сплаті послуг за передачу електроенергії в межах коштів, передбачених структурою тарифу.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги щодо скасування постанови НКРЕ № 681 від 21.04.2011 (v0681227-11) слід зазначити, що оскільки тарифи як на передачу електричної енергії, так і на поставку електричної енергії постійно змінюються в силу появи певних обставин, як то збільшення закупівельних цін, чи мінімальної заробітної плати, тощо.

При цьому однією з основних складових структури тарифу на поставку електричної енергії завжди є тариф на передачу електричної енергії, що закріплено постановою НКРЕ № 801 від 01.08.2001 (v0801227-01) .

Твердження скаржника про необхідність застосування судом норм цивільного законодавства України, а саме положень статей 651, 652 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок зміни та розірвання господарських договорів також не заслуговує на увагу з огляду на таке.

Статтею 188 Господарського кодексу передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною четвертою цієї ж статті встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Жодних обмежень права заінтересованої сторони на передачу спору до суду про внесення змін до договору Господарський кодекс (436-15) не встановлює.

Норми Господарського кодексу (436-15) в даному випадку являються спеціальними, мають переважне значення для вирішення господарських спорів та підлягають застосуванню першочергово.

Також з даного приводу судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно з частиною першою статті 1 ЗУ «Про електроенергетику», передача та транспортування електричної енергії здійснюється за допомогою електричних мереж на підставі договору. Передача (транспортування), постачання електроенергії без укладення договору забороняється. А отже, позивач, маючи нову розширену (збільшену) територію здійснення ліцензійної діяльності набуває права в силу Господарського кодексу України (436-15) , та обов'язку в силу ЗУ «Про електроенергетику» (575/97-ВР) на закріплення таких змін в рамках існуючого договору.

При цьому такого ж обов'язку набуває і відповідач (скаржник), оскільки безпосередньо користується спірними електромережами, проводить передачу електроенергії на розширеній території здійснення ліцензійної діяльності позивача, проводить постачання е/е споживачам, що живляться від набутих позивачем мереж на підставі постанови НКРЕ № 1935 від 23.12.2010 (v1935227-10) .

Частиною першою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Дана стаття регламентує правила поведінки заінтересованої сторони у випадку настання істотної зміни обставин, а не у випадку необхідності зміни умов договору. Вказана стаття направлена виключно на регулювання договірних відносин у випадку настання істотної зміни обставин, якими сторони керувались при його укладенні.

Виключення застосування норми статті 652 Цивільного кодексу України в даному випадку засновується на тому, що сторони не мають істотної зміни обставин договору, проте мають обов'язок на зміну умов договору у зв'язку з розширенням позивачем території здійснення ліцензійної діяльності.

Що стосується зауваження скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази настання подій, що б спричинили необхідність внесення змін до спірного договору - слід зазначити наступне.

Позивач здійснює діяльність з передачі електроенергії на спеціально закріпленій території, яка визначена постановою НКРЕ № 1935 від 21.12.2010 (v1935227-10) та внесена до ліцензії на право здійснення ліцензійної діяльності з передачі електроенергії. До прийняття вказаної постанови, територія здійснення ліцензійної діяльності позивача була значно меншою. У зв'язку з її розширенням, на підставі закріпленого статтею 1 ЗУ «Про електроенергетику» обов'язку договірного регулювання господарських відносин у сфері електроенергетики, постала необхідність внесення змін до договору про передачу електроенергії № 1494-23/110 від 26.01.2010 як з боку позивача, так і з боку відповідача, оскільки обидві сторони використовують електромережі для забезпечення постачання/передачі електроенергії кінцевому споживачу.

При цьому обидві сторони отримують за надані послуги плату, закладену до структури тарифу кожного з ліцензіатів даного спору.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" на рішення господарського суду міста Севастополя від 07.08.2012 у справі № 5020-1815/2011 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 07.08.2012 у справі № 5020-1815/2011 залишити без змін.

1. Державне підприємство Міністерства оборони України "102 підприємство електричних мереж" (вул. 4-я Бастіонна, 32,м.Севастополь,99007)

2.Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44,Севастополь,99040)

3. Міністерство оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19,Москва,1191600) в особі 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (пр. Ген. Острякова, 6,Севастополь,99007)