5002-33/1689-2012 Про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії - 08.11.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Консоль ЛТД" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 07 серпня 2012 року у справі № 5002-33/1689-2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (пров. Шевченка, 12,Київ 1,01001)

до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД"

про стягнення 25365554,04 грн.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-520/2-1 від 03 серпня 2007 року заборгованість за кредитом у розмірі 19402197,00 грн., заборгованість за відсотками у сумі 5547197,00 грн., пеню за простроченими відсотками за період із 09 листопада 2011 року по 09 травня 2012 року у розмірі 369871,77 грн. та збитки від інфляції за простроченими відсотками у сумі 45816,34 грн. (т.1. а.с. 2-5), посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним договором кредитної лінії.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2012 року у справі №5002-33/1689-2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції встановив, що за кредитним договором відповідачу були надані кредитні кошти в розмірі 19402197,00 грн., проте у порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати процентів за користуванням кредитом, у зв'язку з чим станом на 10 травня 2012 року за ним склалась заборгованість за тілом кредиту у сумі 19402197,00 грн. та за відсотками в розмірі 5547668,94 грн., яка визнана місцевим господарським судом підлягаючою стягненню на підставі статті 525, 526, 1048, 1049 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 07 серпня 2012 року у справі №5002-33/1689-2012 скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач звертає увагу на положення статті 1056-1 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до яких банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами. При цьому заявник апеляційної скарги звертає увагу на додаткові договори про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 03 серпня 2007 року, а саме на договір №20-1280/2-1 від 20 серпня 2010 року та №20-1301/2-1 від 01 грудня 2009 року, умовами яких нібито передбачено дозвіл односторонньої зміни процентної ставки з боку банку. Із цих підстав відповідач вважає основний договір про відкриття кредитної лінії №20-520/2-1 від 03 серпня 2007 року в цій частині недійсним, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Разом з цим, 06 листопада 2012 року через канцелярію суду, відповідачем в порядку частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України було поданого заяву про надання відстрочки виконання рішення суду першої інстанції на 2 роки. До даної заяви відповідачем надано стратегію розвитку і консолідований бізнес - план по виходу з кризи і досягненню фінансово -економічній стабільності товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД".

08 листопада 2012 року представник публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, з нижченаведених підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 03 серпня 2007 року між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №20-5201/2-1, строк дії якого закінчується після повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь - яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (т.1. а.с. 10-18).

Також, сторони вказаного договору 28 вересня 2007 року, 13 червня 2008 року, 01 серпня 2008 року, 30 вересня 2008 року10 листопада 2008 року,30 квітня 2009 року, 30 червня 2009 року, 16 вересня 2009 року, 01 грудня 2009 року, 20 серпня 2010 року, 30 вересня 2010 року та 17 грудня 2010 року укладали додаткові угоди до основного договору, відповідно до яких змінювались умови основного договору в частині кінцевого терміну повернення кредиту, порядку нарахування процентів обсягу відповідальності позичальника та інше (а.с. 19-36).

Так, відповідно до умов даного договору, з урахуванням внесених змін, банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 19402197,00 грн. на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Згідно з пунктом 2.2. даного договору кінцевим терміном повернення кредиту визначено 01 липня 2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи, зобов'язання банку щодо надання позичальнику кредиту відповідно до умов кредитного договору виконані належним чином та у повному обсязі, що не заперечується відповідачем.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, пунктом 3.2. договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 17,0 процентів річних.

Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів, виходячи із фактично кількості днів у місяці та у році.

Сплата нарахованих процентів, починаючи з 20 серпня 2010 року, перші два роки відбувається щоквартально в останній робочий день кварталу згідно графіку. Починаючи з ІІІ кварталу 2012 року, проценти сплачуються позичальником щомісячно протягом 30 днів з дати їх нарахування.

Відповідно до пункту 3.4. договору кредиту, у випадку порушення позичальником, встановлених п.2.2. цього договору строків повернення отриманих сум кредиту, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 34% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно пункту 3.2. цього договору.

Свої зобов'язання за кредитним договором щодо сплати процентів відповідач не виконав, у зв'язку із чим станом на 10 травня 2012 року прострочена заборгованість зі сплати відсотків, яка становить 5547668,94 грн.

Пунктом 4.3.4 договору встановлено, що банк має право вимагати від позичальника (незалежно від строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредит та/або плати за кредит, та/або суму штрафних санкцій, передбачених цим договором у випадках, якщо позичальник не виконав в строк свої обов'язки по поверненню кредиту та/або сплати процентів за кредит.

Так, 13 вересня 2011 року за вих. №39(1)-8/2524 банк звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" з вимогами сплатити заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року, на що 07 жовтня 2011 року отримав відповідь, згідно якої позичальник визнає суму заборгованості та зобов'язується проводити сплату відсотків по 7339,00 грн. щомісяця, починаючи з жовтня 2011 року. Однак, до погашення заборгованості відповідач так і не приступив.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відсутність сплати заборгованості по кредиту в сумі 19402197,00 грн. та несплачених процентів в сумі 5547668,94 грн. є односторонньою відмовою з боку відповідача від кредитного договору про відкриття кредитно лінії №20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості поверненню кредитних коштів в сумі 19402197,00 грн. та несплачених процентів за період із 20 серпня 2010 року по 09 травня 2012 року в сумі 5547668,94 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 5.2. кредитного договору встановлено, що позичальник у випадку прострочення ним виконання, по поверненню банку сум кредиту та/або процентів за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За таких обставин, судова колегія вважає, що вимоги про стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню за період із листопада 2011 року по травень 2012 року у розмірі 45816,34 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за простроченими процентами за період із 09 листопада 2011 року по 09 травня 2012 року в сумі 369871,77 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 5.3 кредитного договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або комісійної винагороди за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Перевіривши наданий розрахунок пені, судова колегія дійшла висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги про недійсність договору про відкриття кредитної лінії №20-5201/2-1 від 03 серпня 2007 року, судова колегія вважає за можливе зазначити наступне. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Шляхом ретельного дослідження договору про відкриття кредитно лінії №20-5201/2-1, договору №20-1301/2-1 01 грудня 2009 року та договору №20-1280/2-1 20 серпня 2010 року про внесення змін договору про відкриття кредитно лінії №20-5201/2-1, судова колегія встановила, що жодною з норм даних договорів не передбачено право банку змінювати розмір процентної ставки в односторонньому порядку.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що протягом дії спірного договору про відкриття кредитної лінії банком була застосована лише процентна ставка у розмірі 17,0 процентів річних.

У зв'язку з наведеним, доводи апеляційної скарги про застосування позивачем різних процентних ставок - судова колегія вважає неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, з матеріалів справи також вбачається, що на волевиявлення відповідача, при укладенні оспорюваних договорів, з боку відповідача не здійснювалось будь-якого тиску та не здійснювались дії, що б обмежували свободу його волі. Доказів про те, що він не мав можливості відмовитись від укладення кредитного договору та доповнень до нього ним надано не було.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, доводи товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" про невідповідність договору про відкриття кредитно лінії №20-5201/2-1 нормам чинного законодавства, зокрема вимогам, встановленим статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 1056-1 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не знайшли свого підтвердження при перегляді справи апеляційною інстанцією.

Заява відповідача, яка надана на підставі частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України про надання відстрочки виконання рішення суду першої інстанції на 2 роки також не підлягає задоволенню апеляційним судом з огляду на наступне.

Так, відповідно до зазначеної норми, господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проте, як вбачається із матеріалів даної справи, відповідач не звертався до суду першої інстанції про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду. Без звернення до суду першої інстанції із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, апеляційна інстанція позбавлена права розгляду подібної заяви.

Зважаючи на те, що жодні доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового акту, тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.