5020-343/2012 Про стягнення заборгованості за теплову енергію - 07.11.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 10 вересня 2012 року у справі № 5020-343/2012

за позовом прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)

та комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради (вул. Павліченко, 2, місто Севастополь, 99011)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" (вул. М. Бірюзова, 1, місто Севастополь, 99029)

про стягнення 146753,55 грн.

Прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради та комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 146753 грн. (а.с. 3-6, т. 1).

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості по оплаті за централізоване опалення на підставі договору № 233/У від 27 жовтня 2005 року купівлі-продажу теплової енергії. Прокурор зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість за період з квітня 2011 року по січень 2012 в сумі 139921,32 грн.

Заявою від 12 квітня 2012 року позивач зменшив позовні вимоги, пославшись на проведення перерахунку за період з жовтня 2011 по січень 2012 року, та просив суд стягнути на його користь 94958,87 грн. основної заборгованості, 4702,25 грн. пені, 35,56 грн. -інфляційного відшкодування та 983,48 грн. -3 % річних (а.с.76-81, т. 1).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 вересня 2012 року у справі № 5020-343/2012 позов задоволено частково (а.с. 77-84, т. 2).

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" на користь комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради 91929,44 грн. основного боргу, 4694,05 грн. пені, 981,98 грн. -3 % річних та 34,08 грн. -інфляційне відшкодування.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що є чинними тарифи, встановлені на підставі пункту 2 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22 лютого 2011 року про зобов`язання комунального підприємства "Севтеплоенерго" застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії саме згідно тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14 грудня 2010 року № 1723 (v1723227-10) , у зв`язку з чим, дійшов висновку про правомірність вимог про стягнення основної заборгованості, а також пені, 3 % річних та інфляційного відшкодування.

Відхиляючи доводи відповідача щодо необхідності заліку зустрічних однорідних вимог, судом встановлено, що договірні відносини між комунальним підприємством "Севтеплоенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" з приводу приміщення в гуртожитку по просп. Ген.Острякова, 25 відсутні, обсяг прав та обов`язків, вартість користування не погоджувались, у зв`язку з чим, суд дійшовь до висновку про відсутність самого зобов`язання, яке могло б являтись предметом заліку однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, котрим відмовити у задоволенні позовних вимог.

Основні доводи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, полягають в невірному застосуванні тарифів, на підставі яких має розраховуватись заборгованість за спожиту теплову енергію, а також необґрунтованому відхиленні доводів про необхідність зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 56250,00 грн.

В судовому засіданні, яке призначено на 07 листопада 2012 року, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради заперечував проти задоволенні апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.

У судове засідання, яке призначено на 07 листопада 2012 року, прокурор міста Севастополя та Севастопольська міська рада не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомили.

З урахуванням норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін та їх явка не визнавалась обов'язковою судом апеляційної інстанції, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення справи, судова колегія вирішила розглянути справу у відсутність нез'явившихся сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

27 жовтня 2005 року між орендним підприємством "Нефтіда" (товариство з обмеженою відповідальністю «Нефтіда») - Покупець, та комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради -Продавець, був укладений договір № 233/У купівлі-продажу теплової енергії за наявності вузлу обліку, відповідно до пункту 1.1 Договору, Продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, передати Покупцеві теплову енергію до межі балансового розмежування та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов`язався прийняти і оплатити отриману теплову енергію по встановлених тарифах (а.с.10-12, т. 1).

Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що тариф за одиницю теплової енергії за централізоване опалення для підприємств, організацій, установ складає 157,83 грн./Гкал.

Відповідно до пункту 3.1 договору № 233/У від 27 жовтня 2005 року, облік теплової енергії здійснюється вузлом обліку. Дані про прибори обліку теплової енергії вказуються в Додатку 1-1а, який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктами 4.1-4.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата за теплову енергію за наявності вузлу обліку теплової енергії та гарячої води стягується по їх показниках у відповідності з пунктами 10-13 «Правил надання послуг по централізованому опаленню, постачанню холодної та гарячої води та водовідведення» на підставі двостороннього акту по показниках вузлу обліку. Відмова від підписання акту не звільняє Покупця від оплати теплової енергії у встановленому порядку.

Прокурор у позові зазначає, що на виконання умов вказаного договору комунальне підприємство "Севтеплоенерго" свої зобов'язання виконало у повному обсязі, проте відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього за період з квітня 2011 року по січень 2012 року утворилась заборгованість у сумі 139921,32 грн.

Також, прокурор просить суд стягнути пеню в сумі 5584,82 грн., 3 % річних в сумі 1154,30 грн. та збитки від інфляції в сумі 93,11 грн.

Заявою від 12 квітня 2012 року позивач зменшив позовні вимоги, пославшись на проведення перерахунку за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року та просив суд стягнути на його користь 94958,87 грн. основної заборгованості, 4702,25 грн. пені, 983,48 грн. -3 % річних та інфляційне відшкодування -35,56 грн. (а.с.76-81, т. 1).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

04 липня 2006 року Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання». Додатками № 1 та № 2 до вказаного рішення затверджено Програму реалізації тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання, а також тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання (а.с.134-145, т. 1).

22 лютого 2011 року Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 424 «Про визнання такими, що втратили силу окремі положення рішення міської ради від 04 липня 2006 року № 382 «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання».

Згідно з пунктом 1 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22 лютого 2011 року:

- визнано такими, що втратили чинність підпункти 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 3.1 додатку № 2 (розмір тарифів) до рішення міської ради від 04 липня 2006 року «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання»;

- зобов`язано комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії для всіх категорій споживачів, згідно затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14 грудня 2010 року № 1723 (v1723227-10) «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго" для всіх категорій споживачів по приборах обліку і в перерахунку та площу, що опалюється»(а.с.133).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі № 2а-1147/11/2770 визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22 лютого 2011 року про визнання такими, що втратили чинність окремі положення рішення міської ради від 04 липня 2006 року «Про реалізацію тарифної політики у сфері теплопостачання та гарячого водопостачання» з дня прийняття відповідного рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що пункт 2 рішення Севастопольської міської ради від 22 лютого 2011 року № 424, яким зобов`язано КП "Севтеплоенерго" Севастопольської міської ради застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії для всіх категорій споживачів, згідно затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14 грудня 2010 року № 1723 (v1723227-10) «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго" для всіх категорій споживачів по приборах обліку і в перерахунку та площу, що опалюється»є чинним.

Господарський суд міста Севастополя також обґрунтовано звернув увагу на частину 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

З урахуванням положень статуту комунального підприємства "Севтеплоенерго", Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (2479-17) , пункту 2 статті 5 та статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду в постанові від 04 квітня 2012 року у справі № 2а-1147/11/2770 судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Національною комісію регулювання електроенергетики України, в межах компетенції, передбаченої законом, прийнято постанову № 1723 від 14 грудня 2010 року (v1723227-10) «Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Севтеплоенерго".

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо невірності застосування тарифів, на підставі яких має розраховуватись заборгованість за спожиту теплову енергію, судова колегія звертає увагу на чинне і обов`язкове до виконання рішення Севастопольської міської ради (пункт 2 рішення № 242 від 22 лютого 2011 року) про зобов`язання комунального підприємства "Севтеплоенерго" застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії саме згідно тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1723 (v1723227-10) . Дана обставина відповідачем не спростована.

Згідно з пунктом пункт 4.4 Договору № 233/У, остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно тарифів, чинних на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий період.

Судовою колегією встановлено, що станом як на день отримання відповідачем теплової енергії, так і на момент прийняття рішення у даній справі є чинними тарифи, встановлені на підставі пункту 2 рішення Севастопольської міської ради № 242 від 22 лютого 2011 року про зобов`язання Комунального підприємства "Севтеплоенерго" застосувати тарифи на виробництво, транспортування та поставку теплової енергії саме згідно тарифів, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14 грудня 2010 року № 1723 (v1723227-10) .

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним визнання наявності у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 91929,44 грн., прийняття рішення про стягнення такої заборгованості, а також, з урахуванням положень статей 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, стягнення 4702,25 грн. пені, 35,56 грн. -інфляційного відшкодування та 983,48 грн. -3 % річних.

Що стосується висновку господарського суду міста Севастополя щодо безпідставності позовних вимог в сумі 3029,43 грн. - нарахувань за виток води по гуртожитку по просп.Ген.Острякова, 25, то судова колегія погоджується з тим, що такі вимоги за своєю правовою природою можуть виникати із зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України (435-15) ), однак, не були підставою позову першого заступника прокурора міста Севастополя, а вимоги про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок витоку з тепломережі, та вартості втраченої теплової енергії, в позові заявлено не було.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги стосовно необхідності зарахування зустрічних однорідних вимог, судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що будь-які зобов`язання між комунальним підприємством "Севтеплоенерго" та товариством з обмеженою відповідальністю "Нефтіда" з приводу приміщення в гуртожитку по просп. Ген.Острякова, 25 відсутні, обсяг прав та обов`язків, вартість користування не погоджувались.

У зв`язку з цим, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність самого зобов`язання, яке могло б являтись предметом заліку однорідних вимог та підстав для зарахування грошової суми в розмірі 56250,00 грн. в рахунок погашення заборгованості. При цьому, відповідач в апеляційній скарзі лише посилається на необхідність здійснення заліку однорідних вимог, однак не наводить жодних доводів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для такого зарахування

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.