5008/1357/2011 Про визнання незаконним та скасування Рішень сільської ради про вилучення частини земельної ділянки та зарахування її до земель запасу сільської ради та надання вилученої земельної ділянки у постійне користування ТОВ, визнання незаконним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою для розміщення цеху по розливу мінеральної води - 07.11.2012 Прийняття

про визнання незаконним та скасування Рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.1999р. "Про вилучення частини земельної ділянки площею 1,5 га від ДП "Санаторій Верховина" до земель запасу Соймівської сільської ради" та Рішення Соймівської сільської ради 10-ї сесії 3-го скликання від 13.12.1999р. "Про надання частини вилученої земельної ділянки площею 1,24 га у постійне користування Українсько-німецькому ТОВ "Сойми-ЛТД", визнання незаконним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,24 га для розміщення цеху по розливу мінеральної води серії I-ЗК №001663 від 03.02.2000р., виданого ТОВ "Сойми-ЛТД",

рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.05.2012 року в задоволенні позовних вимог прокурора Міжгірського району в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Закарпатській області (процесуальний правонаступник -Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області) (м.Ужгород) про визнання незаконним та скасування рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.1999р. "Про вилучення частини земельної ділянки площею 1,5 га від ДП "Санаторій Верховина" до земель запасу Соймівської сільської ради" та Рішення Соймівської сільської ради 10-ї сесії 3-го скликання від 13.12.1999р. "Про надання частини вилученої земельної ділянки площею 1,24 га у постійне користування Українсько-німецькому ТОВ "Сойми-ЛТД", визнання незаконним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,24 га для розміщення цеху по розливу мінеральної води серії I-ЗК №001663 від 03.02.2000р., виданого ТОВ "Сойми-ЛТД" -відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що Соймівська сільська рада, приймаючи оспорювані рішення, діяла в межах повноважень передбачених вимогами п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР в редакції чинній в періоді прийняття Соймівською сільською радою оспорюваних рішень та вимогами ч.2 ст. 31 ЗК України 1990 року, в редакції з 06.04.1999 по 12.07.2000 року, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для їх скасування.

В апеляційній скарзі прокурор просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю та визнати незаконними і скасувати Рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.1999р. "Про вилучення частини земельної ділянки площею 1,5 га від ДП "Санаторій Верховина" до земель запасу Соймівської сільської ради", Рішення Соймівської сільської ради 10-ї сесії 3-го скликання від 13.12.1999р. "Про надання частини вилученої земельної ділянки площею 1,24 га у постійне користування Українсько-німецькому ТОВ "Сойми-ЛТД", визнання незаконним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,24 га для розміщення цеху по розливу мінеральної води серії I-ЗК №001663 від 03.02.2000р., виданого ТОВ "Сойми-ЛТД". Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що судом неправильно надано оцінку межам с.Сойми, як відповідної адміністративної території та територіальної громади, що призвело до неправильного тлумачення повноважень її представницького органу -Соймівської сільської ради.

Крім цього вважає, що місцевим господарським судом не виконано вимог постанови Вищого господарського суду України від 04.04.2012р. щодо з'ясування повноважень головного лікаря санаторію «Верховина»на відмову від права користування спірною земельною ділянкою.

Апеляційна скарга Прокурора Міжгірського району поступила на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду 18.06.2012р. та була прийнята до розгляду ухвалою суду від 20.06.2012р., колегією суддів Желік М.Б.(головуючий суддя), суддів Малех І.Б. та Кузь В.Л.

У зв'язку із перебуванням головуючого судді Желіка М.Б. у відпустці, у відповідності до розпорядженням №51 від 30.07.2012 року щодо призначення повторного автоматичного розподілу, справу розподілено для розгляду складу колегії суддів: головуючий-суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б. та Марко Р.І.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 року у зв'язку з зайнятістю судді Марко Р.І. в іншому судовому процесі в склад судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №5008/1357/2011 замість судді Марко Р.І. введено суддю Давид Л.Л.

Розпорядженням в.о.голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 року у зв'язку з зайнятістю судді Давид Л.Л. в іншому судовому процесі в склад судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №5008/1357/2011 замість судді Давид Л.Л. введено суддю Марка Р.І.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Марко Р.І. у відпустці в склад судової колегії по розгляду апеляційної скарги у справі №5008/1357/2011 замість судді Марко Р.І. введено суддю Костів Т.С.

Суд, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та третьої особи, а також дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 05.12.11 господарського суду Закарпатської області (суддя Йосипчук О.С.) у справі №5008/1357/2011, яке залишено без змін постановою від 30.01.12 Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі Мирутенко О.Л. -головуючого, суддів Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх недоведеності.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2012р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.12 та рішення господарського суду Закарпатської області від 05.12.11 у справі №5008/1357/2011 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не були досліджені обставини встановлення меж землі територіальної громади с. Сойми та її представницького органу -Соймівської сільської ради як суб'єкта прав власності на землю, а також повноважень головного лікаря санаторія "Верховина" на відмову від користування земельною ділянкою є суттєвими для встановлення законності прийняття рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.99 "Про вилучення частини земельної ділянки площею 1,5 га від ДП "Санаторій Верховина" до земель запасу Соймівської сільської ради".

З матеріалів справи вбачається, що прокурор Міжгірського району звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Закарпатській області (процесуальний правонаступник - Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області), м. Ужгород (далі - позивач) з позовом про визнання незаконними та скасування рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.1999р. "Про вилучення частини земельної ділянки площею 1,5 га від ДП "Санаторій Верховина" до земель запасу Соймівської сільської ради" та Рішення Соймівської сільської ради 10-ї сесії 3-го скликання від 13.12.1999р. "Про надання частини вилученої земельної ділянки площею 1,24 га у постійне користування Українсько-німецькому ТОВ "Сойми-ЛТД", визнання незаконним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,24 га для розміщення цеху по розливу мінеральної води серії I-ЗК №001663 від 03.02.2000р., виданого ТОВ "Сойми-ЛТД".

Обґрунтовуючи наведені вище вимоги, прокурор Міжгірського району посилається на висновки перевірки, здійсненої Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Міжгірському районі 26.04.2011р., згідно з якими оскаржені рішення Соймівської сільської ради суперечать ст.32 ЗК України (в редакції 1990 року), правилами якої встановлено можливість вилучення земельних ділянок оздоровчого призначення для цілей, не пов'язаних з веденням лісового господарства, допускається тільки, як виняток за рішенням Верховної ради України.

Крім того, прокурор Міжгірського району посилається на матеріали перевірки, згідно з якими оскаржені акти суперечать ст.124 та ст.123 ЗК України та п.3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджених Постановою КМ України №677 від 26.05.2004р. (677-2004-п) , а також ч.9 ст.149 ЗК України, так як на його думку відповідачем порушено порядок передачі земель оздоровчого, рекреаційного призначення.

Зокрема, підтримуючи вимоги прокурора Міжгірського району, позивач посилається на порушення відповідачем ст.31 ЗК України (в редакції 1990 року), оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами села Сойми, та на ст.32 ЗК України (в редакції 1990 року), якою вилучення землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, що знаходяться за межами населених пунктів, для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства, допускається як виняток за рішенням Верховної Ради України.

В свою чергу, покликаючись на незаконність актів, органу місцевого самоврядування -відповідача у справі, прокурор Міжгірського району заявив вимогу про визнання незаконним та скасування Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,24 Га для розміщення цеху по розливу мінеральної води серії I-ЗК №001663 від 03.02.2000р., виданого ТОВ "Сойми-ЛТД", який видано на підставі оскаржених рішень відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.1999р. "Про вилучення земельної ділянки", з урахуванням письмової згоди адміністрації Санаторію "Верховина" в особі головного лікаря у вигляді листа від 15.07.1999 року №66 (а.с.104, Т.1), було вилучено 1,5га земель з постійного користування Санаторію "Верховина" в резерв сільської ради під будівництво заводу по розливу мінеральної води (а.с.23, т.1).

ТОВ "Сойми" звернулося до Соймівської сільської ради з письмовим клопотанням про надання дозволу на складання проекту відводу земельної ділянки розміром 1,5га для будівництва цеху мінеральної води на території Соймівської сільської ради біля Санаторію "Верховина" (а.с.24, Т.1).

Розглянувши вищезазначене клопотання ТОВ "Сойми", виконкомом Соймівської сільської ради було надано ТОВ "Сойми" висновок, підписаний сільським головою, про відведення землі під будівництво заводу. Даний висновок містить зазначення того, що необхідність в будівництві заводу по розливу мінеральної води зумовлена потребами села в робочих місцях, а також вирішення соціальних потреб та для ефективного і цільового використання природних ресурсів. Також, даним висновком виконком Соймівської сільської ради просив Міжгірську РДА погодити будівництво такого об"єкту на території села і дати позитивний висновок з даного питання (а.с.22, Т.1).

ТОВ "Сойми", отримавши вищезазначений висновок виконкому Соймівської сільської ради, звернулося до Соймівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки пл. 1,24га, яка розташована в с. Сойми, за рахунок земель Соймівської сільської ради (а.с.37, Т.2).

Соймівською сільською радою, відповідно до вищезазначеного клопотання ТОВ "Сойми", було ТОВ "Сойми" надано «Дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки пл. 1,24га, яка розташована в с. Сойми, за рахунок земель резерву Соймівської сільської ради»(а.с.39, Т.2).

Відповідно до рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.1999р. "Про надання дозволу на складання проекту відводу", за результатами розгляду клопотань ТОВ "Сойми" про відведення земельної ділянки в постійне користування для будівництва заводу для розливу мінеральної води, за рахунок вилученої земельної ділянки Санаторію "Верховина" за згодою адміністрації, в кількості 1,5га та з урахуванням ефективного використання мінеральних вод і розширення робочих місць, було надано дозвіл ТОВ "Сойми" на складання проекту відводу земельної ділянки за рахунок вилученої для будівництва заводу по розливу мінеральної води (а.с.89, Т.2). Після цього, ТОВ "Сойми" було замовлено Проект відведення земельної ділянки під розміщення заводу для розливу мінеральної води на землях резерву Соймівської сільської ради та який (даний Проект, а.с.29-92, Т.2), після його розробки, було затверджено рішенням 10-ї сесії 3-го скликання від 13.12.1999р. "Про надання земельної ділянки ТОВ "Сойми" та одночасно даним рішенням було вирішено питання щодо надання Українсько -німецькому ТОВ "Сойми" в постійне користування земельну ділянку площею 1,24 га за рахунок земель резерву Соймівської сільської ради (а.с.14, Т.1).

Даний Проект було погоджено та надано висновок відповідними державними установами - Міжгірським районним відділом містобудування та архітектури (а.с.45, Т.2), відділом земельних ресурсів Міжгірського району (а.с.46, Т.2), головним державним санітарним лікарем Міжгірського району (а.с.86, Т.2), Державною екологічною інспекцією у Міжгірському районі (а.с.87, Т.2), Самостійною державною пожежною частиною №14 смт. Міжгір"я (а.с.88, Т.2).

Крім цього, розміщення заводу для розливу мінеральної води в с. Сойми на пропонованій ділянці погоджено Закарпатською обласною державною адміністрацією (а.с.90, Т.2) та Закарпатською обласною радою щодо надання дозволу на проведення пошукових робіт і складання проекту кошторисної документації Українсько-німецькому ТОВ "Сойми" під будівництво заводу для розливу мінеральної води на землях Санаторію "Верховина" на території Соймівської сільської ради (а.с.91, Т.2).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи акту вибору земельної ділянки до відводу для внутрішньо - господарського будівництва -заводу для розливу мінеральної води ТОВ "Сойми" в с. Сойми за рахунок земель Санаторію "Верховина" зазначено, що обрана земельна ділянка розташовується по лівий бік автошляху Хуст -Долина, нижче Санаторію "Верховина" та характеризується дана земельна ділянка, розміри якої згідно будівельних норм складають 1,5га, зокрема, як не угіддя. (а.с.80-81, Т.2).

Також, як вбачається з висновку №10.05 "Про відвід земельної ділянки під будівництво" вищезазначена ділянка, яка знаходилася в користуванні Санаторію "Верховина", використовувалась як непродуктивні пасовища та зазначено її місце розташування по відношенню до оточуючих територій - з півночі - з територією Санаторію "Верховина" з півдня - з городами громадян, із сходу - з автодорогою Долина - Хуст та із заходу -з р. Ріка (а.с.86, Т.2).

Згідно листа Міжгірського районного відділу земельних ресурсів Закарпатського обласного Управління земельних ресурсів №295 від 09.12.1999р., спірна територія є землями запасу Соймівської сільської ради без обмежень, обтяжень чи сервітутів (ст.14 Закону України "Про Державний земельний кадастр") (а.с.46, Т.2).

Відповідно до листа відділу земельних ресурсів Міжгірського району Закарпатського обласного Управління земельних ресурсів від 16.06.1999р. №128, спірна земельня ділянка є землею несільськогосподарського призначення та вилучена за згодою адміністрації санаторію "Верховина"(а.с.84,Т.2).

Зважаючи на викладене вище, земельна ділянка загальною площею 1,5га, з якої Українсько-німецькому ТОВ "Сойми" було виділено в постійне користування земельну ділянку пл. 1,24га під розміщення заводу для розливу мінеральної води на землях резерву Соймівської сільської ради, відповідно до рішення Соймівської сільської ради 10-ї сесії 3-го скликання від 13.12.1999р., не відносилася в даному періоді до земель оздоровчого призначення, а відносилась до земель непродуктивних пасовищ та є земельною ділянкою, як незабудованою територією Санаторію "Верховина".

На момент прийняття відповідачем рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.1999р. "Про вилучення частини земельної ділянки площею 1.5 га від ДП "Санаторій Верховина" до земель запасу Соймівської сільської ради" та рішення Соймівської сільської ради 10-ї сесії 3-го скликання від 13.12.1999р. "Про надання частини вилученої земельної ділянки площею 1,24 га у постійне користування Українсько-німецькому ТОВ "Сойми-ЛТД", діяли правила Земельного кодексу України в редакції 1990р (561-12) .

Тобто, на час прийняття оспорюваних актів органом місцевого самоврядування категорії земельних ділянок визначалися на підставі ст.2 ЗК України в редакції 1990 року, згідно з якою було встановлено окрему категорію землі - землі природоохоронного, оздоровчого рекреаційного та історико-культурного призначення.

При цьому, віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої проводилося органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.

Під природною територією на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури і використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні розуміються курорти, статус яких регламентується Законом України "Про курорти" (2026-14) .

У відповідності до Закону України "Про курорти" (2026-14) , під поняттям лікувально-оздоровча місцевість розуміється природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

У відповідності до п. "д" ст.13 та ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр містить відомості про категорії земель (зокрема) та інформацію про документи, на підставі яких встановлено категорію земель. При цьому, Державний земельний кадастр включає в себе і відомості про обмеження у використанні земель та інформацію про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні (ст.14 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Таким чином, документами, що підтверджують факт віднесення землі до певної категорії (у тому числі і до категорії оздоровчого, рекреаційного призначення) є відомості із Державного Кадастру природних і лікувальних ресурсів, відомості Державного земельного Кадастру, відомості Державного Кадастру природних лікувальних ресурсів та відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Оскільки а ні прокурором, а ні позивачем не надано відповідних доказів про те, що спірна земельна ділянка є землями оздоровчого призначення, а також враховуючи в сукупності докази подані сторонами у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірна земельна ділянка не відносилася до земель оздоровчого призначення, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування спеціальних правил щодо їх вилучення та передачі, передбачених ст.ст.32, 33 ЗК України.

Згідно з довідкою відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області (який є правонаступником Міжгірського районного відділу земельних ресурсів) від 27.10.2011р. №01-12/2380, земельна ділянка, передана у користування ТОВ "Сойми ЛТД" знаходиться на території Соймівської сільської ради за межами с.Сойми (а.с.110, Т.1). Дана обставина підтверджується також планом земель с. Сойми (а.с.108-108а, Т.1) та викопіровкою із опорного плану села Сойми (а.с.82,Т.2).

Зі змісту ч.5 ст.4 ЗК України в редакції 1990 року вбачається, що сільські Ради народних депутатів є суб'єктами права державної власності на землю, яка знаходиться в межах територій таких сільських рад. Дана норма права, що діяла у період винесення оспорюваних рішень, на відміну від ст.12 ЗК України в редакції 2002 року, не розмежовувала поняття територія населеного пункту від поняття територія селищної ради, а поглинала його. Саме тому, твердження позивача про перевищення відповідачем повноважень при винесенні оскаржених актів спростовується.

У відповідності до п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції сільських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно ст.81 ЗК України в редакції 1990 року землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних районних,міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.

У відповідності до ст.27 ЗК України 1990 року, право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, у разі добровільної відмови від земельної ділянки і проводиться на підставі відповідного рішення Ради народних депутатів (ст.29 ЗК України 1990 року).

Згідно ч.1 ст.31 ЗК України, вилучення земельних ділянок з метою передачі їх у власність інших суб'єктів права проводиться на підставі рішення Верховної ради України, або відповідних Ради народних депутатів. При цьому, вилучення земель сіл і селищ проводиться рішенням сільської/селищної Ради народних депутатів. Виняток із установленого порядку вилучення земель, згідно правил ЗК України 1990 року (561-12) , становить вилучення особливо цінних продуктивних земель (чорноземи нееродовані несолонцюваті суглинкові на лесових породах, лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти, темно-сірі епідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті, бурі гірсько-лісові та дерново-буроземні глибокі і середньоглибокі, підзолисто-дернові суглинкові грунти, торфовища середньоглибокі і глибокі і глибокі осушені, коричневі грунти Південного узбережжя Криму, дернові глибокі грунти Закарпаття), земель сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів для несільськогосподарських потреб, крім випадків надання їх для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, а також земель дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, заповідників, національних, дендрологічних та меморіальних парків, ботанічних садів, поховань і археологічних пам'яток. Наведений перелік є вичерпний і не підлягає вільному тлумаченню.

Як вбачається із матеріалів справи, вилучення земельної ділянки із послідуючою передачею для потреб ТОВ "Сойми ЛТД" відбулося за згодою Санаторію "Верховина" (Лист від 15.01.1999р. №66) (а.с.104,т.1).

Повноваження головного лікаря Санаторію "Верховина" визначені в Статуті ДП Санаторій "Верховина" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздорониця" (а.с.87-98, т.1). Зокрема, п.4.8 даного Статуту відносить до повноважень Директора (головного лікаря) підприємства - вирішення інших питань діяльності підприємства, передбачених для керівника підприємства законодавством України та рішеннями органів управління товариства.

Докази, які б підтверджували, що у періоді надання адміністрацією Санаторію "Верховина", в особі головного лікаря, відповідно до листа від 15.07.1999 року №66 письмової згоди про вилучення 1,5га земель з постійного користування Санаторію "Верховина" в резерв Соймівської сільської ради під будівництво заводу по розливу мінеральної води (а.с.104, Т.1), відсутність згоди органу управління товариством на надання повноважень головному лікарю Санаторію "Верховина" щодо даного питання, у матеріалах справи відсутні та не підтверджується прокурором і позивачем, що є обов'язковим відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

У контексті викладеного, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав для відмови у вилученні земельної ділянки (незабудована територія санаторію "Верховина"), поміщенні її до земель запасу сільської ради та надання ТОВ "Сойми ЛТД" для будівництва заводу по розливу мінеральної води.

Таким чином, здійснюючи вилучення 1,5га земель з постійного користування Санаторію "Верховина" в резерв сільської ради під будівництво заводу по розливу мінеральної води, відповідно до Рішення Соймівської сільської ради 8-ї сесії 3-го скликання від 27.07.1999р. "Про вилучення земельної ділянки" (а.с.23, т.1)., з урахуванням письмової згоди адміністрації Санаторію "Верховина" в особі головного лікаря у вигляді листа від 15.07.1999 року №66 (а.с.104, Т.1), та надання Українсько-німецькому ТОВ "Сойми" в постійне користування земельну ділянку площею 1,24 га за рахунок земель резерву Соймівської сільської ради, відповідно до рішення Соймівської сільської ради 10-ї сесії 3-го скликання від 13.12.1999р. "Про надання земельної ділянки ТОВ "Сойми" (а.с.14, Т.1), Соймівська сільська рада діяла в межах повноважень передбачених вимогами п.34 ст. 26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволенні позовних вимог щодо скасування прийнятих нею оспорюваних рішень.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними, так як спростовуються викладеним вище аналізом законодавства та обставин справи, у зв'язку з чим, судом апеляційної інстанції відхиляються.

Статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що господарським судом Закарпатської області повно та об'єктивно досліджено всі обставини справи з врахуванням вказівок вищого господарського суду, викладених у постанові від 04.04.2012 року у справі №5008/1357/2011, а рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.