17/065-12 Про визнання недійсними заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог - 06.11.2012 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" на рішення господарського суду Київської області від 28.09.2012 у справі № 17/065-12 (суддя Горбасенко П.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до Закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" про визнання недійсними заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог

Господарським судом Київської області розглянуто спір за позовом публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" про визнання недійсними заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.04.2011р., 17.08.2011р., 15.11.2011р., 05.04.2012р., направлених закритим акціонерним товариством "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" до публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" щодо зарахування зобов'язань закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" за кредитним договором № 22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані заяви суперечать Постанові Правління Національного банку України № 113/Б від 13.04.2011р., оскільки останньою встановлено зобов'язання банків приймати погашення заборгованості позичальників виключно у грошовій формі.

За результатами спору судом першої інстанції ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому суд виходив з того, що постанова правління НБУ, на яку посилається позивач не пройшла реєстрацію в Мінюсті та її порушення не може бути підставою для визнання правочинів, оформлених вказаними заявами недійсними на підставі положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права: вищевказаній постанові правління НБУ, статей 67, 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яким на думку апелянта суперечать оскаржувані заяви.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" по справі № 17/065-12 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 17/065-12 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2012 по справі №17/065-12 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 06.11.2012.

В судовому засіданні 06.11.2012 року представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України (1798-12) .

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між відкритим акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК", яке перейменовано у публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" та закритим акціонерним товариством "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ", як Позичальником 07.12.2006р. укладено кредитний договір № 22.1/258-КЛТ-06.

Предметом даного договору є правовідносини, за якими банк зобов'язався надати позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та наявності грошових коштів, а позичальник - використовувати кредити на цілі, вказані у пункті 2.2. договору, сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами і погашати заборгованість за кредитами.

Відповідачем 15.04.2011р. через нотаріуса подано позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 1 983 693,22 грн. (а.с. 16-17). Згідно цієї заяви зарахуванню підлягають:

- зобов'язання ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" перед ПАТ "РОДОВІД БАНК" по сплаті грошових коштів в сумі 172 893 Євро 47 центів на погашення заборгованості за нарахованими процентами за період з 02 квітня 2008 року по 24 січня 2011 року в рамках кредитного договору № 22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006р., що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15.04.2011р. складає 1 983 693,22 грн.;

- зобов'язання ПАТ "РОДОВІД БАНК" перед ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" щодо сплати грошових коштів в сумі 1 983 693,22 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.04.2011р. та Акту передачі права вимоги до вказаного договору від 01.04.2011р., що укладені між ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" та ВАТ "Українські промислові інвестиції".

Також, 17.08.2011р. відповідач звернувся до позивача із заявою (а.с. 18-19) про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 11 758 013,05 грн., згідно якої зарахуванню підлягають:

- зобов'язання ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" перед ПАТ "РОДОВІД БАНК" по сплаті грошових коштів в сумі 2 519 Євро 51 цент на погашення заборгованості за нарахованими процентами за період з 02 квітня 2008 року по 24 січня 2011 року в рамках кредитного договору № 22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006р. та на виконання рішення господарського суду Київської області від 06.07.2011р. по справі № 12/058-11, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05.07.2011р. складає 29 125,54 грн.;

- зобов'язання ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" перед ПАТ "РОДОВІД БАНК" по сплаті грошових коштів в сумі 947 140 Євро 67 центів на погашення заборгованості за кредитом за період з 01.01.2011р. по 06.08.2011р. згідно графіку погашення в рамках кредитного договору № 22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006р., що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 17.08.2011р. складає 10 841 256,25 грн.;

- зобов'язання ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" перед ПАТ "РОДОВІД БАНК" по сплаті грошових коштів в сумі 77 547 Євро 44 центи на погашення заборгованості за нарахованими процентами за період з 01 січня 2011 року по 17 серпня 2011 року в рамках кредитного договору № 22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006р., що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 17.08.2011р. складає 887 631,26 грн.;

- зобов'язання ПАТ "РОДОВІД БАНК" перед ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" щодо сплати грошових коштів в сумі 11 758 013,05 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.08.2011р. та Акту передачі права вимоги до вказаного договору від 01.04.2011р., що укладені між ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" та ВАТ "Українські промислові інвестиції".

15.11.2011р. відповідач звернувся до позивача із заявою (а.с. 20-21) про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 1 374 525,81 грн., згідно якої зарахуванню підлягають:

- зобов'язання ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" перед ПАТ "РОДОВІД БАНК" по сплаті грошових коштів в сумі 7 675 Євро 73 центи на погашення заборгованості за нарахованими процентами за період з 18.08.2011р. по 24.10.2011р. в рамках кредитного договору № 22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006р., що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15.11.2011р. складає 83 688,67 грн.;

- зобов'язання ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" перед ПАТ "РОДОВІД БАНК" по сплаті грошових коштів в сумі 118 392 Євро 58 центів на погашення заборгованості за кредитом за період з 06.08.2011р. по 06.09.2011р. згідно графіку погашення в рамках кредитного договору № 22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006р., що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15.11.2011р. складає 1 290 837,14 грн.;

- зобов'язання ПАТ "РОДОВІД БАНК" перед ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" щодо сплати грошових коштів в сумі 85 147,46 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.08.2011р. та Акту передачі вимоги до вказаного договору від 01.08.2011р., що укладені між ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" та ВАТ "Українські промислові інвестиції" та залишилися після проведення попереднього заліку зустрічних однорідних вимог 17.08.2011р.;

- зобов'язання ПАТ "РОДОВІД БАНК" перед ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" щодо сплати грошових коштів в сумі 3 449,72 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2011р. та Акту приймання-передачі документів до вказаного договору від 01.08.2011р., що укладені між ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" та ТОВ "САН РЕМО" та підлягає стягненню з ПАТ "РОДОВІД БАНК" відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2011р. по справі № 3/169, що набрало чинності згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011р. по справі № 3/169;

- зобов'язання ПАТ "РОДОВІД БАНК" перед ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" щодо сплати грошових коштів в сумі 802 800,66 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2011р. та Акту приймання-передачі документів до вказаного договору від 01.08.2011р., що укладені між ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" та ТОВ "САН РЕМО" та підлягає стягненню з ПАТ "РОДОВІД БАНК" відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2011р. по справі № 3/182, що набрало чинності згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011р. по справі № 3/182;

- зобов'язання ПАТ "РОДОВІД БАНК" перед ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" щодо сплати грошових коштів в сумі 483 127,97 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2011р. та Акту приймання-передачі документів до вказаного договору від 01.08.2011р., що укладені між ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" та ТОВ "САН РЕМО" та підлягає стягненню з ПАТ "РОДОВІД БАНК" відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2011р. по справі № 3/168, що набрало чинності згідно постанови Київського апеляційного господарського суду по справі № 3/168.

Крім того, відповідач 05.04.2012р. звернувся до позивача із заявою (а.с. 22-23) про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 3 565 177,50 грн., згідно якої зарахуванню підлягають:

- зобов'язання ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" перед ПАТ "РОДОВІД БАНК" по сплаті грошових коштів в сумі 14 419 Євро 33 центи на погашення заборгованості за нарахованими процентами за період з 25.10.2011р. по 05.04.2012р. в рамках кредитного договору № 22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006р., що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05.04.2012р. складає 151 369,77 грн.;

- зобов'язання ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" перед ПАТ "РОДОВІД БАНК" по сплаті грошових коштів в сумі 325 195 Євро 84 центів на погашення заборгованості за кредитом в рамках кредитного договору № 22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006р., що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 05.04.2012р. складає 3 413 807,73 грн.;

- зобов'язання ПАТ "РОДОВІД БАНК" перед ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" щодо сплати грошових коштів в сумі 720,53 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги № 01/08-14 від 01.08.2011р. та Акту передачі вимоги до вказаного договору від 01.08.2011р. між ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" та ВАТ "Українські промислові інвестиції" та залишилися після проведення попередніх заліків зустрічних однорідних вимог 17.08.2011р. та 15.11.2011р.;

- зобов'язання ПАТ "РОДОВІД БАНК" перед ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" щодо сплати грошових коштів в сумі 3 564 456,97 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги № 12/12-2 від 12.12.2011р., що були укладені між ЗАТ "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" та ВАТ "Українські промислові інвестиції" та підлягає стягненню з ПАТ "РОДОВІД БАНК" відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 27.10.2011р. по справі № 40/316, що набрало чинності згідно постанови Київського апеляційного господарського суду по справі № 40/316.

Вказані фактичні обставини були невірно встановлені судом першої інстанції. Так, судом помилково було встановлено, що вказані заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог були подані позивачем до відповідача, тоді як навпаки, відповідач звернувся до позивача із вказаними заявами. Проте, далі в судовому рішення суд правильно зазначив обставини про звернення саме відповідача до позивача з оскаржуваними заявами, а отже така помилка (описка) не призвела до невірних висновків та ухвалення неправильного рішення.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, встановлено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскаржувані заяви за своєю правовою природою є односторонніми правочинами. Тому, обраний позивачем спосіб захисту (предмет) відповідає положенням ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до зазначених норм ст. 203 Цивільного кодексу України:

- 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

-6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З приводу практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховним судом України видано узагальнення від 24.11.2008.

Так, зазначено, що недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

- дефекти (незаконність) змісту правочину;

- дефекти (недотримання) форми;

- дефекти суб'єктного складу;

- дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно із п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 (v0009700-09) , відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсний правочин, який не вчинено.

Позовні вимоги про визнання наведених заяв недійсними мотивовані тим, що вони суперечать Постанові Правління Національного банку України № 113/Б від 13.04.2011р., пунктом 2.5 якої встановлено обмеження в діяльності банку позивача приймати погашення заборгованості позичальників виключно у грошовій формі.

Перш за все слід відзначити, що вказане положення Постанови Правління Національного банку України не передбачає заборони на проведення зарахувань зустрічних однорідних грошових вимог.

Крім того, вказана постанова Правління НБУ розповсюджує свою дію на банк позивача та встановлює певні обмеження саме щодо дій позивача. Від так, вказана постанова є правовим актом індивідуальної дії.

Проте, згідно ст. 601 Цивільного кодексу України для здійснення зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таку заяву зробив відповідач.

На реалізацію відповідачем свого права передбаченого статтею 601 Цивільного кодексу України не поширюється обмеження вказаної Постанови правління НБУ.

У будь-якому разі Цивільний кодекс України (435-15) , норми якого у даному випадку регламентують питання зарахування, є безумовно вищим, за своєю юридичною силою нормативним актом, ніж постанова правління НБУ.

Норми статті 601 Цивільного кодексу України в імперативному порядку визначають припинення зобов'язання за заявою сторони.

Отже, положення Постанови правління НБУ не можуть вплинути на юридичні дії відповідача та їх правові наслідки, які прямо узгоджуються з положеннями Цивільного кодексу України (435-15) .

Крім того, слід зазначити, що як би вищевказана постанова правління НБУ розповсюджувала б свою дію не лише на банк, а і на інших осіб, зокрема, на позичальника, то вона б підлягала державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, з огляду на положення п. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний Банк України» та п.п. 2, 3, 6 Положення про державну реєстрацію правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.1992 №731 (731-92-п) .

Так, згідно ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність. Нормативно-правові акти Національного банку, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) . Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.

Нормами пунктів 2, 3, 6 Положення про державну реєстрацію правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.1992 №731 (731-92-п) передбачено наступне.

Відповідно до п. 2 вказаного Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Пунктом 3 встановлено, що на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Державну реєстрацію здійснюють:

- нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади - Мін'юст;

- нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим та територіальних органів центральних органів виконавчої влади в Автономній Республіці Крим - Головне управління юстиції Мін'юсту в Автономній Республіці Крим;

- нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади - головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі;

- нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі, міськрайонні (у разі утворення) управління юстиції.

Якщо дія нормативно-правового акта поширюється на території інших адміністративно-територіальних одиниць, він реєструється в управлінні юстиції за місцем перебування органу, що видав нормативно-правовий акт (п.6 Положення про державну реєстрацію правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади).

Проте, постанова Правління Національного банку України "Про внесення змін до постанов Правління Національного банку України щодо кредитів рефінансування, наданих Публічному акціонерному товариству "РОДОВІД БАНК" № 113/Б від 13.04.2011р., на яку посилається позивач в якості обґрунтування підстави позову, на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України не надходила, що підтверджується листом Міністерства юстиції України № 10350-0-26-12/10.1 від 31.08.2012р. (а.с. 67).

Щодо посилань апелянтом на ч. 5 ст. 67 та ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», які він теж визначає як підстави визнання недійсними оскаржуваних заяв, слід зазначити наступне.

Так, згідно ч. 5 ст. 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» при здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.

Отже, за вказаною нормою НБУ при здійсненні нагляду має право пред'явлення вказаних вимог лише до банків (їх керівників, банківських груп), а не до інших осіб.

Так, розповсюдження вказаних вимог на позичальників Законом не передбачено. Це узгоджується з вищенаведеним висновком колегії суддів щодо Постанови правління НБУ № 113/Б від 13.04.2011.

Тому, посилання апелянта на вказану норму не обґрунтовує правильність його позиції, а навпаки.

Положення статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачають заходи впливу до Банків у разі вчинення ними певних порушень.

Зазначена норма не може бути підставою для визнання недійсними оскаржуваних односторонніх правочинів, вчинених відповідачем відповідно до норм Цивільного кодексу України (435-15) .

Отже, відповідачем при складенні оскаржуваних заяв не порушені вказані норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» (872-12) на які посилається апелянт.

Стосовно посилань апелянтом на постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2011 у справі №12/058-11 в частині встановлення того, що відступлення ВАТ «Українські промислові ініціативи» права стягнення за рішенням суду до ЗАТ «ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ» суперечить нормам чинного законодавства, слід зазначити наступне.

Вказаною постановою справу передано на новий розгляд.

Представники сторін повідомили, що за новим розглядом судом ще не ухвалено рішення.

Отже, на даний час по справі №12/058-11 відсутнє рішення, яким би спір було вирішено по суті,та яке б набрало законної сили.

Натомість, у справі №12/228-11 розглядався спір за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ВАТ "Українські промислові інвестиції", ЗАТ "Ламітек Укрізоліт" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 01.08.2011, укладеного між ВАТ "Українські промислові інвестиції" та ЗАТ "Ламітек Укрізоліт".

Рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2011 у задоволенні вказаного позову ПАТ "Родовід Банк" було відмовлено.

Вказане рішення у справі №12/228-11 залишено без змін за результатами апеляційного та касаційного переглядів та відповідно набрало законної сили і є чинним на даний час.

Також, при розгляді справи №26/135-11 вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги від 01.04.2011 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Українські промислові інвестиції" та Закритим акціонерним товариством "Ламітек-Укрізоліт" визнані недоведеними та необгрунтованими. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2011р. у справі № 26/135-11 у задоволенні позову було відмовлено. Дане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2011. Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.11.2011 касаційна скарга ПАТ "РОДОВІД БАНК" на рішення господарського суду Київської області від 15.09.2011 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2011 року у справі № 26/135-11 була повернута. Отже, рішення про відмову у задоволенні позову набрало законної сили та є чинним на даний час.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини (995_004) є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Таким чином, рішення у справах №12/228-11 та № 26/135-11 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.

Виходячи з наведеного відсутні правові підстави для визнання недійсними заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.04.2011р., 17.08.2011р., 15.11.2011р., 05.04.2012р., направлених закритим акціонерним товариством "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" до публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" щодо зарахування зобов'язань Закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ" за кредитним договором № 22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006р.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.