1/173 Про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - 06.11.2012 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.01.2008 р. по справі № 1/173 позов задоволено частково: з ЖБК "Статистик" стягнуто на користь АЕК "Київенерго" 92 963,86 грн. боргу, 6 334,79 грн. 3% річних, 20 164,78 грн. збитків від інфляції, 935,38 грн. пені, 1 203,99 грн. держмита та 86,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що місцевим судом при прийнятті рішення не взято до уваги, що позивачем при нарахуванні плати за теплову енергію правомірно у відповідності до умов укладеного між сторонами договору застосовано встановлені Розпорядженнями КМДА № 1575 від 30.10.2006 р. (ra1575017-06) , № 86 від 31.01.2007 р. (raa086017-07) , № 142 від 12.02.2007 р. (ra0142017-07) , № 643 від 30.05.2007 р. (ra0643017-07) тарифи, які є чинними та не підлягають реєстрації в органах юстиції тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати щодо відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити повністю за наведених в скарзі підстав. Одночасно, представником апелянта заявлено клопотання про зміну найменування АЕК "Київенерго" на ПАТ "Київенерго", на підтвердження якого надано Статут ПАТ "Київенерго", Довідку з ЄДРПОУ № АБ152345 від 27.01.2012 р. та свідоцтво про державну реєстрацію ПАТ "Київенерго". Апеляційний суд розглянувши клопотання позивача та надані ним документи на підставі ст. 25 ГПК України вважав за необхідне замінити АЕК "Київенерго" на ПАТ "Київенерго".

Представник відповідача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а також звернувся з заявою, в якій просив переглянути рішення місцевого суду щодо розміру наявної заборгованості з врахуванням тарифів для житлового фонду, посилаючись на наявність в нарахованій позивачем сумі заборгованості й частини власників нежитлових приміщень тощо.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 07.11.2007 р. ПАТ "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ЖБК "Статистик" про стягнення 131 262,88 грн. основного боргу, 21 342,70 грн. інфляційних втрат, 5 027,59 грн. пені, 6 530,18 грн. 3 % річних. В обгрунтування своїх вимог зазначило, що на виконання договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 540583 від 01.12.1998 р. (далі Договір) позивачем поставлено теплову енергію, а відповідачем її вартості не оплачено, внаслідок чого за період з 01.10.2004 р. по 01.09.2007 р. утворилась заборгованість в розмірі 107 262,88 грн. Крім цього, між сторонами укладено угоду про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію № 716-04 від 15.10.2004 р. (далі Угода), згідно якої відповідач зобов'язався сплатити заборгованість в розмірі 52 107,29 грн., яка виникла станом 01.09.2004 р. Однак, заборгованість по Угоді погашено частково, тому борг становить 24 000,00 грн. Крім цього, позивач на підставі п. 3.5. Додатку 4 до Договору просив стягнути з відповідача 5 027,59 грн. пені, на підставі ст. 625 ЦК України 21 342,70 грн. інфляційних втрат, 6 530,18 грн. 3 % річних тощо.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надіслав.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані ним письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 92 963,86 грн. боргу, 6 334,79 грн. 3% річних, 20 164,78 грн. збитків від інфляції, 935,38 грн. пені, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд встановив, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань у нього станом на 01.09.2004 р. утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 52 107,29 грн. Для врегулювання взаємовідносин щодо згаданого боргу між сторонами 15.10.2004 р. укладено Угоду, за умовами якої відповідач зобов'язався сплатити заборгованість протягом 10.2004 р. - 09.2006 р. щомісячними платежами в сумі 2 171,14 грн. Зобов'язання за Угодою відповідач належним чином не виконував - протягом жовтня 2004 р. - вересня 2007 р. кошти на виконання Угоди надійшли сумою 28 107,29 грн. й борг, відповідно до умов Угоди на 01.09.2007р. становить 24 000,00 грн. За таких обставин, місцевий суд позовні вимоги в частині стягнення за Угодою заборгованості в розмірі 24 000,00 грн. вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, у відповідача за період з 01.10.2004 р. по 01.09.2007 р. утворилась заборгованість в розмірі 107 262,88 грн.

Додатком № 3 до Договору передбачено здійснення нарахування відповідачу за теплову енергію за встановленими і затвердженими Київською міською державною адміністрацією тарифами.

Як видно з доданого до матеріалів справи розрахунку та пояснень позивача, ним розраховано заборгованість за період з 01.10.2004 р. по 01.09.2007 р. в розмірі 107 262,88 грн. за затвердженими Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1575 від 30.10.2006 р. (ra1575017-06) в редакції № 1786 від 15.12.2007 р. (ra1786017-06) , № 86 від 31.01.2007 р. (raa086017-07) , № 142 від 12.02.2007 р. (ra0142017-07) та № 643 від 30.05.2007 р. (ra0643017-07) тарифами.

Місцевий суд вважав необґрунтованим застосування вищезгаданих Розпоряджень для нарахуванні вартості наданих послуг, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України № 21-рп/2003 від 25.12.2003 р. (v021p710-03) у справі № 1-45/2003, яким дано офіційне тлумачення положень ч.ч.1, 2, 3 та 4 ст. 118, ч. 3 с. 133, ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 140, ч. 2 ст. 141 Конституції України, ст. 23, п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 12, 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 10, 13, 16, п. 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», ст.ст. 8, 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в їх взаємозв'язку щодо статусу Київської міської державної адміністрації. Згідно цього Рішення Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Розпорядження № 1575 від 30.10.2006 р. (ra1575017-06) в редакції № 1786 від 15.12.2007 р. (ra1786017-06) , № 86 від 31.01.2007 р. (raa086017-07) , № 142 від 12.02.2007 р. (ra0142017-07) та № 643 від 30.05.2007 р. (ra0643017-07) видано Київською міською державною адміністрацією як органом виконавчої влади.

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесено місцеві державні адміністрації, визначено п. 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493/92 від 03.10.1992 р. (493/92) (далі Указ) й зокрема, зазначено, що нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське управління юстиції, і порядок цієї реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (п. 2 Указу).

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер (далі - Положення), затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 р. (731-92-п)

Цим Положенням встановлено обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, які не пройшли державної реєстрації.

Відповідно до п. 7 Положення нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію в п'ятиденний строк після його прийняття, на підставі п. 16 Положення внесені до правового акта зміни і доповнення підлягають державній реєстрації у встановленому цим Положенням порядку.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1575 від 30.10.2006 р. (ra1575017-06) в редакції № 1786 від 15.12.2007 р. (ra1786017-06) , № 86 від 31.01.2007 р. (raa086017-07) , № 142 від 12.02.2007 р. (ra0142017-07) та № 643 від 30.05.2007 р. (ra0643017-07) не було подано на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровано ними, тому вони не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Крім цього, відповідно до п. 5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 р. (далі Закон № 1875) у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів, а на підставі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Прийняті 15.12.2006 р., 31.01.2007 р., 12.02.2007 р. та 30.05.2007 р. Розпорядження вводили в дію тарифи з 01.12.2006 р., що суперечить вищенаведеним положенням Закону № 1875 (1875-15) . За таких обставин, місцевий суд вважав застосування тарифів, які затверджено Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1575 від 30.10.2006 р. (ra1575017-06) в редакції № 1786 від 15.12.2007 р. (ra1786017-06) , № 86 від 31.01.2007 р. (raa086017-07) , № 142 від 12.02.2007 р. (ra0142017-07) та № 643 від 30.05.2007 р. (ra0643017-07) незаконним. Тому в розрахунках сторін застосовував Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2249 від 10.12.2004 р. (ra0063017-04) «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245», яким затверджено тариф для житлово - експлуатаційних організацій в розмірі 65,30 грн. за 1 Гкал., для бюджетних організацій у розмірі 77,68 грн. за 1 Гкал та для інших споживачів в розмірі 96 грн. на опалювальний сезон 2006-2007 р. Здійснивши перерахунок за згаданим тарифом, місцевий суд встановив, що за період з 01.10.2004 р. по 01.09.2007 р. відповідачем спожито теплової енергії на суму 182 753,90 грн., сплачено - 114 060,04 грн., а відтак заборгованість за спожиту в період з 01.10.2004 р. по 01.09.2007 р. теплову енергію дорівнює 68 693,86 грн.

З огляду на наведене, місцевий суд на підставі ст.ст. 526, 610, 612 ЦК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу в загальному розмірі 92963,86 грн., а також стягнення за перерахунком суду 5 180,39 грн. 3 % річних, 16 069,99 грн. збитків від інфляції за Договором та 4 094,79 грн. збитків від інфляції і 1 154,40 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість за Угодою, 935,38 грн. пені тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.

Приймаючи таке рішення апеляційним судом враховано висновки Верховного суду України (постанова від 28.11.2011 р. за позовом Хельваса Валерія Пантелеймоновича до Київської міської державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання скасувати рішення) про те, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 р. відповідає положенням п. п. 1, 2 Указу та Рішенню Конституційного Суду України № 21-рп/2003 від 25.12.2003 р. (v021p710-03) у справі № 1-45/2003.. Цією ухвалою ВАСУ рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково : визнано дії КМДА при зміні тарифів на комунальні послуги з 1 грудня 2006 р. такими, що порушують вимоги підп. 1, 6 ч. 1 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 20, підп. 3, 5, 7 ч. 1 ст. 30, ч. 2, 3 ст. 31, ч.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 р.; скасовано Розпорядження КМДА № 640 (ra0640017-07) , 642 (ra0642017-07) , 643 від 30.05.2007 р. (ra0643017-07)

З огляду на наведене, доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Заяву відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами апеляційний суд вважає безпідставною й такою, що не заслуговує на увагу,оскільки ії може бути подано лише на рішення, яке набрало законної сили в порядку ст. 113 ГПК України. Натомість подана заява фактично є письмовими поясненнями відповідача по справі з приводу оскарженого в апеляційному порядку, не наведено, яким чином ці обставини спростовують висновки судового рішення, додано ряд документів без пояснення причин неподання їх суду першої інстанції до прийняття рішення та на етапі апеляційного оскарження, адже їх датовано в переважній більшості до 2008 року. Крім цього, посилання відповідача на те, що в нараховану позивачем заборгованість включено суму боргу інших власників нежитлових приміщень не заслуговують на увагу, адже наведене не було предметом розгляду під час слухання справи судом першої інстанції, жодних змін до Договору сторонами в зв'язку з відключенням власників нежитлових приміщень від загальнобудинкової мережі теплопостачання не вносилось тощо.