3/77/5022-1020/2011 Про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом визнання права власності - 30.10.2012 Прийняття

рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 р. у справі № 3/77/5022-1020/2011 частково задоволено первісний позов ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, звернуто стягнення шляхом визнання за позивачем права власності на нерухоме майно, а саме торговий комплекс загальною площею 1 649, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: бульвар Вишневецького, 9, м. Тернопіль, вартістю 13 657 370 грн., приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням загальною площею 1 028, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: пр. С. Бандери, 47, м. Тернопіль, вартістю 10 141 270 грн. і погасити заборгованість ТОВ «Орвіс»за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 р. та генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008 р. перед ПАТ «Укрсоцбанк» у розмірі 17 109 000 грн., право власності на вищезазначені об'єкти нерухомого майна припинено, провадження у справі в частині первісних позовних вимог щодо звернення стягнення шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності та припинення права власності ТОВ «Орвіс» на нерухоме майно -нежитлове приміщення, загальною площею 1 285, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 10, м. Тернопіль, припинено; в решті первісних позовних вимог відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено, з ТОВ «Орвіс» на користь ПАТ «Укрсоцбанк»стягнуто 25 500 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з ПАТ «Укрсоцбанк»на користь ТОВ «Орвіс» стягнуто 5 000 грн. витрат по оплаті за проведення судової експертизи.

Рішення суду мотивоване тим, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, вартість 2-х об'єктів нерухомості, на які звертається стягнення у даній справі, є достатньою для погашення боргу позичальника перед кредитором за генеральними договорами про надання кредитних послуг. Щодо зустрічних позовних вимог, то суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом обрано невірний спосіб захист порушеного права.

У своїй апеляційній скарзі позивач за первісним позовом просить, зокрема, дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що експертиза, проведена Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не є об'єктивною, а висновки експерта не відповідають дійсності. Також, апелянт зазначає, що заборгованість ТОВ «Орвіс» перед ПАТ «Укрсоцбанк» за генеральними договорами про надання кредитних послуг станом на 13.07.2011 р., згідно офіційного курсу НБ України, становить 23 738 914, 76 грн., що є, на думку апелянта, більше ніж загальна вартість всіх 4-х об'єктів нерухомості, які є предметом розгляду даної справи.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 15.07.2008 р. між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі керуючого Тернопільської обласної філії (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») (кредитор) та ТОВ «Обвіс»(позичальник) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 770/9-698, згідно якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в доларах США в межах загального ліміту 2 200 000 доларів США з щорічним переглядом умов кредитування в залежності від фінансового стану позичальника, збільшення обсягів реалізації та ведення прибуткової діяльності, а також ситуації на грошово-кредитному ринку країни та виконання зобов'язань перед банком на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язується повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі не більше 14 % річних в доларах США, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на кредитні послуги, що містяться у додатку № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (п. 1).

Відповідно до п. 2 п. 8 генерального договору, надання кредитних послуг за цим договором здійснюється протягом періоду з 15.07.2008 р. по 14.07.2018 р. включно. Надання кредитних послуг за цим договором здійснюється шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього договору. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за цим договором та додатковими угодами до нього щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за цим договором та додатковими угодами до нього, кредитор одночасно з укладенням цього договору укладає з:

- позичальником іпотечний договір комерційної нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Вишневецького, 9 загальною площею 1 649, 7 кв. м;

- з майновим поручителем ТОВ магазин «Київ»іпотечний договір комерційної нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Київська, 10 загальною площею 1 285, 1 кв. м.

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 ст. 1 генерального договору, кредит може надаватись банком позичальникам на різні цілі. Конкретна мета кредиту зазначатиметься у додаткових угодах до цього договору. Конкретна сума кредиту, що надається за цим договором, визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але в будь якому разі не може перевищувати загальний ліміт кредитування за цим договором, а також максимальний кредитний ліміт в межах якого може бути виданий кредит (його частина) згідно з додатковою угодою, що розраховується для позичальника відповідно до умов внутрішнього продуктового порядку (стандарту) кредитора, за яким укладається така додаткова угода. Кредит повинен бути повністю повернутий кредитору у кінцеві терміни, що зазначатимуться у додаткових угодах до цього договору, але в будь якому разі не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту кредитування. Порядок погашення кредиту встановлюється у додаткових угодах до цього договору в залежності від виду кредитування.

05.03.2010 р. банк та позичальник уклали між собою угоду № 4 про внесення змін до генерального договору, згідно якої кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 2 257 000 доларів США з оплатою 14, 5% річних в доларах США починаючи з 20.10.2008 р. та 22 % річних в гривнях на строк 3 місяці по 04.06.2010 р., а також сплачувати комісії у розмірах та у порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (п.1).

26.06.2008 р. АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Тернопільської обласної філії (кредитор) та ТОВ «Орвіс»(позичальник) уклали між собою генеральний договір про надання кредитних послуг № 770/9-691, згідно якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в наступних валютах:

- доларах США, в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті долар США в сумі 206 000 доларів США на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язується повертати кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі не більше:

- 20, 5 % річних в гривнях;

- 15 % річних в доларах США, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на кредитні послуги, що містяться у додатку № до цього договору та є його невід'ємною частиною (п.1).

У відповідності до п.п. 2 -8 генерального договору № 770/9-691, надання кредитних послуг за цим договором здійснюється протягом періоду з 26.06.2008 р. по 25.06.2011 р. включно. Надання кредитних послуг за цим договором здійснюється шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього договору. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за цим договором та додатковими угодами до нього щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за цим договором та додатковими угодами до нього, кредитор одночасно з укладенням цього договору укладає з третьою особою -майновим поручителем СП «Луміс»: іпотечний договір, а саме нежитлове приміщення -офіс загальною площею 83, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Старий ринок, 3.

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 ст. 1 даного генерального договору, кредит може надаватись банком позичальникам на різні цілі. Конкретна сума кредиту, що надається за цим договором, визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але в будь якому разі не може перевищувати загальний ліміт кредитування за цим договором, а також максимальний кредитний ліміт в межах якого може бути виданий кредит (його частина) згідно з додатковою угодою. Кредит повинен бути повністю повернутий кредитору у кінцеві терміни, що зазначатимуться у додаткових угодах до цього договору, але в будь якому разі не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту кредитування. Порядок погашення кредиту встановлюється у додаткових угодах до цього договору в залежності від виду кредитування.

05.03.2010 р. банк та позичальник уклали між собою угоду про внесення змін № 4 до генерального договору про надання кредитних послуг № 770/9-691, згідно якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 233 000 доларів США з оплатою 15 % річних в доларах США та 22 % річних в гривнях на строк 3 місяці по 04.06.2010 р., а також сплачувати комісії у розмірах та у порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться у додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (п. 1).

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними генеральними договорами про надання кредитних послуг іпотекодержатель -АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», уклав наступні іпотечні договори:

1. 17.07.2008 р. з іпотекодавцем -ТОВ «Орвіс». Згідно даного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 нерухоме майно, а саме торговий комплекс загальною площею 1 649, 7 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, бульвар Д. Вишневецького, 9, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 10.07.2008 р. № 23710291, що підтверджується витягом № 19487959 (п. 1.1). Даний іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Біленькою Н. А. та зареєстровано за № 5581. Відповідно до п. 1.2 цього іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 8 826 406, 36 грн., що в еквівалентні на дату укладення даного договору за курсом НБУ становить 1 823 336, 30 доларів США.

2. 17.07.2008 р. з іпотекодавцем -ТОВ магазином «Київ», що є майновим поручителем позичальником. Згідно цього договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання ТОВ «Обвіс» зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 нерухоме майно, зокрема, нежитлове приміщення загальною площею 1 285, 1 кв. м, що знаходиться в м. Тернополі по вул. Київській, 10, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на приміщення, виданого виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 09.01.2001 р., зареєстрованого Тернопільським міським БТІ за № 462 (п. 1.1). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Біленькою Н. А. за № 5578. Відповідно до п. 1.2 даного іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 6 224 683, 21 грн., що в еквівалентні на дату укладення даного договору за курсом НБУ становить 1 285 879, 03 доларів США.

3. 04.09.2009 р. з іпотекодавцем -ТОВ «Орвіс». Згідно даного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 наступне нерухоме майно: приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальними приміщеннями загальною площею 1 028, 5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, пр. С. Бандери, 47, яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору поділу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Денисюком І. Л. 08.10.2008 р. за № 9495, право власності на яке зареєстроване ТОВ «Міське БТІ»04.11.2008 р. в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 25271571, що підтверджується витягом № 20798507 (п. 1.1 іпотечного договору). Даний іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Біленькою Н. А. за № 4434. Відповідно до п. 1.2. даного іпотечного договору, вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 3 127 552 грн., що в еквівалентні на дату укладення даного договору за курсом НБУ становить 391 678, 40 доларів США.

4. 26.06.2008 р. з іпотекодавцем -СП «Луміс», який є майновим поручителем позичальника. Згідно цього договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 наступне нерухоме майно: нежиле приміщення загальною площею 83, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Старий Ринок, 3, яке належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою тернопільською державною нотаріальною конторою 07.07.2005 р. за № 1-1934, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів свідоцтва за № 695552, акту передачі комунального майна від 07.07.2005 р. та зареєстрованих Тернопільським міським БТІ 18.08.2005 р. за № 1889 (п. 1.1). Даний іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Біленькою Н. А. за № 5069. Відповідно до п. 1.2 даного іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 1 491 229, 50 грн.

Відповідно до п.п. 2.4.3 даних іпотечних договорів, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, задоволити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.п. 4.1, 4.6 вказаних договорів, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

23.03.2010 р. між банком та ТОВ «Обвіс» укладено додатковий договір № 1 до іпотечних договорів, згідно якого сторони домовились внести зміни до п.п. 1.4.1, 1.4.2 таких договорів, виклавши їх в наступній редакції, а саме:

- П.п. 1.4.1 -повернення кредиту в межах загального ліміту, що становить 2 257 000 доларів США з порядком погашення в строки, встановлені відповідними додатковими угодами але в будь-якому випадку не пізніше ніж до 14.07.2018 р.

- П.п. 1.4.2 -сплата процентів за користування кредитом у розмірі, що визначатиметься відповідними додатковими угодами, але в будь-якому разі не більше: 22 % річних у гривнях та 14, 5 % річних в доларах США, а також комісій у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлено основне зобов'язання та відповідними додатковими угодами.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

П. 3 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями ст. 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов кредитних договорів банком були надані кредитні кошти ТОВ «Орвіс», про що свідчить наявна в матеріалах справи належним чином засвідчена копія кредитної справи. Даний факт не заперечується відповідачем.

Проте, всупереч договірним умовам позичальник -ТОВ «Орвіс», не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів з відповідними нарахуваннями, в результаті чого у позичальника перед кредитором на момент подання позову виник борг по сплаті кредитних коштів та відсотків за користування ними перед кредитором за генеральними договорами про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 р. та № 770/9-691 від 26.06.2008 р. в загальній сумі 17 109 000 грн.

В результаті неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за генеральними договорами про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 р. та № 770/9-691 від 26.06.2008 р., банк направив боржнику -ТОВ «Орвіс», майновому поручителю -СП «Луміс»вимоги про усунення порушень № 17.10-03/22-4098 від 15.12.2010 р., № 17.10-03/22-4099 від 15.12.2010 р., № 17.10-03/22-4092 від 15.12.2010 р., № 17.10-03/22-4093 від 15.12.2010 р., які залишені без відповіді та належного реагування.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки (ст. 12 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Виходячи із вказаних норм законодавства, зокрема ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», вбачається, що чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає положенням ст.ст. 55, 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, суд зазначає, що заявлений позивачем позов є захистом вже існуючого права, що виникло на підставі застереження в договорі іпотеки, яке законодавцем визначено як самостійна підстава виникнення права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними звітів №№ 02-5-11-04, 02-5-11-03, 02-5-11-02, 02-5-11-01 ТОВ «Українська оціночна компанія»про оцінку вартості майна від 23.05.2011 р., наданими банком, оціночна компанія визначила вартість торгового комплексу за адресою: бульвар Вишневецького, 9, м. Тернопіль загальною площею 1 649, 70 кв. м в розмірі 6 287 000 грн.; нежитлових приміщень за адресою: вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль загальною площею 83, 10 кв. м -518 000 грн.; приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальними приміщеннями за адресою: пр. С. Бандери, 47, м. Тернопіль загальною площею 1 028, 5 кв. м -5 095 000 грн.; нежитлових приміщень за адресою: вул.. Київська, 10, м. Тернопіль загальною площею 1 285, 10 кв. м -5 209 000 грн.

Проте, позивачі за зустрічним позовом надали свої висновки Екмпертно-консультаційної фірми «ПМ Консалт» про вартість об'єктів, зокрема вважають, що вартість майна за адресою: бульвар Вишневецького, 9, м. Тернопіль загальною площею 1 649, 70 кв. м становить 12 606 030 грн. за адресою вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль загальною площею 83, 10 кв. м -1 217 260 грн.; за адресою вул. Київська, 10, м. Тернопіль -12 447 800 грн.

За даними висновку призначеної судом будівельно-технічної експертизи, проведеної Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, № 1340 від 18.11.2011 р., ринкова вартість торгового комплексу загальною площею 1 649, 7 кв. м за адресою: бульвар Вишневецького, 9, м. Тернопіль на день подання позову становила -13 657 370 грн.; на нежитлові приміщення загальною площею 1 285, 1 кв. м за адресою: вул. Київська, 10, м. Тернопіль не надано матеріалів інвентаризаційної справи -тому дослідження щодо вартості не проводилось; ринкова вартість вбудовано-прибудованого магазину з підвальними приміщеннями загальною площею 1 028, 5 кв. м за адресою: пр. С. Бандери, 47, м. Тернопіль -10 141 270 грн.; нежитлове приміщення загальною площею 83, 1 кв. м за адресою: вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль -762 420 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із свідоцтва про право власності на нерухоме майно виконавчого комітету Тернопільської міської ради серії САЕ № 236712 від 01.09.2011 р. та витягу про державну реєстрацію прав ТОВ «Міське БТІ»від 01.09.2011 р., власником нерухомого майна -нежилого приміщення загальною площею 1 285, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Київська, 10, яке є частиною предмету спору, є Васьковська О. В., тобто фізична особа, а не ТОВ «Орвіс»чи ТОВ Магазин «Київ».

Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки стороною у справі є фізична особа або вирішення спору порушує права фізичної особи.

За таких обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що провадження у справі щодо первісного позову в частині вимог про звернення стягнення шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк»права власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення загальною площею 1 285, 1 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Київська, 10, та щодо припинення права власності на вказане нерухоме майно ТОВ «Орвіс»слід припинити в порядку п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір в цій частині не підлягає вирішенню в господарських судах України.

В процесі апеляційного провадження за клопотанням ПАТ «Укрсоцбанк»судом призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, яка проводилась Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно висновку від 28.09.2012 р. № 2167/2168/12-42 якої ринкова вартість нерухомого майна, визнання права власності на яке та стягнення за рахунок якого є предметом даної справи, становить: торговий комплекс загальною площею 1 649, 7 кв. м за адресою: бульвар Вишневецького, 9, м. Тернопіль -11 469 331 грн.; приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальними приміщеннями загальною площею 1 028, 5 кв. м за адресою: пр. С. Бандери, 47, м. Тернопіль -9 014 597 грн.; нежитлові приміщення загальною площею 1 285, 1 кв. м за адресою: вул. Київська, 10, м. Тернопіль -10 402 525 грн.; нежитлове приміщення загальною площею 83, 1 кв. м за адресою: вул. Старий Ринок, 3, м. Тернопіль -856 172 грн.

Таким чином, висновками судової будівельно-технічної експертизи, проведеної Тернопільським відділенням Київського НДІ судових експертиз, та повторної судової будівельно-технічної експертизи, проведеної Київським НДІ судових експертиз, спростовуються твердження апелянта про вартість об'єктів нерухомості, визначну ТОВ «Українська оціночна компанія».

В той час, з ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 р. про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що експерту ставились питання про ринкову вартість об'єктів нерухомості не на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції, а на момент розгляду спору в порядку апеляційного провадження.

Враховуючи наведене, динаміку цін на ринку нерухомості, а також висновок судової будівельно-технічної експертизи, проведеної на момент прийняття рішення судом першої інстанції, апеляційна інстанція вважає, що заявлені позовні вимоги охоплюються вартістю об'єктів нерухомості, щодо яких суд першої інстанції застосував звернення стягнення на майно шляхом визнання права власності, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає.

Відповідно, апеляційна інстанція також погоджується з місцевим господарським судом і вважає, що у задоволенні первісного позову в частині вимог про звернення стягнення шляхом визнання за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на нерухоме майно -нежитлове приміщення загальною площею 83, 1 кв. м за адресою: м. Тернопіль, вул. Старий Ринок, 3, та щодо припинення права власності на цей об'єкт нерухомості СП «Луміс» підставно відмовлено.

Щодо вимог за зустрічним позовом про визнання недійсними звітів про вартість об'єктів іпотеки, то відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна є визначенням вартості цього майна на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, та є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно ст. 4 цього Закону, практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, якими, відповідно до ст. 5 Закону, є суб'єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (2658-14) .

Відповідно до ст. 12 Закону, висновки про вартість майна зазначаються у звіті про оцінку майна, який є документом, що підтверджує, крім визначеної вартості, також й виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.

Таким чином, виходячи з норм даного Закону (2658-14) , звіт про оцінку майна є документальним відтворенням проведених суб'єктом оціночної діяльності дій по оцінці майна, які мають відповідати встановленій процедурі.

Положеннями ст. 13 цього ж Закону встановлено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж 2-річний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулюючими організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами -членами саморегулюючої організації, оцінювачі, які мають не менш ніж 2-річний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у ст. 5 цього Закону.

Згідно ст. 33 Закону, спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону, процедура оцінки майна визначається у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом Державного майна України. При цьому, відповідно до ч. 6 даної статті положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України (436-15) визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів вказаних вище осіб. Також, передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги за зустрічним позовом документально не обґрунтовані, а тому у їх задоволенні правомірно відмовлено місцевим господарським судом, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права з огляду на те, що звіти про вартість об'єктів іпотеки є документальним відтворенням проведених суб'єктом оціночної діяльності дій по оцінці майна, а не актами в розумінні ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.