Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

В засіданнях взяли участь представники :

Ухвалою від 16.04.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу ОСОБА_1. та ОСОБА_2. було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.05.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про їх неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 -4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

03.05.09 до колегії суддів надійшла заява ОСОБА_1. та ОСОБА_2. в якій ставиться питання про розгляд справи у їх відсутність.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 21.05.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 21.05.09 представники скаржників, Управління та БТІ не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 21.05.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участю представника Товариства.

Про вказані обставини представника Товариства повідомлено на початку судового засідання 21.05.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представника Товариств, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111 -5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.05.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 24.09.07 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 04.09.07 окремого індивідуально позначеного комунального майна, яке підлягало приватизації шляхом викупу, укладений між Управлінням і Товариством, про передачу у власність останньому комунального майна, розташованого по тупику Матвєєва, 4/11 у м.Євпаторії: нежилі службові будови літера "Б-б" приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 площею 46,0 м 2 ; гаража літера "Г" приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 4а, площею 182,6 м 2, у тому числі у підвалі з приміщень № 3, 4 площею 63,6 м 2 ; загальною площею 228,6 м 2 ; сараї літера "Д" "Л", огорожа, замощення.

Визнано за Товариством право власності на нерухоме майно, яке розташоване по тупику Матвєєва 4/11 в м.Євпаторії, а саме: нежилі службові будови літера "Б-б" приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, площею 46,0 м 2 .; гаража літера "Г" приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 4а, площею 182,6 м 2, у тому числі у підвалі з приміщень № 3, 4, площею 63, 6 м 2, загальною площею 228,6 м 2 ; сараї літера "Д" "Л", огорожа, замощення.

Зобов'язано БТІ провести правову реєстрацію на праві власності за Товариством нерухомого майна, розташованого по тупику Матвєєва 4/11 в м.Євпаторії, а саме: гаража літера "Г" приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 4а, площею 182,6 м 2, у тому числі у підвалі з приміщень № 3, 4 площею 63,6 м 2 ; загальною площею 228,6 м 2, сараї літера "Д" "Л", огорожа, замощення.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що на підставі ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)" № 189/96-ВР від 15.05.96, 04.09.07 між Товариством та Управлінням було укладено договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного комунального майна, яке підлягало приватизації шляхом викупу.

Також, суд першої інстанції врахував, що відповідності до п.п. 1.1, 2.1 договору купівлі-продажу Управління зобов'язано передати у власність Товариству окреме індивідуально визначене комунальне майно, яке складається з нежилих службових споруд (літері "Б-б" приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7) площею 46,0 м 2, гаража (літера "Г" приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 4а) площею 182,6 м 2, у тому числі в підвалі з приміщень № 3, 4 площею 63,6 м 2, загальною площею 228,8 м 2, сараї літера "Д" "Л", огорожа, замощення, а Товариство зобов'язано на протязі 30 днів перерахувати Управлінню 344 415,60 грн., у тому числі ПДВ 57 402,60 грн. за придбаний об'єкт, з моменту вступу договору купівлі-продажу, в той же час термін оплати може бути продовжений ще на 30 днів.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 203, ст. 220, ст. 328, ч. 1 ст. 638, ст.ст. 655, 657, ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України та п. п. 1.4, 1.5 Інструкції "Про реєстрацію прав на нерухоме майно", судова інстанція прийшла до висновку, що у зв'язку з виникненням права власності на нерухоме майно шляхом викупу необхідно провести його правову реєстрацію.

З вказаною постановою не погоджуються ОСОБА_1. та ОСОБА_2., які звернувшись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у порядку ст. 107, п. 3 ч. 2 ст. 111 -10 Господарського процесуального кодексу України, просять скасувати рішення по справі та залишити позовні вимоги без задоволення.

В обґрунтування своїх вимог заявники посилаються на те, що судовою інстанції при прийнятті рішення було допущено порушення вимог процесуального законодавства щодо участі сторін у розгляді справи, оскільки прийняте рішення стосується їх прав і обов'язків, але вони не були залучені до участі у справі.

Скаржники вважають свої права порушеними оскарженим рішенням, оскільки будівля, що є об'єктом вивчення у даній справі, має спільну стіну з домоволодінням, власниками яких є скаржники. При цьому, скаржники звертають увагу на те, що Товариство веде реконструкцію своєї будівлі з порушенням встановлених норм та правил, чим порушує їх права.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство не підтримує вимоги скаржників щодо скасування судового рішення, вважаючи його таким, що відповідає діючому законодавству та матеріалам справи, а також таким, що не зачіпає та не порушує права осіб, які звернулись з касаційною скаргою.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі матеріалів справи, 01.05.01 між Управлінням і Товариство було укладено договір оренди нерухомого майна. Термін договору оренди було встановлено з 01.05.01 по 01.01.05, а за додатковими угодами від 03.11.06 та від 30.04.07 договір оренди діє до приватизації, але не пізніше 01.09.07.

Рішенням Євпаторійською міськради "Про доповненні переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації" № 4-34/5 від 29.09.05 визначено об'єкти оренди, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем. В газеті "Євпаторійська здравниця" у відповідності до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)" (2171-12) № 189/96-ВР від 12.10.05 було опубліковано перелік об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу, у тому числі і нежилі приміщення по тупику Матвєєва, 4/11 в м.Євпаторії.

Згідно наказу Управлінням економіки Євпаторійської міськради № П-51 від 24.05.06 було ухвалено рішення про приватизацію і здійснення оцінки нежилих приміщень розташованих по тупику Матвєєва, 4/11, що орендувались Товариством.

На підставі вказаного наказу була проведена інвентаризація об'єкта нерухомості та складено зведений акт інвентаризації майна, який 05.07.06 був затверджений начальником Управління економіки Євпаторійської міськради.

28.07.06 Євпаторійською міськрадою було ухвалено рішення № 5-4/6 "Про внесення змін в реквізити об'єктів приватизації", в газеті "Євпаторійська здравниця" була опублікована відповідна інформація.

Управлінням економіки Євпаторійської міськради 02.08.06 було видано наказ № П-82 "Про внесення змін в реквізити об'єктів приватизації", відповідно до якого замість найменування об’єкту –нежилі приміщення (літери Б, Г, Д), слід читати будови і споруди.

06.03.07 експертом було складено висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки, яка склала 287 013,00 грн., а Управлінням економіки Євпаторійської міськради було видано наказ № П-36 від 27.04.07, згідно якого було затверджено висновок експерта про вартість майна –нежилих приміщень (будов і споруд), розташованих по тупику Матвєєва, 4/11 в м.Євпаторії. Частка територіальної громади склала 100%. Ціна продажу об'єкта визначена в сумі 344 415,60 грн., шляхом викупу орендарем комунального майна.

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15755381 від 30.08.07, реєстраційний номер № 115591909, номер запису № 2398, в книзі № 8, власником нежилих споруд по тупику Матвєєва, 4/11 в м.Євпаторії є територіальна громада м.Євпаторії, а об’єкт приватизації під літерою "Б-б" є службовою будовою, загальною площею 46,6 м2; літерою "Г" –гараж, загальною площею 182,6 м2, літера "Д" "Л" –сараї, огорожа, замощення, загальною площею 228,6 м2.

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством та Управлінням 04.09.07 було укладено договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного комунального майна, яке підлягає приватизації шляхом викупу, а саме окремі нежилі службові споруда під літерою "Б-б" приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, площею 46,0 м2, гаража літера "Г" приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 4а, площею 182,6 м2, у тому числі в підвалі з приміщень № 3, 4, площею 63,6 м2, загальною площею 228,8 м2, сараї літера "Д" "Л", огорожа, замощення. У відповідності з п. 2.1 договору Товариство повинно було перерахувати Управлінню 344 415,60 грн., у тому числі ПДВ 57 402,60 грн. за набутий об'єкт, впродовж 30 днів з моменту вступу договору в силу. Термін оплати міг бути продовжений ще на 30 днів Згідно платіжного доручення № 2 від 20.09.07 Товариством на поточний рахунок Управління було перераховано 344 415,60 грн., тобто сплачена вартість об'єкта, який продається, з урахуванням ПДВ.

Суд першої інстанції враховуючи наявні докази по справі та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 203 ст. 220, 328, 638, 655, 657, 691 Цивільного кодексу України прийшов до висновку, що право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів, а оскільки таке право власності на нерухоме майно виникло на підставі договору купівлі-продажу та встановлено, що Товариство сплатило вказану суму коштів, визначених у договорі, та виконало всі умови договору купівлі-продажу, то судова інстанція прийшла до висновку, що Товариство є правомірним власником придбаного майна.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що у касаційній скарзі ОСОБА_1., та ОСОБА_2. ставитись питання про скасування судового рішення у зв’язку з незалученням осіб, безпосередньо прав та обов'язків яких зачіпається таким рішенням. Тобто скаржники вважають, що судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у відносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржники, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що в силу приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує під ставність власних вимог.

Як свідчать матеріали справи, скаржники не були учасниками правовідносин, які виникли між сторонами по справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про порушення прав ОСОБА_1., та ОСОБА_2 при укладанні договору купівлі-продажу приватизованого майна, але це не позбавляє їх можливості реалізувати належне їм право на судовий захисту майнових прав шляхом звернення до суду з самостійним позовом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Враховуючи, що предметом судового розгляду у даній справі є визнання дійсним договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного комунального майна, яке підлягає приватизації шляхом викупу, а саме: окремі нежилі службові споруда під літері "Б-б" приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 площею 46,0 м2, гаража літера "Г" приміщення 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 4а, площею 182,6 м2, у тому числі в підвалі з приміщень № 3, 4, площею 63,6 м2, загальною площею 228,8 м2, сараї літера "Д" "Л", огорожа, замощення, укладеного між Товариством та Управлінням, то судове рішення господарського суду першої інстанції не зачіпає права та законні інтереси скаржників, оскільки вони не є сторонами у спірному договорі.

Враховуючи, що оскаржене рішення суду не визначає права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, та в мотивувальній частині рішення не містяться висновки суду про права та обов'язки цих осіб, а в резолютивній частині рішення суду не вказано про права та обов'язки таких осіб, це рішення не порушує права скаржників. Разом з тим, їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків, може бути вирішено в окремому провадженні за позовною заяву про захист майнових прав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи встановлені обставини по справі приходить до висновку, що спір фактично стосується користування та захисту права власності Товариства та ОСОБА_1. і ОСОБА_2, а тому спір між сторонами стосується не договору купівлі-продажу, а саме правового режиму використання права спільної власності, але суд першої інстанції ці питання не розглядав, а отже предмет касаційної скарги не відповідає змісту спору сторін і предмету доказування.

Прийнявши до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1. та ОСОБА_2. колегія суддів Вищого господарського суду України врахувала посилання скаржників на те, що оскаржене судове рішення, на їх думку, стосується їх прав та обов'язків, всупереч чому було прийнято без залучення їх до участі у справі.

У статті 1114 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок прийняття касаційної скарги до провадження, зазначено, що про таку процесуальну дію суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги, ухвала надсилається усім учасникам судового процесу.

Таким чином, при винесенні ухвали від 16.04.09 колегією суддів Вищого господарського суду України вирішувалось лише питання прийняття вказаних касаційних скарг до розгляду, можливість чого визначається відповідністю поданої касаційної скарги вимогам розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , та з урахуванням того, що розгляд матеріалів справи по суті дана процесуальна дія не передбачає.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України врахувала, що для об'єктивного з'ясування факту чи зачіпає оскаржуване рішення у справі права та інтереси осіб, що не брали участі у розгляді справі,

необхідною умовою є розгляд та вивчення матеріалів справи та касаційних скарг, а також заслуховування пояснень скаржників та сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 107, 108, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України переглядає рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду за касаційними скаргами поданими учасниками судового процесу чи особами, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків. За наслідками розгляду касаційної скарги (подання) Вищий господарський суд України приймає постанову.

Таким чином, процесуальним законом чітко обмежено коло осіб, що мають право на оскарження судових актів місцевого та апеляційного господарського суду до Вищого господарського суду України.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку про те, що рішення від 24.09.07 господарського суду Автономної Республіки Крим не може бути переглянуто касаційною інстанцією за скаргою ОСОБА_1. та ОСОБА_2. по суті, оскільки такий перегляд суперечить нормам процесуального права та виходить за межі компетенції Вищого господарського суду України, а тому оскаржене рішення підлягає залишенню в силі в контексті наявних касаційних скарг щодо визначення суб‘єктного складу учасників даного спору на момент її винесення.

Керуючись ст.ст. 107, 111 -5, 111 -7, 111 -9, 111 -11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення від 24.09.07 господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-17/12414-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.