38/350 Про стягнення заборгованості за поставлений природний газ - 16.10.2012 Прийняття

головуючого: Марченко О.А. суддів Азарової З.П., Радіонової О.О., за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: Дебелий Є.С. - за довіреністю №1352 від 18.09.2012р.; Осуховська С.М. - за довіреністю №267 від 24.02.2012 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Тепломережа" м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. (повний текст підписано 10.08.2012р.) у справі№38/350 (головуючий суддя Лейба М.О., судді Демидова П.В., Уханьова О.О.) за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ до Комунального підприємства "Тепломережа" м.Донецьк про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 19 849 063,36 грн., пені у сумі 1 568 426,34 грн., інфляційних витрат у сумі 456 580,28 грн., 3% річних у сумі 364 462,62 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. у справі №38/350 позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 19 849 063,36грн., пені у сумі 1 568 426,34грн., інфляційних витрат у сумі 456 580,28грн., 3% річних у сумі 364 462,62грн., були задоволені частково та з Комунального підприємства "Тепломережа" м.Донецьк стягнуто пеню в розмірі 1 568 426,34грн., інфляційні витрати в розмірі 456 580,28грн. та 3% річних в розмірі 364 462,62грн.

В частині стягнення заборгованості за поставлений природній газ у сумі 19 849 063,36грн. провадження по справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі сплатою вказаної суми відповідачем під час розгляду справи.

Комунальним підприємством "Тепломережа" м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення в частині стягнення пені у зв'язку з тим, що рішення суду прийняте в цій частині з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник вважає, що приймаючи рішення у спірній частині господарський суд не врахував майновий стан відповідача та безпідставно не зменшив розмір штрафних санкцій. Крім того, скаржник посилається на те, що судом не враховано строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, який, на думку скаржника, сплив. Також КП "Тепломережа" вважає, що позов подано неналежним позивачем.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату та місце судового засідання був повідомлений ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі та ухвалою про відкладання розгляду справи. Відповідно до відзиву позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення господарського суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Відповідач наполягає на задоволенні скарги та надав клопотання про зменшення пені.

Позивач проти заяви відповідача про зменшення пені заперечує, про що зазначив у заяві №31/10-5995 від 10.10.2012р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі та ухвалою про відкладання розгляду справи сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України -справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Тепломережа" м.Донецьк про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у сумі 19 849 063,36грн., пені у сумі 1 568 426,34грн., інфляційних витрат у сумі 456 580,28грн. та 3% річних у сумі 364 462,62грн.

Позовні вимоги до Комунального підприємства "Тепломережа" м.Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2263 ТЕ-7 від 20.12.2010р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній протягом січня-вересня 2011р. поставив відповідачу природний газ на суму 30 175 820,19грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу, при цьому, вартість наданих послуг відповідач оплатив частково на суму 10 326 756,83грн. Таким чином, зобов'язання відповідача на загальну суму 19 849 063,36грн., за твердженням позивача, є невиконаними. На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані інфляційні витрати, 3% річних та на підставі п.7.3.1 договору на суму заборгованості позивачем нарахована пеня.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 13.02.2012р. по справі призначена судова економічна експертиза та зупинено провадження у справі. Згідно ухвали господарського суду Донецької області від 27.06.2012р. провадження по справі поновлено та справа призначена до розгляду.

Задовольняючи частково позовні вимоги до Комунального підприємства "Тепломережа" м.Донецьк, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2263 ТЕ-7 від 20.12.2010р.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Так, 20.12.2010р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Тепломережа" (покупець) укладений договір на закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2263 ТЕ-7 (далі-договір).

Згідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України (435-15) про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України (436-15) .

Згідно до п.1.2 договору, постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 38000 тис.куб.м.

Додатком №1 від 20.12.2010р. до договору № 06/10-2263 ТЕ-7 від 20.12.2010р., визначений порядок приймання-передачі газу. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником (п.2.2). Додаток №1 від 20.12.2010р. є невід'ємною частиною договору, підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Договір та додаток до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Додатковими угодами №1 від 28.01.2011р., №2 від 04.04.2011р., №3 від 11.07.2011р., №4 від 30.08.2011р., №5 від 03.10.2011р. сторони вносили зміни до договору №06/10-2263 ТЕ-7 від 20.12.2010р.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили ціну за 1000 кубічних метрів газу, яка становить 840,196грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00грн., крім того, ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091,00грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ -1309,20грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення з ПДВ становить 49 749 600,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передавши у власність відповідача природний газ на загальну суму 30 175 820,19грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за період з січня 2011р. по вересень 2011р., що підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно із п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу.

У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий природний газ, поставлений у минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного у платіжному дорученні призначення платежу (п.4.3).

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого газу оплатив частково на суму в розмірі 10 326 756,83грн., у зв'язку з чим несплаченим залишився борг в розмірі 19 849 063,36грн.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором №06/10-2263 ТЕ-7 від 20.12.2010р. виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 19 849 063,36грн.

Однак, в процесі розгляду справи відповідачем погашена сума основного боргу, а саме 31.07.2012р. сплачена сума в розмірі 19 849 063,36грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням №1 від 31.07.2012р. та копією договору про організацію взаєморозрахунків від 25.06.2012р.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного, з огляду на погашення відповідачем основного боргу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 19 849 063,36грн. судом першої інстанції правомірно припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 456 580,28грн. та 3% річних у сумі 364 462,62грн.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок наведених сум, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо стягнення суми 3% річних за період з 21.02.2011р. по 31.10.2011р. в розмірі 364 462,62грн. та інфляційних витрат за період з березня 2011р. по червень 2011р. у сумі 456 580,28грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 07.06.2011р. по 07.12.2011р. в розмірі 1 568 426,34грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (543/96-ВР) встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором та чинним законодавством України.

Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.9.3 договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня за період з 07.06.2011р. по 07.12.2011р. в розмірі 1 568 426,34грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою належного визначення розміру пені, судом першої інстанції призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.

Так, згідно висновку судової економічної експертизи №805/24-930/25 від 31.05.2012р. розмір пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором №06/10-2263 ТЕ-7 від 20.12.2010р. складає 42 832,24грн.

Експертом здійснювався розрахунок пені за період з 07.06.2011р. по 07.12.2011р. на заборгованість, яка виникла за період травень-серпень 2011р. на загальну суму 924 553,10грн.

Проте, судова колегія вважає, що при здійснені експертного розрахунку пені, судовим експертом невірно тлумачені п.7.3.1 та п.9.3 договору, оскільки умовами договору не визначено, що неустойка нараховується лише на заборгованість яка утворилась у шестимісячний строк, що передує моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідні заперечення відповідача щодо необхідності погодження суду із висновком експерта в частині нарахування пені, колегією судів спростовуються наступним.

Згідно ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32- 36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для суду не є обов'язковим.

Таким чином, дослідивши висновок судової економічної експертизи №805/24-930/25 від 31.05.2012р., враховуючи те, що судовий експерт здійснив розрахунок пені в інший спосіб ніж це визначено умовами договору №06/10-2263 ТЕ-7 від 20.12.2010р., колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду щодо неприймання в якості належного та допустимого доказу в частині визначення розміру пені висновок судової економічної експертизи №805/24-930/25 від 31.05.2012р.

Одночасно, розглянувши розрахунок позивача, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені за період з 07.06.2011р. по 07.12.2011р. в розмірі 1 568 426,34грн. Проте, вказана сума підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідачем надане клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені. В обґрунтування зазначеного відповідач вказує на те, що КП «Тепломережа»є комунальним підприємством, створеним з метою забезпечення безперебійного надання послуг населенню та бюджетним установам. Дебіторська заборгованість бюджетів усіх рівнів перед КП «Тепломережа»станом на 01.09.2012р. складає 4 169 101,84грн., внаслідок чого підприємство відповідача знаходиться у важкому фінансовому становищі, а сплата штрафних санкцій може значним чином вплинути на можливість подальшого нормального функціонування підприємства.

За приписом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, на думку судової колегії розмір пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення та є неспіврозмірним з розміром суми основного боргу.

Так, апеляційним судом взято до уваги, що КП «Тепломережа»є дотаційним підприємством, а допомогу від бюджету отримує несвоєчасно, внаслідок чого у підприємства існує нестача оборотних коштів, що тягне за собою несвоєчасність розрахунків з контрагентами, які постачають підприємству енергоносії.

У зв'язку з зазначеним, враховуючи відсутність у позивача збитків (які останнім не доведені), а також сплату відповідачем в процесі розгляду справи основного боргу, апеляційний суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 1 568 426,34грн. задовольнити частково та зменшити розмір пені, стягнувши з відповідача 500 000,00грн.

З викладених вище підстав, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. у справі №38/350 підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми пені.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема, апеляційним судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно припинення діяльності юридичної особи позивача та відсутності повноважень у особи, яка підписала позов з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Так, згідно наявного в матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.08.2012р. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ ЄДРПОУ 31301827 зареєстрована як юридична особа та перебуває в стані припинення підприємницької діяльності. З матеріалів справи вбачається, що позов від 07.12.2011р. підписано начальником юридичного департаменту ДК "Газ України" Лань О.Ю., який діяв на підставі довіреності №162/10 від 23.12.2010р. строк дії якої до 31.12.2011р.

Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Згідно приписів ст. 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 248 Цивільного кодексу України визначає, що представництво за довіреністю припиняється у разі: закінчення строку довіреності; скасування довіреності особою, яка її видала; відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність; припинення юридичної особи, якій видана довіреність; смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, з якими Закон пов'язує припинення представництва за довіреністю начальника юридичного департаменту ДК "Газ України" Лань О.Ю., тому відповідні доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, твердження відповідача про те, що при прийнятті рішення судом не були враховані положення ч.2 ст. 258 ЦК України щодо строку позовної давності в частині нарахування пені, колегією суддів до уваги не приймаються як безпідставні, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищевикладеними висновками суду.

В решті рішення господарського суду Донецької області за мотивами, зазначеними апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Оскільки розмір пені зменшений судом, а позовні вимоги в цілому є обґрунтованими, тому судові витрати щодо сплати експертизи та судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Тепломережа" м.Донецьк задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. у справі №38/350 змінити в частині стягнення пені.

Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Комунального підприємства "Тепломережа" м.Донецьк (83096, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 109, ЄДРПОУ 05473192) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ (04116, м.Київ, вул.Шолуденко,1, ЄДРПОУ 31301827) пеню у сумі 500 000,00грн., інфляційні витрати у сумі 456 580,28грн. та 3% річних у сумі 364 462,62грн. "

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. у справі №38/350 залишити без змін.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати наказ відповідно до вимог ст. 117 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.