5006/37/116пд/2012 Про визнання договору оренди квартири недійсним, та зустрічні вимоги щодо визнання права власності на квартиру - 09.10.2012 Прийняття

головуючого судді: суддів: Склярук О.І. Татенка В.М., Ушенко Л.В. за участю представників сторін (за первісним позовом): від позивача-не з'явилися від відповідача-Седих Н.О. довіреність №б/н від 14.08.2012 р.від третьої особи-не з'явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2012 р. (повний текст рішення складено та підписано 24.09.2012р.) по справі №5006/37/116пд/2012 (суддя: Колесник Р.М.) за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Донецькдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Федар", м.Донецьк про визнання договору оренди квартири загальною площею 84,0 кв.м., реєстраційний номер 23896607, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладений від 15.08.2012р. недійснимта за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Федар", м.Донецькдо відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Донецькпровизнання права власності на об'єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 84,0кв.м., реєстраційний номер 23896607, що розташована за адресою: АДРЕСА_1за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом:ОСОБА_8, м.Донецьк

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Федар", м. Донецьк про визнання договору оренди від 15.08.2012р. недійсним.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Федар", м. Донецьк звернулося до суду з зустрічним позовом та просило суд визнати за Товариством право власності на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 84 кв.м., реєстраційний номер 23896607, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2012р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом було залучено ОСОБА_8, м.Донецьк.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі № 5006/37/116пн/2012 від 17.09.2012р., повний текст якого підписаний 24.09.2012р. (суддя Колесник Р.М.), в задоволені позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди від 15.08.2012р. відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Федар", м. Донецьк задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Федар" м. Донецьк право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер 23896607.

Рішення обґрунтовано недоведеністю з боку позивача наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсними правочинів та доведеністю вимог відповідача за зустрічним позовом.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа- підприємець ОСОБА_6 м. Донецьк, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та про відмову у задоволені зустрічного позову.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

09.10.2012р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ОСОБА_8 про проведення судового розгляду по справі №5006/37/116пд/2012 без її участі.

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду 09.10.2012р. надійшло клопотання від Фізичної особи- підприємця ОСОБА_6 про проведення судового розгляду по справі №5006/37/116пд/2012 без його участі.

В судовому засіданні (09.10.2012р.) представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Федар", проти задоволення апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.10.2012р. про порушення апеляційного провадження, явка сторін не була визнана обов'язковою.

Апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи викладене та приписи ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю Фізичної особи- підприємця ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

15.08.2012р. між позивачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (орендар) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Федар" (орендодавець) було підписано договір оренди, згідно якого орендодавець зобов'язується передати орендарю у строкове платне користування об'єкт нерухомого майна, а саме - квартиру, загальною площею 84 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Строк договору один рік. ( п.2.1 договору)

Факт передачі майна від орендодавця до орендаря підтверджується актом прийома-передачі.

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про визнання недійсним вищезазначеного договору оренди у зв'язку з тим, що відповідач, на його думку, не є власником об'єкту оренди, а сам договір укладено з порушенням ст. 793 ЦК України.

Відповідач, в свою чергу, звернувся до суду з зустрічним позовом, та просив визнати за ним право власності на спірну квартиру.

Як зазначалося вище, в задоволені позовних вимог за первісним позовом було відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Рішення вмотивовано доведеністю відповідачем, що саме він є власником спірного майна, та безпідставністю ствердження позивача, щодо наявності підстав з якими закон пов'язує недійсність правочинів.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, як вклад до статутного капіталу.

Аналогічні положення містяться і в ст. 115 Цивільного кодексу України та ст. 85 Господарського кодексу України.

Стаття 13 Закону України "Про господарські товариства" закріплює, що вкладом до статутного (складеного капіталу) господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю "Федар" відбулася 09.08.2012р. Відповідно до п.1.5 Статуту товариства, єдиним учасником товариства з обмеженою відповідальністю є ОСОБА_8, якій згідно з п.6.2. Статуту належить 100 % статутного капіталу.

Відповідно до п.6.2. Статуту, статутний капітал Товариства складає 435830 грн. та сформовано шляхом передачі до статутного капіталу майна, що належить учаснику товариства, а саме: двокімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1

Факт передачі квартири до статутного капіталу підтверджено актом приймання-передачі від 07.11.2012 р.

Зазначена квартира належала засновнику на праві власності, що підтверджується копією рішення Київського районного суду м. Донецька від 09.08.2011р. та копією ухвали цього ж суду від 12.10.2011р., а також витягом про державну реєстрацію прав №31667462 від 14.10.2011р.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ст. 316 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ( ст. 328 ЦК України).

З огляду на наведене, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку щодо задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.

Стаття 319 ЦК України закріплює, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найма.

Підставою недійсності правочину є недодержання стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди ( їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. ( ч. 2 ст. 793 ЦК України)

Як вбачається зі змісту договору оренди від 15.08.2012р. його було укладено строком на один рік. За таких обставин, договір оренди міг бути укладений у простій письмовій формі.

Таким чином, позовні вимоги позивача за первісним позовом не підлягали задоволенню.

З огляду на наведене, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються матеріалами справи.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду.