13/127-08-3795 Про стягнення штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції - 19.05.2009 Прийняття

Відділення АМК у вересні 2008 року звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства 6 000 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та 1 680 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Рішенням названого суду від 09.12.2008 (суддя Панченко О.Л), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 (колегія суддів у складі: Туренко В.Б. – головуючий суддя, судді Бандура Л.І., Поліщук Л.В.), позов задоволено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням, зокрема, на приписи Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) (далі –Закон № 2210) виходили з обґрунтованості позовних вимог.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить оскаржувані рішення та постанову з даної справи скасувати через неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.

Відділення АМК подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

З приводу підвідомчості даної справи касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити таке.

У судовому процесі в господарських судах позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені в статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону № 2210 рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі – КАС України (2747-15) ) Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону № 2210 щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам, якраз і є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме –вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено й у пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 (v3-2-700-05) № 3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 23.05.2008 адміністративною колегією Відділення АМК прийнято рішення № 25-рш у справі № 02-12/64-07 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі –Рішення АМК), яким:

· дії Товариства, які полягають у неподанні інформації 05.10.2007 на вимогу Відділення АМК про надання інформації від 26.09.2007 № 02-21/11-2443, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації Відділенню АМК у встановлені головою Відділення АМК строки; за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у сумі 1 500 грн. (пункти 1, 2);

· дії Товариства, які полягають у неподанні інформації 12.10.2007 на вимогу Відділення АМК про надання інформації від 26.09.2007 № 02-21/11-2443, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації Відділенню АМК у встановлені головою Відділення АМК строки; за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у сумі 1 500 грн. (пункти 3, 4);

· дії Товариства, які полягають у неподанні інформації 19.10.2007 на вимогу Відділення АМК про надання інформації від 26.09.2007 № 02-21/11-2443, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації Відділенню АМК у встановлені головою Відділення АМК строки; за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у сумі 1 500 грн. (пункти 5, 6);

· дії Товариства, які полягають у неподанні інформації 26.10.2007, на вимоги Відділення АМК про надання інформації від 26.09.2007 № 02-21/11-2443 та від 15.10.2007 № 02-21/11-2649, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону № 2210, у вигляді неподання інформації Відділенню АМК у встановлені головою Відділення АМК строки; за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у сумі 1 500 грн. (пункти 7, 8);

- Товариством Рішення АМК одержано 30.05.2008, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.05.2008 № 597968 (а.с. 13);

- Відділенням АМК через несплату Товариством у двомісячний строк штрафів відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону № 2210 нараховано пеню в сумі 1 680 грн. за період з 31.07.2008 по 27.08.2008;

- неодноразове неподання Товариством інформації на запит Відділення АМК визнано відповідачем, що підтверджується заявою від 17.06.2008 № 330 (а.с. 47-48);

- Антимонопольний комітет України листом від 28.07.2008 повідомив Товариство про відсутність підстав для внесення подання про перевірку Рішення АМК (а.с. 49-50);

- Рішення АМК не стосується прав та інтересів органів Держказначейства України.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо правомірності стягнення в судовому порядку з Товариства сум штрафу та пені.

Частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має повноваження приймати розпорядження та рішення, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 51 Закону № 2210 порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону № 2210 за порушення, передбачені, зокрема, пунктами 9, 13 - 16 та 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 2210 особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210 заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Передбачений цією нормою строк є присікальним.

Таку ж правову позицію відображено в постанові Верховного Суду України від 29.05.2007 № 9/205-06-5910 та підпункті 6.2.4 пункту 6 чинної редакції роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів".

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Частиною другою статті 56 Закону № 2210 також передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

За приписами частини п'ятої статті 56 Закону № 2210:

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу;

- розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України;

- нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу;

- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду;

- нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначено безпосередньо Законом № 2210 (частина п’ята статті 56), який встановлює обов’язковість пені в разі несплати штрафу, а також визначає правила її нарахування.

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону № 2210 у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, беручи до уваги обов'язковість Рішення АМК, яке у встановленому порядку недійсним не визнано, перевіривши правильність нарахування та розмір пені, передбаченої частиною п’ятою статті 56 Закону № 2210 (що не потребує прийняття уповноваженим органом самостійного рішення про її застосування), дійшли правомірного висновку щодо необхідності задоволення даного позову.

У свою чергу, доводи скаржника з приводу необхідності залучення до участі у справі територіального управління Державного казначейства України з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 28.07.2004 зі справи № 31/130 не можуть бути підставами для задоволення касаційної скарги з огляду на відсутність преюдиціальності у згаданого судового рішення, а також на те, що Вищим господарським судом України зазначену постанову зі справи № 31/130 прийнято за інших фактичних обставин та за іншого предмета спору.

Таким чином, рішення попередніх судових інстанцій зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Одеської області від 09.12.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 зі справи № 13/127-08-3795 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Сервіс" – без задоволення.