Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран (на підставі розпорядження голови суду №741 від 03.10.2012р.), В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання -Ільченко А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: О.М. Естеркін,

від відповідача: С.В. Українець, В.Ф. Чепара,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «ЕЛУ автодоріг»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.2012 р.

у справі № 5016/713/2012 (6/63)

за позовом Комунального підприємства «ЕЛУ автодоріг»

до Акціонерного товариства «Спеціалізована фірма «Мисфа»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Миколаївської обласної державної адміністрації

про припинення права постійного користування земельною ділянкою,

Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг»звернулося з позовною заявою до Акціонерного товариства «Спеціалізована фірма «Мисфа», в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.07.2012р., просило припинити право постійного користування відповідача на земельну ділянку площею 1600 кв.м. (0,16га), розташовану за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с.Воскресенське, вул.Миру, 18.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу на праві власності належить 20/1000 часток нежитлового об'єкту, розташованого за вищевказаною адресою. Співвласником вказаного майна є відповідач, якому належить 980/1000 частки. Земельна ділянка під вказаним об'єктом відноситься до земель державної власності і знаходиться в постійному користуванні відповідача на підставі державного акту на право постійного користування землею від 19.12.1993р. У зв'язку з наведеними обставинами, а також відмовою відповідача в наданні згоди на вилучення з його користування земельної ділянки, позивач звернувся з даним позовом про припинення права постійного користування відповідача у розмірі 0,16 га, що пропорційно належної позивачу частки придбаного майна, з посиланням на статті 120, 141 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 03.07.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Миколаївську обласну державну адміністрацію.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.07.2012р. у позові відмовлено з огляду на те, що статтею 143 Земельного кодексу України, яка регулює підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, не передбачено можливості припинення в судовому порядку права постійного користування земельною ділянкою у разі набуття права власності на будівлю або споруду.

Позивач, не погодившись з рішенням суду, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що статтями 120, 141 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права власності на нерухомий об'єкт є підставою для припинення права на землю колишнього власника.

У відзиві на апеляційну скаргу Миколаївська обласна державна адміністрація просила рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення як безпідставну, оскільки згідно із статтею 143 Земельного кодексу України набуття права власності на будівлю або споруду не є підставою для примусового припинення права постійного користування земельною ділянкою в судовому порядку. Разом з тим, для застосування статті 120 Земельного кодексу України необхідно провести поділ земельної ділянки, яка розташована під належною сторонам на праві спільної часткової власності будівлею. Оскільки технічна документація із землеустрою та державний акт на право постійного користування виготовлені на земельну ділянку під всією будівлею, то задоволення позову призведе до порушення прав відповідача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Згідно із нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 27.03.2009р. Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг»придбало у Пузіс Маріам Аронівни 20/1000 частки нежитлового об'єкту, що складається з: лабораторії літ. «Д»загальною площею 15,6 кв.м., башти Рожновського №13, басини №14, що розташований за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, смт. Воскресенське, вул. Миру, будинок 18 (а.с.10-11).

Право власності Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг»на зазначене нерухоме майно було зареєстровано Комунальним підприємством «Миколаївське міське бюро технічної інвентаризації»02.04.2009р., про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.12., зворотній бік).

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні Акціонерного товариства «Спеціалізована фірма «Мисфа»на підставі державного акту на право постійного користування землею від 19.12.1993р. (а.с.44-46).

Отже, позивачу належать на праві приватної власності об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні відповідача.

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає наступне.

Згідно із частинами 1, 2, 4 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Приписами статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Позивач, посилаючись на статті 120, 141 Земельного кодексу України, вважає, що набуття права власності на нерухомий об'єкт є підставою для припинення права на землю колишнього власника.

Між тим, зазначені статті Земельного кодексу України (2768-14) не передбачають автоматичного припинення права користування земельною ділянкою, а тому припинення права користування здійснюється в порядку, визначеному земельним законодавством, тобто за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Оскільки предметом договору купівлі-продажу від 27.03.2009р. є нерухомий об'єкт, то право користування землею під нерухомим майном набувається позивачем в порядку, визначеному положеннями статей 120, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, тобто на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до Миколаївської обласної державної адміністрації із заявою про припинення права постійного користування відповідачем та надання йому в користування спірної земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на нерухомий об'єкт.

До того ж, як пояснив представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції, у продавця нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 27.03.2009р. були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, а тому не вбачається, на яких умовах і в якому обсязі до позивача переходить право користування земельною ділянкою.

Водночас апеляційна інстанція зазначає, що статтею 123 Земельного кодексу України встановлений порядок надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування. Згідно із частиною 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Таким чином, до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки надається нотаріально посвідчена згода землекористувача на вилучення земельної ділянки. Тільки після отримання цієї згоди можливий розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в користування Комунальному підприємству «Експлуатаційне лінійне управління автодоріг»земельної ділянки по вул. Миру, 18 в смт. Воскресенське Жовтневого району Миколаївською області, під об'єктами нерухомості, що належать йому на праві власності. Тому позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про захист його порушеного права у зв'язку з відмовою відповідача надати нотаріально засвідчену згоду на вилучення земельної ділянки з його користування.

З урахуванням вищенаведеного відсутні підстави для задоволення позову, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.07.12р. у справі №5016/713/2012 (6/63) залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 05.10.2012р.