Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк»

на рішення господарського суду Чернівецької області від 05.06.2012р.

у справі № 5027/273/2012

за позовом ПАТ КБ «Приватбанк», м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства «Юлгана», с.Подвірне Новоселицького району Чернівецької області

про стягнення заборгованості в сумі 42543,05 грн.,

з участю представників :

від скаржника -Жарський І.Р. -заступник директора юридичного департаменту

від відповідача -не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.06.2012р. у справі № 5027/273/2012 (суддя Паскарь А.Д.) задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ та стягнуто з приватного підприємства «Юлгана», с.Подвірне Новоселицького району Чернівецької області заборгованість у розмірі 23227,67 грн. та судовий збір в сумі 878,79 грн.; в решті позову відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки укладеним між сторонами договором (Регламентом, як невід»ємною його частиною), передбачено зобов»язання сторін, зокрема, щодо сплати клієнтом банку відсотків за користування кредитом. Тому, на думку скаржника, висновки суду про відсутність в договорі погодженості сторін щодо умов сплати процентів та їх розмір суперечить наявним в матеріалах справи доказам.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

25 квітня 2007 року Чернівецька філія ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ПП «Юлгана»уклали договір банківського рахунка № CV1К34, згідно якого банк відкриває клієнту поточні рахунки у національній валюті та здійснює їх розрахункове та касове обслуговування.

В той же день було укладено Додаток 7 до договору № CV1К34 від 25.04.2007 «Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок»(далі -додаток).

Відповідно до п. 1.1 додатку банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтові обслуговування клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на рахунках.

Пунктом 1.3 додатку визначено, що банком встановлюється ліміт, що являє собою суму коштів, у межах якої банк зобов'язується здійснювати оплату платежів понад залишок коштів. В позовній заяві позивач стверджує, що відповідно до укладеного договору відповідачу було надано кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом. Хоча ні в договорі, ні в додатку не прописана сума ліміту, також не встановлена процентна ставка.

Факт надання позивачем відповідачеві кредиту в сумі 10377,25 грн. підтверджується меморіальним ордером від 08.07.2008.

Згідно п. 1.4 додатку овердрафтові кредитування відповідача здійснюються позивачем у межах ліміту з періодом безперервного користування не більше 30 днів. Періодом безперервного користування є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на картковому рахунку.

Пунктами 5.1, 5.3 додатку встановлено, що у разі порушення будь-якого із зобов'язань клієнт сплачує банку за кожен випадок пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня. Нарахування неустойки здійснюється протягом 3 років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 ст. 198 Господарського кодексу встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Так, ст. 10561 ЦК України (435-15) встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Відповідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено судом першої інстанції, розмір процентної ставки за користування кредитом сторонами в договорі, в тому числі і додатку, не визначений, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення відсотків за користування кредитом суд обгрунтовано визнав безпідставною.

Посилання скаржника на «Регламент надання мінімального бланкового овердрафтного кредиту на картковий рахунок»№ СV1K34/1 від 22.05.2007р. судом апеляційної інстанції не беруться до уваги, оскільки останній не був предметом розгляду у суді першої інстанції, а на вимогу суду апеляційної інстанції заявник не обгрунтував неможливості подання вказаного доказу місцевому господарському суду з причин, що не залежали від нього.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91, 101- 105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

Рішення господарського суду Чернівецької області від 05.06.2012р. у справі № 5027/273/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «03»жовтня 2012р.