Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до господарського суду Одеської області з позовом, з урахуванням уточнень до нього, до Акціонерного комерційного банку "Порто-Франко" про усунення перешкод в користуванні домоволодінням, розташованим за адресою м. Одеса, вул. Пушкінська, 10, яке складається з основної будівлі літери "А, А1, А2, А3, А4", виселення відповідача з зазначеного домоволодіння та передачу його представництву за актом приймання –передачі, визнання недійсним охоронно –орендного договору від 28.06.1993 року, укладеного між АКБ "Порто –Франко" та Управлінням архітектури та містобудування Одеської облдержадміністрації стосовно домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, вул.Пушкінська,10.

Ухвалами господарського суду Одеської області до участі у справі у якості третьої особи залучені Одеська міська рада, Управління охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації та Одеська обласна рада.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.11.2008 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

За апеляційною скаргою Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року залишене без змін.

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає, що оскаржувані судові акти прийняті з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із відсутності доказів щодо права власності за територіальною громадою на цей об'єкт, що на думку скаржника, є безпідставним, оскільки суди не дали належної правової оцінки рішенню Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року №226-ХХІ "Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування і районів області", відповідно до якого у комунальну власність територіальної громади м. Одеси був переданий весь жилий та нежилий фонд місцевих рад, розташований у рамках територіальних границь міста, у тому числі домоволодіння по вул. Пушкінська, 10 в місті Одесі, окрім того, судом не було надано належної оцінки охоронно-орендному договору від 28.06.1993 року, укладеному між Управлінням архітектури та містобудування Одеської обласної державної адміністрації та АКБ "Порто –Франко".

Також скаржник зазначає, що Управління архітектури та містобудування Одеської обласної державної адміністрації не мало повноважень щодо укладення охоронно –орендного договору від 28.06.1993 року.

Крім того, заявник посилається на те, що в матеріалах справи є витяг з рішення виконкому Жовтневої райради народних депутатів №1631 від 03.10.1991 року, в якому зазначено, що будівля по вул. Пушкінська, 10, яка знаходиться у нежилому фонді місцевих рад, передається у довгострокову оренду Одеському комерційному банку "Порто –Франко". У вказаному рішенні зазначено, що орендар повинен у 10-денний термін укласти договір оренди з МПЕП. Договір укладено не було.

Також, скаржник вважає посилання апеляційного суду на те, що вказане рішення суперечить статті 21 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії і культури", оскільки судом не взято до уваги, що рішення виконкому Жовтневої райради було прийнято 03.10.1991 року раніше ніж розпорядження виконкому Одеської обласної ради народних депутатів від 31.01.1992 року №20-р "Про передачу у користування пам'ятки містобудування та архітектури", на підставі якого був укладений спірний договір. Вказане рішення не скасоване та ніким не оскаржене.

Заслухавши суддю –доповідача та присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору у даному випадку є усунення перешкод в користуванні домоволодінням, виселення відповідача з зазначеного домоволодіння та передачу його представництву за актом приймання –передачі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив із приписів статей 317, 319, 321 Цивільного Кодексу України та зазначив, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2008 року у справі №6/289-07-7378, яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008 року, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності від 28.02.2007 року №ЯЯЯ 988974, видане Одеській міській раді на спірне домоволодіння, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 10, та визнано право власності на зазначене домоволодіння за територіальними громадами сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради. За таких обставин, саме Одеська обласна рада, в особі уповноважених нею органів, має право на володіння, користування та розпорядження зазначеною будівлею.

Права та інтереси Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради наданням домоволодіння, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 10 у користування АКБ "Порто –Франко" ніяким чином не порушено.

Крім того, судами встановлено, що будівля по вул. Пушкінській, 10 споруджена у 1903р. прийнята під охорону держави як пам'ятник архітектури місцевого значення згідно рішення Виконавчого Комітету Одеської облради народних депутатів №230 від 20.04.1982 року (а.с.36-38 т.2) на виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 6.03.1979 року №442 та рішення облради №152 від 25.02.1981 року. З того часу по теперішній - ця будова не передавалась у комунальну власність територіальної громади м. Одеси, про що свідчить зміст рішення Одеської обласної Ради народних депутатів №266-ХХІ від 25.11.1991 року "Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області", прийнятого відповідно до Закону "Про місцеві Ради народних депутатів УРСР і місцеве самоврядування", Закону "Про власність" (697-12) та Постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 року (311-91-п) , яким затвердженого перелік державного майна, що передається у власність згідно до додатків №1-3.

Відповідно до пункту 3 статті 8 Закону України "Про власність" - особливості здійснення права власності на національні культурні та історичні цінності визначаються спеціальним законодавством України. Таким спеціальним законодавством є Закон України "Про охорону і використання пам'яток історії і культури" (3600-09) (діяв до 2000 року), Закон України "Про основи містобудування" (2780-12) , Закон України "Про охорону культурної спадщини" (1805-14) .

Так, відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії і культури" - пам'ятки історії і культури перебувають у власності держави. Державне управління в галузі охорони і використання пам'яток історії здійснюється Радою Міністрів СРСР, радою Міністрів УРСР, виконавчими Комітетами обласних, міських республіканського підпорядкування, районних у містах, селищних, сільських Рад народних депутатів, а також уповноваженими державними органами охорони пам'яток відповідно до законодавства, компетенція яких визначена ст. 8, 9,11 цього Закону, а порядок використання пам'яток та надання їх у користування визначено ст.21 цього закону.

Отже, рішення ВК Жовтневої райради м. Одеси №1631 від 3.10.1991 року "Про передачу в оренду приміщень нежитлового фонду" - будівлі по вул. Пушкінській, 10 КБ "Порто-Франко" суперечить ст. 21 Закону "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", тоді як Виконавчий Комітет Одеської обласної Ради народних депутатів, приймаючи Розпорядження "Про передачу у користування пам'ятника містобудування та архітектури" №20-р від 31.01.1992 року діяв у межах, визначених пунктом 3 статті Закону України "Про власність" (697-12) та статті 21 Закону України "Про охорону та використання пам'ятників історії та культури".

Оскільки, пам'ятка архітектури та містобудування - будівля товариства взаємного кредиту, споруджена у 1903 року по вул. Пушкінській,10 передана на баланс місцевого державного органу охорони пам'ятників відповідно до Положення "Про охорону і використання пам'ятників історії і культури" затвердженого Постановою РМ СРСР від 16.09.1982 року №865, то ВК Одеської облради правомірно доручив Управлінню архітектури та містобудування оформити з КБ "Порто-Франко" охоронно - орендний договір.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Одеської області від 17.11.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2009 року у справі № 30/167-07-4992 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради залишити без задоволення.