24/181-08 Про визнання прийнятою в експлуатацію прибудову до нежитлової будівлі та про визнання права власності - 19.05.2009 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФТД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання прийнятою в експлуатацію прибудову до нежитлової будівлі по Доповідач: Волковицька Н.О.

пр. Московському, 199а у місті Харкові –нежитлові приміщення та про визнання права власності.

Господарський суд Харківської області 10.10.2008 року виніс рішення, яким позов задовольнив, визнав придатним до експлуатації за призначенням: - прибудову до нежитлової будівлі по пр. Московському 199А літ. "О-9" у м. Харкові –нежитлові приміщення загальною площею 1504,6 кв. м.; - нежитлові приміщення першого поверху № 20 –розподільчий пункт, № 21, 22 – трансформаторні підстанції загальною площею 97,6 кв. м., розташовані в м. Харкові по пр. Московському, 199А літ. "П-1". Також визнав за товариством з обмеженою відповідальністю "ФТД" право власності на нежитлові приміщення загальною площею 97,6 кв. м., розташовані в м. Харкові по пр. Московському, 199 А, літ. "П-1", та нежитлові приміщення загальною площею 1504,6 кв. м., що розташовані в м. Харкові по пр. Московському, 199А, літ "О-9".

Не погодившись з вказаним рішенням Харківська міська рада звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 10.10.2008 року в повному обсязі, а скаргу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме статті 331 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності на новостворені об'єкти нерухомого майна набувається після прийняття їх до експлуатації.

Крім того, відповідач вважає, що між сторонами відсутній спір.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є визнання права власності на нежитлові приміщення, а також визнання цих приміщень прийнятими в експлуатацію.

Господарський суд, приймаючи рішення по даній справі керувався частиною 1, статті 134 Господарського кодексу України та статті 319 Цивільного кодексу України де зазначено, що суб’єкт господарювання на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Суд дослідив, що позивач без належного оформлення, передбаченої діючим законодавством документації прибудував до належної йому нежитлової будівлі прибудову загальною площею 1504,6 кв. м, та перепланував частину складу загальною площею 890,8 кв. м., що був придбаний за договором купівлі –продажу від 05.03.2005 року під розподільчий пункт та трансформаторні підстанції. На створені внаслідок добудови та переобладнання об’єкти нерухомості виготовлені технічні паспорти, які знаходяться в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що 03.04.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "ФТД" уклало з Харківською міською радою договір оренди землі, згідно якого була надана в оренду земельна ділянка по пр. Московському, 199А в м. Харкові для експлуатації та обслуговування супермаркету та складу, що були придбані позивачем за вищевказаним договором. Прибудова є невід’ємною частиною цієї будівлі, в зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що цільове призначення земельної ділянки внаслідок створення прибудови порушено не було.

При цьому відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 512 від 06.06.2007 року позивачу був наданий дозвіл на будівництво прибудови –торгівельних приміщень до супермаркету по пр. Московському 199А в м. Харкові. На підставі зазначеного рішення Інспекцією державного архітектурно –будівельного контролю м. Харкова був виданий дозвіл № 07/334 від 13.12.2007 року на будівництво вищевказаної прибудови.

Відповідно до технічного висновку, виготовленого на замовлення позивача про стан несучих та огороджувальних будівельних конструкцій нежитлових прибудов до супермаркету по пр. Московському, 199А, літ. "О-9" в м. Харкові та визначення можливості їх подальшої експлуатації –всі несучі та огороджувальні будівельні конструкції, обстежених прибудов знаходяться в задовільному технічному стані, видимих дефектів та пошкоджень не мають, відповідають будівельним нормам та правилам, діючих на території України, прибудови відповідають пожежним та санітарним нормам України та можуть бути збережені для подальшої експлуатації в якості торгівельних приміщень.

Господарський суд Харківської області зазначив, що згідно ч.1 ст. 376 ЦК України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно частини 5, статті 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам та інтересам інших осіб. Господарський суд дослідив, що внаслідок будівництва прибудови права інших осіб жодним чином обмежені або порушені не були, про що свідчить наявний в матеріалах справи технічний висновок.

Також відповідно до частини 2, статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до пункту 12.9 Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №219 від 10.12.2001 року "Про затвердження Типових регіональних правил забудови" (z0004-02) що містить положення, згідно якого закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1243 від 22.09.2004 року "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів" (1243-2004-п) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції нерухомого майна, інженерних мереж відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектної документації та нормативних вимог. На закінченому об’єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними нормами роботи. Відповідно до вищезгаданого технічного висновку будівництво прибудови виконувалося відповідно до проектної документації, погодженої у встановленому порядку діючим законодавством України порядку, та вимог санітарного, протипожежного, будівельного характеру.

За таких обставин господарський суд Харківської області дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про визнання права власності на нежитлові будівлі, оскільки згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Також статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та відповідно до пункту 1, частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки його здійснено з порушенням норм чинного законодавства.

Так, згідно статті 15 Цивільного кодексу України, на яку посилається суд, закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Але, при цьому, суд не встановив, які права позивача порушені та не врахував, що згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, суд застосовуючи до спірних правовідносин статтю 331 Цивільного кодексу України не звернув увагу на те, що право власності на новостворені об'єкти нерухомого майна набувається після прийняття їх до експлуатації.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" (1243-2004-п) (що була чинною на час виникнення правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно –технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Безпідставними є посилання суду на статтю 376 Цивільного кодексу України, оскільки факт надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно не доведений.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.