5010/553/2012-3/17 Про стягнення заборгованості та пені за виконані роботи - 02.10.2012 Прийняття

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС», без номера та без дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 494 від 11.07.2012р.)

на рішення господарського суду Івано -Франківської області від 21.06.2012 р.

у справі № 5010/553/2012-3/17 (суддя -Фрич М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС», м. Івано - Франківськ

про стягнення 151 902 грн. 39 коп. заборгованості за договором № 100821-П/С від 21.08.2010р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Мицай С.В. -представник (довіреність № 30/07-1 від 30.07.2012 р.);

Рішенням господарського суду Івано -Франківської області від 21.06.2012 р. у справі № 5010/553/2012-3/17 (суддя -Фрич М.М.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" про стягнення 151 902 грн. 39 коп. заборгованості за договором № 100821-П/С від 21 серпня 2010 року задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС" (надалі -відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" (надалі -позивач) 120 960 грн. 00 коп. - заборгованості, 7 378 грн. 56 коп. - інфляційних збитків, 5 020 грн. 66 коп. - 3% річних та 2 667 грн. 18 коп. - судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 18 543 грн. 17 коп. відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем виконано роботи, які прийняті відповідачем за актами приймання наданих послуг, що підписані обома сторонами та скріплені печатками. Відповідач за надані послуги оплати не провів, чим порушив права позивача та вимоги чинного законодавства, і відповідно до цього позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення основної суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки такі не спростовані відповідачем.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 18543, 17 грн. рішення мотивовано тим, що нарахування пені за період з 15.11.2010 р. по 14.11.2011 р. проведено в порушення вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Отже, станом на день подання позову, позовна давність на стягнення пені спливла. З огляду на викладене та керуючись нормами чинного законодавства позовна вимога в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБС», не погодившись з вищезазначеним рішенням, подав апеляційну скаргу без номера та без дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 494 від 11.07.2012 р.), в якій покликається на те, що рішення господарського суду Івано - Франківської області від 21.06.2012 р. винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а тому підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Скаржник, зокрема, вважає, що судом при винесенні рішення не враховано положення вимог ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що у даному випадку мало місце, оскільки у відповідача існують грошові вимоги до позивача щодо оплати коштів за поставлене дизельне паливо, а у позивача в свою чергу існують вимоги до відповідача щодо оплати коштів за надані послуги техніки за Договором № 100821-П/С від 21.08.2010 р.

30 липня 2012 р. в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду від позивача (ТзОВ «СЕМ БУД») надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду Івано - Франківської області від 21.06.2012 р. без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5010/553/2012-3/17 та призначено до розгляду в судове засідання на 31.07.2012 р. (а.с. 58-59) в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Гриців В.М. та Юрченка Я.О. Ухвалою суду від 31.07.2012 р. в даному складі колегії розгляд справи відкладено на 21.08.2012 р. (а.с.92-93).

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2012 р. в зв»язку з зайнятістю в інших судових засіданнях судді Гриців В.М. в склад колегії введено суддю Данко Л.С.

В подальшому в судових засіданнях 21.08.2012 р. та 01.10.2012 р., з метою повного та всебічного дослідження матеріалів та обставин справи оголошувались перерви. (а.с. 79-80).

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про бгрунтованість доводів апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як правильно з'ясовано місцевим господарським судом, 21.08.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБС" (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сем Буд" (виконавець, позивач у справі) уклали Договір № 100821-П/С (надалі -Договір, а.с. 9-12).

Даний Договір регулює взаємовідносини сторін, які виникають в процесі виконання виконавцем завдань замовника, що мають за мету надання послуг механізмами разом з екіпажем (надалі - Механізми) на об'єкті за адресою: с. Поляниця, Яремчанської міськради Івано-Франківської області, територія Туристичного комплексу "Буковель" згідно переліку: Грейдер ГС-18.07 - 1 одиниця (п. 1.1 Договору). Пунктом 1.2. Договору визначено, що виконавець розпочинає надання послуг не пізніше 22 серпня 2010 р. Термін надання послуг згідно умов договору до 31 грудня 2010 р. У випадку необхідності сторони можуть продовжити термін надання послуг, про що складають відповідний Додаток до даного Договору. Робота здійснюється в дві зміни, при необхідності, тривалість однієї зміни складає 11 годин. Механізм повинен працювати сім днів на тиждень.

Відповідно до п. 2.1. Договору фактична вартість Договору встановлюється на підставі Актів здачі-приймання наданих послуг.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата за цим Договором проводиться замовником (відповідачем) в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових котів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Акта здачі-приймання наданих послуг.

В підтвердження факту надання послуг є підписані та скріплені печатками сторін Акт № ОУ-0000045 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2010 р. загальна вартість робіт (послуг) 78 000 грн. 00 коп. та Акт № ОУ-0000033 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.09.2010 р. загальна вартість робіт (послуг) 42 960 грн. 00 коп. (а.с. 13-14).

Пунктом 4.2.1 Договору сторони погодили, що замовник зобов'язується своєчасно оплатити надані послуги на підставі підписаних Актів здачі -приймання наданих послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 16/02/12/1 від 16.02.2012 р. на суму 150 598 грн. 35 коп., докази направлення містяться в матеріалах справи (а.с. 15-18).

Як вбачається з матеріалів справи, претензія відповідачем залишена без відповідного реагування .

В результаті несвоєчасної оплати за надані послуги, позивач нарахував відповідачу суму інфляційних втрат за весь час прострочення -7378,56 грн. та 3% річних -5020,66 грн.( а.с. 8).

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім цього, судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд підставно відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені в розмірі 18543,17 грн., в зв'язку зі спливом позовної давності згідно ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує зобов'язання, які виникли згідно Договору №100821-П/С від 21.08.2010 р., однак, вказує на те, що в порушення вимог ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

У розпорядженні відповідача є відповідні товарно -транспортні накладні, які засвідчують факт перевезення та отримання дизельного палива позивачем (ТзОВ «Сем Буд»), про наявність яких було озвучено в судовому засіданні та запропоновано долучити до матеріалів справи, однак суд не взяв до уваги пояснення відповідача та прийняв рішення на підставі матеріалів справи.

У зв'язку з тим, що у відповідача існували грошові вимоги до позивача щодо оплати коштів за поставлене дизельне паливо, а у позивача вимоги до відповідача щодо оплати коштів за надані послуги техніки за Договором № 100821-П/С від 21.08.2010 р. відповідач листом від 23.05.2012 р. №23/05-юр звернувся до позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Матеріалами підтверджується та обставина, що 25 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБС»направило Товариству з обмеженою відповідальністю «Сем Буд»заяву № 23/05-юр про зарахування зустрічних однорідних вимог, про що свідчить поштовий фіскальний чек (а.с. 27).

Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що відповідачем подано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, однак, відповідачем не подано доказів у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують викладені в заяві обставини. За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення позову шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

З таким висновком місцевого господарського суду не погоджується колегія суддів, оскільки відповідач (апелянт) разом із апеляційною скаргою подав докази, що підтверджують факти викладенні в заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, оригінали яких оглянуто в судових засіданнях 01.10.2012 р. та 02.10.2012 р., та які не були долучені до матеріалів справи судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Судова колегія зазначає, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст. 203 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні правила містить і ч. 2 статті 601 Цивільного кодексу зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вказана правова позиція викладена у пункті 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. № 01-08/163 (v_163600-09) «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) » передбачено, що відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві, подаватися господарському суду.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБС» 25 травня 2012 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд» направило заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, про що свідчить фіскальний чек і який наданий суду разом із заявою (а.с. 27).

Як вбачається з пункту 3 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 23/05 - юр від 23.05.2012 р., вимоги позивача щодо здійснення оплати за Договором № 100821-ПС від 21.08.2010 р. в сумі 120960,00 грн., сплати інфляційних збитків у сумі 7378,56 грн. і 3% річних у сумі 5020,66 грн. припинені зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд» здійснити оплату дизельного палива, переданого позивачеві згідно з накладною № 235 від 11.10.2011 р. (товарно -транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №0011670 від 11.10.2011 р.) на суму 318501,00 грн.

Як вбачається з товарно -транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0011670 від 11.10.2011 р., Товариство з обмеженою відповідальність «Магнум-Трейд» (автопідприємство) перевіз з Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» нафтопродукти в об'ємі 35389 літрів. Замовником згідно даної накладної виступає (платник) Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Карпатнафтотрейд».

В подальшому вищезазначене дизельне паливо було придбане Товариством з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Карпатнафтотрейд» відповідно до видаткової накладної №РН-00338 від 11.10.2011 р., а згідно з накладної № 362 від 11.10.2011 р. відповідач у Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» придбав дизельне паливо у кількості 35389 літрів.

Отже, вищевикладене пояснює підстави зазначення в товарно -транспортій накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0011670 від 11.10.2011 р. замовником є ТзОВ «Торговий дім Карпатнафтотрейд», а вантажоодержувачем -ТзОВ «Скорзонера».

Так, у п. 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно -транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовника повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Згідно з п. 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно -транспортної накладної залишається у замовника, другий - передається водієм вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідченні підписом вантажоодержувача ( у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Судова колегія зазначає, що товарно -транспортна накладна від 11.10.2011 р. №00011670 містить відтиск печатки позивача -ТзОВ «Сем Буд» та підпис його представника.

Факт перевезення дизельного палива з Публічного акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» до асфальтового заводу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд» в м. Чернівці, в тому числі згідно з товарно -транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №0011670 від 11.10.2011 р. в кількості 35389 літрів підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Трейд» (перевізника) без номера та дати (а.с. 67).

31 жовтня 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнум-Трейд» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Скорзонера»підписали акт виконаних робіт, відповідно до якого надані транспортні послуги по перевезенню ПММ, зокрема, згідно товарно -транспортної накладної № 11670 від 11.10.2011 р., в якому одержувачем товару визначено ТзОВ «Сем Буд» через ТзОВ «Скорзонера» згідно маршруту ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття».

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарського операцією є дія або подія, яка викликає зміни структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Водночас статтею 1 даного закону визначено, що первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Закон України «Про автомобільний транспорт» (2344-14) та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом, визначають товарно -транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно - транспортна накладна та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, що призначений для списання товарно -матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно -транспортна накладна -є первинним документом бухгалтерського обліку, і основним документом на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних перевезень, що в свою чергу підтверджує факт здійснення господарської операції.

Крім того, судова колегія зазначає, що доказом отримання дизельного палива позивачем є виписана відповідачем податкова накладна № 8 від 11.10.2011 р. на суму 318501,00 грн. (в т.ч. ПДВ 53083,50 грн.).

Згідно вимог ст. 201.6 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця (ст. 201.4 Податкового кодексу України). Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Дана податкова накладна відображена відповідачем в Додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ та реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011р., що подані до податкового органу.

Орган державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів (ст. 201.6 Податкового кодексу України). В матеріалах справи відсутні докази повідомлень від органів державної податкової служби щодо виявлення розбіжностей з даними позивача, що підтверджує факт віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ згідно з податковою накладною № 8 від 11.10.2011 р. та, відповідно, відображення даної господарської операції у податковому обліку позивача.

Також, скаржник на підтвердження вищезазначених обставин та обставин існування зустрічних однорідних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд», вказаних у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог №23/05-юр від 23.05.2012 р. подав Лист Державної податкової інспекції від 27.09.2012 р. №16880/10/11-007/116, яким підтверджено, що відповідно до даних системи атоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2011 р., розбіжності між податковими зобов'язаннями ТзОВ «ПБС» та сумами податкового кредиту ТзОВ «Сем Буд» згідно виписаної податкової накладної №8 від 11.10.2011 р. на суму 318501,00 грн. в т.ч. ПДВ 53083,50 грн. -відсутні (а.с. 99).

Оцінивши докази в їх сукупності, які свідчать про здійснення господарської операції, а саме про факт поставки відповідачем позивачу дизельного палива в кількості 35389 літрів на суму 318501,00 грн., що в свою чергу підтверджує обставини, викладені в заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог №23/05 від 23.05.2012 р., судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України, а тому останнє підлягає скасуванню.

Враховуючи доводи апеляційної скарги та матеріалів справи, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС», без номера та без дати (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 494 від 11.07.2012р.) - задоволити.

2. Рішення господарського суду Івано -Франківської області від 21.06.2012 р. у справі № 5010/553/2012-3/17 скасувати в частині задоволених позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення. В задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС»в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд»120 960,00 грн. заборгованості, 7378,56 грн. інфляційних втрат, 5020,66 грн. три проценти річних - відмовити. В решті рішення господарського суду Івано -Франківської області від 21.06.2012 р. -залишити без змін.

3. Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сем Буд»вул. Дегтярівська, 25/1, м. Київ, 04119, п/р 26001000024060 в ПАТ "УКРСОЦБАНК" у м. Києві, МФО 300023, код ЄДРПОУ 35895939 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБС", вул. Крайківського, 2, м. Івано-Франківськ, 76000, п/р 26001052540790 в Івано-Франківській філії Приват Банку, МФО 336677, код ЄДРПОУ 32872788 за розгляд апеляційної скарги 1333,59 грн. судового збору.

4. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109- 110 Господарського процесуального кодексу України.