2/33/5022-450/2012 Про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію - 27.09.2012 Прийняття

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без здійснення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Данко Л.С.. В судому засіданні 20.09.2012 року оголошено перерву до 27.09.2012 року.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.07.2012 року у справі № 2/33/5022-450/2012 (суддя Колубаєва В.О.) у задоволенні позовних вимог ВАТ «Тернопільобленерго»до ТзОВ «Теркурій-2» про стягнення 335 728,17 грн. заборгованості -відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що спір який виник між сторонами, по своїй правовій природі є спором про відшкодування збитків, які позивач поніс внаслідок допущеної в договорі помилки (обману), а тому у відповідності до п. 10.10 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , споживач не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну постачальнику електричної енергії, яка викликана некваліфікованими діями персоналу електроорганізації.

Крім цього, місцевий господарський суд в рішенні зазначив, що вина споживача у даній справі відсутня, оскільки обидві сторони, укладаючи договір мали можливість достовірно визначити наявність того чи іншого трансформатора струму в комірці.

Також, місцевий господарський суд вважає неправильним посилання по даних правовідносинах на ст. 670 ЦК України, так-як спосіб встановлення кількості електроенергії (товару) сторони передбачили у договорі, з врахуванням вимог п. 6.1 та п. 6.11 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , а саме встановили, що кількість спожитої електроенергії -це покази лічильників помножені на коефіцієнт 2000. Таким чином, виконуючи умови договору, покупець (відповідач) врахував узгоджені в умовах договору розрахунки, зазначаючи в актах про використану електроенергію кількість спожитої електроенергії (показник лічильника помножений на коефіцієнт 2000), а продавець (позивач) погоджуючись із даними відповідача, на підставі акту виставляв рахунки на оплату.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ВАТ «Тернопільобленерго» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 12.07.2012 року скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до пп. 15 та 16 п. 8.1 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , постачальник електричної енергії має контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення законодавства України в електроенергетиці. Аналогічне право енергопостачальника передбачено п. 4.4 Договору № 2287 від 27.12.2007 року. Відповідно, після виявленого факту невідповідності трансформаторів струму Відповідач погодився з наявністю вказаного порушення (з наявністю в комірці 18 трансформатора струму 150/5) та з липня 2011 року почав проводити розрахунки за електроенергію з застосуванням коефіцієнту для розрахунку 3000, жодним чином не заперечуючи проти такої оплати та без внесення жодних змін до договору.

Також, апелянт зазначає, що судом при вирішенні спору порушено норми матеріального права, а саме ст.ст. 655, 670 ЦК України, оскільки протягом всього часу дії договору № 2287 від 27.12.2007 року відповідач безоплатно використовував третину спожитої та облікованої електроенергії, а оплачував за діючими тарифами лише дві третини, що суперечить вимогам ст. 655 ЦК України.

За своєю правовою природою договір на постачання електричної енергії є договором купівлі-продажу, так як, статтею 1 Закону України «Про електроенергетику»електричною енергією визнається енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. А тому, у відповідності до ч. 3 ст. 670 ЦК України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Тернопільської області від 12.07.2012 року залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, відповідач зазначає, що додатком № 5а до Договору було визначено технічні характеристики комірки № 18 центральної розподільчої підстанції № 42, в якій зазначено коефіцієнт трансформації струму у розмірі К-20 (100/5). Технічні параметри, на підставі яких в подальшому визначалась кількість спожитої енергії та її вартість, а також параметри встановленого у комірці 18 ЦРП-42 трансформатора струму встановлювались за безпосередньої участі представників позивача та не визначались відповідачем одноосібно, як твердить позивач. Даний додаток до Договору був підписаний без зауважень представниками сторін, а тому був обов'язковим для виконання.

Відповідач самовільно чи в будь який інший спосіб не вносив змін у конфігурацію схем електропостачання об'єкта споживача чи елементів електричних мереж і діяв у повній відповідності до умов Договору. Відтак звітувався за використану електроенергію, зазначаючи в актах про обсяги спожитої електроенергії показники лічильника встановленого для обліку придбаної ним електроенергії, та вказуючи коефіцієнт трансформації у відповідності до даних наведених у Додатку № 5а до Договору.

Також, відповідач зазначає, що позивач мав усі достатні права та можливості, а у певній мірі і зобов'язання в силу умов договору та пп. 3.3, 3.24, 3.28, 3.33 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , завчасно встановити допущену при складанні договору помилку, яка призвела до завдання йому матеріальних збитків. Однак, неналежне виконання стороною позивача своїх зобов'язань передбачених правилами зокрема п. 3.33, призвело до того, що невідповідність виявлено тільки 20.07.2011 року тобто через 3 роки та майже 7 місяців з дня укладення Договору.

Крім цього, відповідач вважає, що виходячи з вимог п. 10.10 Правил (z0417-96) , споживач не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальній організації) або третім особам, та матеріальні збитки, які викликані некваліфікованими діями персоналу електропередавальної організації, постачальника електричної енергії або субспоживача. Позивач трактує свої збитки завдані внаслідок некваліфікованих дій своїх працівників, як вартість електроенергії, яку відповідач одержав, однак вона не обумовлена договором та яка підлягає оплаті. Цим самим, позивач визнає факт здійснення позадоговірної поставки електроенергії, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 275 ГК України, оскільки відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід скасувати, апеляційну скаргу задоволити, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2007 року між ВАТ «Тернопільобленерго»(постачальник) та ТзОВ «Теркурій-2»(споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 2287 (том І, а.с. 8), відповідно до умов якого (п.1.1. договору), постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 5630 кВТ, а споживач сплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (z0417-96) .

За умовами договору (п. 2.2.1 та п. 2.2.2), постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених в розділі 5 та 6 договору (додаток № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»), згідно з категорією струмоприймачів споживача, визначених у додатку № 5 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»із дотриманням граничних показників якості електричної енергії.

Відповідно до п. 2.3.1 та п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язується виконувати умови договору, дотримуватись режиму споживання електричної енергії, оплачувати вартість такої згідно з умовами додатків до договору № 2 «Порядок розрахунків» та № 7 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

Згідно з п. 9.1 договору, межа відповідальності за стан та обслуговування електроустановок визначається відповідно до додатку № 5 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін».

У додатку № 5а до договору № 2287 від 27.12.2007 року «Однолінійна схема» (том І, а.с. 17) сторони узгодили, що схема електропостачання об'єкта споживача є однолінійною. На такій схемі зазначені точки меж балансової приналежності та експлуатаційної відповідальності точки продажу електричної енергії, точки узгодженого навантаження, встановлення засобів обліку із зазначенням типів і параметрів елементів.

Окрім цього, у додатку № 7 до договору «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії» (том І, а.с. 18) сторонами визначено, що в комірці № 18 ТП-1 РП-42 встановлений трансформатор струму з коефіцієнтом трансформації струму К-20 (100/5), в результаті чого сторони встановили розрахунковий коефіцієнт - 2000 (п.10 додатку).

20.07.2011 року позивачем проведено повірку засобів обліку електроенергії та складено акт про порушення № 000550 (том І, а.с. 77), в якому зазначено, що під час технічної повірки одночасним заміром первинних та вторинних струмів, фіксацією даних лічильника № 7676 встановлено, що коефіцієнт трансформації струму, що знаходиться в комірці № 18 РП-42 становить К-30 (150/5).

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач споживав електроенергію через трансформатор струму 150/5, застосовуючи для розрахунку коефіцієнт трансформації не 3000 (10000/100х30), а 2000 (10000/100х20), в результаті чого, розрахунки проводились лише на 2/3 фактично спожитої електроенергії.

З огляду на це, позивачем здійснено донарахування відповідачу недооплаченої електроенергії за період з квітня 2009 року по червень 2011 року в розмірі 335 728,17 грн.

23.04.2012 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (том І, а.с. 77) про сплату заборгованості в розмірі 335 728,17 грн., однак, останній дану вимогу залишив без відповіді, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду про її стягнення.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що даний спір по своїй правовій природі є спором про відшкодування збитків, які позивач поніс внаслідок допущеної в договорі помилки (обману). А тому, враховуючи те, що відповідно до п. 10.10 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , споживач не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну постачальнику електричної енергії, яка викликана некваліфікованими діями персоналу електроорганізації, та той факт, що сторони при укладенні договору про постачання електричної енергії № 2287 від 27.12.2007 року, погоджуючи в додатку № 5а «Однолінійна схема», коефіцієнт трансформації струму в комірці № 18 РП-42 вказали, що в даній комірці знаходиться трансформатор струму 100/5, замість фактично встановленого трансформатора струму 150/5 - вина споживача у даному випадку відсутня, так-як обидві сторони, укладаючи договір мали можливість достовірно визначити наявність того чи іншого трансформатора струму в комірці № 18 РП-42.

Однак, колегія суддів з даним висновком погодитись не може виходячи з наступного:

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально -правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які регулюють спірні відносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предметом даного спору є вимога позивача про оплату різниці вартості електроенергії спожитої та неоплаченої відповідачем, внаслідок невірного застосування при розрахунку коефіцієнту трансформації на підставі договору № 2287 від 27.12.2007 року.

Як вбачається матеріалів справи та зазначалось вище, постачання електроенергії здійснюється на підставі укладеного між сторонами договору № 2287 від 27.12.2007 року про постачання електричної енергії (том І, а.с. 8).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року № 575/97-ВР (із змінами і доповненнями) та п. 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (z0417-96) (із змінами і доповненнями), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що електричною енергією визначається енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Стаття 275 ГК України, передбачає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язується оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатків до договору № 2 «Порядок розрахунків»та № 7 «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії».

У додатку № 7 до договору «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії» (том І, а.с. 18) сторонами визначено, що в комірці № 18 ТП-1 РП-42 встановлений трансформатор струму з коефіцієнтом трансформації струму К-20 (100/5), в результаті чого сторони встановили розрахунковий коефіцієнт - 2000 (п.10 додатку).

Відповідно до п. 2 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця.

Як зазначає позивач та встановлено судовою колегією, 20.07.2011 року при проведенні позивачем технічної перевірки одночасним заміром первинних та вторинних струмів, фіксацією даних лічильника і відповідними розрахунками встановлено, що коефіцієнт трансформації струму, що знаходиться в комірці № 18 РП-42 становить К-30(150/5), що не відповідає рапортам споживача, в яких вказано коефіцієнт трансформації струму К-20 (100/5), в результаті чого занижено на 1/3 розмір споживання електроенергії та розрахунки проводяться лише за 2/3 фактично спожитої електроенергії. Таким чином, позивач зазначає, що відповідачем за період з квітня 2009 року по червень 2011 року (в межах позовної давності) по лічильнику електроенергії через трансформатор струму 150/5 отримано на 399 130 кВт/год. електроенергії більше ніж фактично оплачено. В наслідок вищенаведеного, у відповідача перед позивачем у зв'язку з різницею вартості електроенергії спожитої та неоплаченої відповідачем, виникла заборгованість в розмірі 335 728,17 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 670 ЦК України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Відповідно до розділу І Правил користування електричною енергією (z0417-96) «Загальні положення», визначено, що збитки (з вини споживача) це -витрати, недоотримана вигода (за винятком доходу від реалізації недоврахованої електричної енергії) постачальника електричної енергії або електропередавальної організації (основного споживача), яких вони зазнали внаслідок пошкодження електроустановок через зловмисну чи недбалу діяльність споживача (субспоживача) або інших осіб, та вартість робіт і послуг, необхідних для відновлення електроустановок та електропостачання; недоврахована електрична енергія -обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.

Враховуючи, що предмет заявленого позову є стягнення суми обсягу електричної енергії використаної споживачем, яка врахована неправильно, та не є збитками, тому висновок місцевого господарського суду, що даний спір по своїй суті є спором про відшкодування збитків, і те, що відсутня вина відповідача в нанесенні збитків, в зв'язку з чим вимоги позивача є безпідставним, зроблений при неправильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає обставинам справи.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення ТзОВ «Теркурій-2» заборгованості в розмірі 335 728,17 грн. за неоплачену останнім електроенергію.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, безпідставні, оскільки як зазначає позивач та не заперечує відповідач, після виявлення факту невідповідності трансформаторів струму, відповідач погодився з наявністю порушення технічних умов споживання електроенергії та з липня 2011 року почав проводити розрахунки за електроенергію з застосуванням коефіцієнту для розрахунку 3000, жодним чином не заперечуючи даного факту, оплати та без внесення жодних змін до договору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу ВАТ «Тернопільобленерго» задоволити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 12.07.2012 року у даній справі скасувати.

Прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити.

Стягнути з ТзОВ «Теркурій-2»(46016, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул.. Текстильна, 28Ч, код ЄДРПОУ 30345236) на користь ВАТ «Тернопільобленерго»(46010, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул.. Енергетична, 2, код ЄДРПОУ 00130725) -335 728,17 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 6 714,56 грн. судового збору за позовом, 3 357,28 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.