50/73 Про визнання недійсним правочину - договору оренди земельної ділянки - 19.05.2009 Прийняття

Київський природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківської районної в місті Києві ради та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину - договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 року по справі № 50/73 (суддя Головатюк Л. Д.) позов задоволено повністю: визнано недійсним договір від 14.09.2006 року оренди земельної ділянки площею 27 кв. м на вул. Воровського, 2 у Шевченківському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування діючого торгівельного кіоску з продажу продовольчих товарів, який укладений між Шевченківською районною у м. Києві радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 27 кв. м на вул. Воровського, 2 у Шевченківському районі м. Києва, звільнивши її від кіоску. Стягнуто з Шевченківської районної у м. Києві ради в дохід державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року по справі № 50/73 (головуючий суддя Моторний О. А., судді Кошіль В. В., Шапран В. В.) задоволено апеляційну скаргу Шевченківської районної у м. Києві ради: рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 року по справі № 50/73 скасовано. Прийняте нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Київська міська рада звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. 14, 15, 17 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 210, 638 ЦК України п. п. 1.1, 1.4, 3.2 рішення Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000 року (ra0164023-00) , у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники позивача та другого відповідача в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників позивача та другого відповідача.

За згодою представника першого відповідача та прокурора в судовому засіданні 19.05.2009 року оголошені вступна та резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника першого відповідача та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Місцевий суд керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, прийшов до висновку, що договір оренди земельної ділянки, укладений 14.09.2006 року є недійсним, оскільки при його укладенні були недодержані вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 14, 15, 17 Закону України "Про оренду землі" та п. 1.1, 1.4 Рішення Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000 року (ra0164023-00) , а тому його дія припиняється з моменту набрання чинності рішенням суду у цій справі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний договір відповідає нормам чинного законодавства.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, виходячи з наступного.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що між Шевченківською районною у м. Києві радою та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки від 14.09.2006 року.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець на підставі рішення Київради від 21.02.2006 року № 686 передав, а орендар прийняв у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 27 кв. м на вул. Воровського, 2 у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.2 договору земельна ділянка надана на умовах короткострокової оренди для експлуатації та обслуговування діючого кіоску з продажу продовольчих товарів терміном до 31.03.2009 року.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Судами встановлено, що рішенням № 164/885 від 08.06.2000 року (ra0164023-00) "Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин", яке було чинним на день укладення спірного договору, Київська міська рада передала районним в м. Києві радам повноваження щодо надання в оренду земельних ділянок, обмеживши їх компетенцію межами земельних ділянок, що можуть надаватись в оренду для тимчасового розміщення малих архітектурних форм та переліком об'єктів, під розміщення яких ці земельні ділянки можуть надаватися

Відповідно до п. 3.2 цього ж шення передбачено плату за оренду таких земельних ділянок в розмірі не менше 5 % грошової оцінки земельної ділянки на рік.

При цьому місцевим судом встановлено, що спірним договором оренди земельної ділянки від 14.09.2006 року передбачена орендна плата в розмірі 2,0 % грошової оцінки землі, яка визначається довідкою Головного управління земельних ресурсів КМДА, на рік, що в свою чергу, суперечить п. 3.2 рішення Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000 року (ra0164023-00) .

Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

В свою чергу згідно ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди земельної ділянки серед іншого є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Як встановлено судом першої інстанції, в спірному договорі розділ 2 "Плата за землю" не містить всіх суттєвих умов, передбачених зазначеною вище нормою закону.

Частиною 2 цієї ж статті Закону (161-14) передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом (161-14) .

Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено існування всіх визначених Законом (161-14) додатків, необхідних для дійсного договору оренди.

Статтею 17 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Судами встановлено, що в матеріалах справи відповідний акт приймання-передачі об'єкта оренди відсутній, також не було зазначено про акт і в договорі.

Крім того, підпунктом 2 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження щодо реєстрації права користування землею і договорів на оренду землі.

Відповідно до п. п. 3, 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073 (2073-98-п) , передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради. Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки; забезпечення реєстрації договорів оренди покладається па відповідні державні органи земельних ресурсів, зокрема. Київське міське управління земельних ресурсів.

Київська міська рада рішенням № 164/885 від 08.06.2000 року (ra0164023-00) "Про передачу окремих повноважень районним в м. Києві радам з питань регулювання земельних відносин" не передавала (делегувала) районним в місті Києві радам повноваження щодо проведення державної реєстрації вказаних у даному рішенні договорів оренди земельних ділянок, оскільки у цьому рішенні про це не йдеться, та й сама Київська міська рада не наділена повноваженнями щодо проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, тому не може їх і делегувати.

Місцевим господарським судом встановлено, що вищезазначений договір оренди земельної ділянки не пройшов процедури державної реєстрації в Київській міській державній адміністрації, про що свідчить відсутність на ньому гербової печатки та підпису голови Київської міської державної адміністрації та даних про реєстрацію його у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться в Київській міській державній адміністрації.

З урахуванням наведеного колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з вказаним, договір не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про недійсність спірного договору.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Отже, місцевий суд правомірно задовольнив позовну вимогу про зобов'язання другого відповідача повернути позивачу вищевказану земельну ділянку, звільнивши її від кіоску.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що висновок апеляційного господарського суду про відповідність спірного договору чинному законодавству зроблений при помилковому застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 14, 15, 17 Закону України "Про оренду землі" та п. 1.1, 1.4 Рішення Київської міської ради № 164/885 від 08.06.2000 року (ra0164023-00) , а тому підлягає скасуванню згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) .