Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу Перевальської виправної колонії №15 управління ДДУПВП у Луганській області на рішення господарського суду Луганської області від 16 лютого 2009 року у справі за позовом Обласного комунального підприємства "Компанія" до Перевальської виправної колонії №15 про стягнення 99404,77 грн.,

У грудні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення підвищеного тарифу за очистку стоків з перевищенням меж гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в сумі 99404, 77 грн., з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог.

Рішенням господарського суду Луганської області від 16 лютого 2009 року (суддя Фонова О.С.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача підвищений тариф за очистку стоків з перевищенням меж гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в сумі 99404, 77 грн., судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Перевальська виправна колонія №15 управління ДДУПВП у Луганській області просить його скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 січня 2006 року між сторонами у справі був укладений договір №49 на послуги з водопостачання та водовідведення.

За умовами укладеного договору, постачальник зобов'язався постачати споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.4 вищевказаного договору, постачальник встановлює для споживача режим і нормативи скиду забруднюючих речовин у систему каналізації постачальника, які не підлягають погодженню з місцевими органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров’я України.

Згідно п. 2.5 укладеного договору передбачено, що забруднюючі речовини стічних вод, що скидаються споживачем в систему каналізації постачальника не повинні перевищувати норми гранично допустимих концентрацій.

При перевищенні гранично допустимих концентрацій оплата проводиться згідно п.6.6 укладеного договору, яким встановлено, що скидання споживачем стоків з перевищенням гранично допустимих концентрацій забруднень та в інших передбачених діючим законодавством випадках оплачується за підвищеним тарифом, розрахованим у відповідності з положеннями "Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 року №37 (z0402-02) та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої вказаним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України.

Як правильно встановлено судом при розгляді справи, 7 серпня 2008 року при відібранні проби стічних вод, в присутності представника відповідача та по результатах зроблених лабораторією позивача хімічних досліджень від 07.08.2008 року, було виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій, що підтверджується актом відбору стічних вод від 07.08.2008 року.

У зв'язку з цим, позивачем був зроблений відповідачеві розрахунок підвищених тарифів за очистку стоків за перевищення гранично допустимих концентрацій в сумі 99404,77 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 7.8 вказаних Правил приймання встановлено, що з метою контролю якості стічних вод підприємств водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують представники водоканалу і представник підприємства-абонента.

Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача підвищеного тарифу за очистку стоків з перевищенням меж гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в сумі 99404, 77 грн.

За таких обставин, оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для його зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення господарського суду Луганської області від 16 лютого 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу Перевальської виправної колонії №15 управління ДДУПВП у Луганській області –без задоволення.