5011-4/6387-2012 Про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 25.09.2012 Прийняття

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису № 606 від 27.02.2012 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2012 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення скасувати та задовольнити позов.

Відповідач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною Оленою Сергіївною за заявою ТОВ "УніКредит Лізинг"27.02.2012 року вчинено виконавчий напис № 606 на підставі договору фінансового лізингу № 587-LD від 16.05.2008 року про вилучення та повернення ТОВ "Енглер-Україна" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" об'єктів фінансового лізингу - легкового автомобіля LEXUS, модель LX 460 L, рік випуску 2008 p., колір чорний, кузов JTHGM46F205022377, реєстраційний номер АА 8889 АР, вартістю 582 005,84 грн. та легкового автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER, рік випуску 2008 p., колір чорний, кузов SALLMAM349A299116, реєстраційний номер АА 8889 НХ за невиплачені лізингові платежі з 29.01.2010 року до 30.09.2010 року в сумі 677 918,37 грн., з яких відшкодування вартості об'єкту лізингу складає 446 997,19 грн. (з ПДВ), винагорода з ПДВ - 79 414,61 грн., винагорода - 151 506,57 грн. (без ПДВ).

Вказаний виконавчий напис Відповідачем подано до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції.

Позивач вважає вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис Київського міського нотаріального округу Саваріною О. С № 606 від 27.02.2012 року таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав.

16.05.2008 року між Позивачем та Відповідачем підписано загальні умови фінансового лізингу № 857-LD, які встановлюють загальні вимоги щодо отримання предмету лізингу у користування, умови користування предметом лізингу та склад лізингових платежів.

Пізніше між ТОВ "Енглер-Україна" ТОВ "УніКредит Лізинг" укладено договір фінансового лізингу № 857/1 від 05.06.2008 р., за яким у лізинг передано LEXUS, модель LX 460 L, рік випуску 2008 p., колір чорний, кузов JTHGM46F205022377, реєстраційний номер АА 8889 АР та договір фінансового лізингу № .857/2 від 29.10.2008 р. відповідно до умов якого у лізинг передано LEXUS, модель LX 460 L, рік випуску 2008 p., колір чорний, кузов JTHGM46F205022377, реєстраційний номер АА 8889 АР.

Підписані сторонами 16.05.2008 року Загальні умови фінансового лізингу № 857-LD не є договором фінансового лізингу, адже не містять обов'язкових істотних умов договору, крім того, сторонами підписано два інших договорів фінансового лізингу, в яких визначається, що Відповідач передає Позивачу, зазначений у виконавчому написі, предмет лізингу.

Позивач зазначає, що нотаріус вчинив виконавчий напис не на оригіналі договору фінансового лізингу, як того вимагає закон, а на підставі загальних вимог, які не являються по своїй правовій природі договором.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізиигоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 (z0283-04) (в редакції чинній станом на час вчинення виконавчого напису).

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 282 Інструкції (z0283-04) , передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п. 284 Інструкції (z0283-04) , заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо дня вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 286 Інструкції (z0283-04) встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (1172-99-п) , для одержання виконавчого напису нотаріусу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу подаються:

а) оригінал договору лізингу;

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Таким чином, для одержання виконавчого напису про повернення предмета лізингу законодавством не передбачено наявність безспірної заборгованості по грошовим зобов'язанням, оскільки йдеться про безспірність іншої відповідальності боржника, а саме: про безспірне повернення предмету лізингу, що, у свою чергу, є наслідком існування заборгованості за грошовими зобов'язаннями боржника по договору фінансового лізингу та її несплати більше 30 днів.

Враховуючи, що за виконавчим написом нотаріуса суть відповідальності та майнової вимоги стягувача до боржника є повернення майна, власником якого є стягувач, то для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, боржник зобов'язаний довести відсутність права стягувача вилучити у нього предмет лізингу, а в цій справі це рівнозначне доведенню факту відсутності протягом строку дії договору факту прострочення сплати лізингових платежів.

Крім того, стягувачем та нотаріусом дотримано встановлені ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг"та п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 (1172-99-п) , умови вчинення виконавчого напису, а саме: стягувач-лізингодавець подав нотаріусу копії надісланих раніше на адресу лізингоодежржувача рахунків, з відміткою про їх неоплату лізингоодежржувачем. Такі рахунки були отримані позивачем в цінному листі з описом вкладень разом із повідомленнями вих. №№ 585, 586 від 07.04.2011 р. про відмову від Договору фінансового лізингу.

Матеріали справи свідчать, що прострочення сплати лізингових платежів за Договором мало місце з листопада 2009 року, що надало право лізингодавцю відмовитись від договору та вимагати від лізингоодержувача повернення предмета лізингу. Відповідний обов'язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу лізингодавцю виник в силу ч. 2 ст. 7, п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Крім того, Рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2012 р. у справі № 18/1 задоволено позов ТОВ "УніКредит Лізинг" до ТОВ "Енглер-Україна" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором фінансового лізингу № 587-LD, на якому вчинено виконавчий напис № 606 про повернення предмета лізингу, що є предметом розгляду у цій справі. Вказане рішення господарського суду набрало законної сили 20.02.2012 р., у зв'язку із чим Господарський суд міста Києва видав відповідний Наказ про примусове виконання вказаного рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. у справі № 18/1 апеляційна скарга ТОВ "Енглер-Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2012 р. у справі № 18/1 повернута скаржнику.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, право відмовитись від Договору фінансового лізингу № 587-LD на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відповідач реалізував правомірно, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2012 р. у справі № 18/1, а відтак майнова вимога повернути предмет лізингу є безспірною і виконавчий напис вчинено на законних підставах.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 12.07.2012 року у справі № 5011-4/6387-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва 12.07.2012 року у справі № 5011-4/6387-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Рішення господарського суду м. Києва від 12.07.2012 року у справі № 5011-4/6387-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглер -Україна" - без задоволення.