5015/1135/12 Про стягнення заборгованості з оплати товару - 25.09.2012 Прийняття

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2012 року у справі № 5015/1135/12 (суддя Король М.) позовні вимоги ТзОВ "Макрос" до ПАТ "Львівський холодокомбінат" про стягнення 61539,19 грн. задоволені частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 30 000,00грн. основного боргу, 4514,28грн. пені, 666,35грн. інфляційних втрат, 4455,08грн. плати за користування чужими грошовими коштами, 1036,63 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями ст.ст.509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 615, 692, 623, 712 ЦК та ст.ст. 193, 230, 232 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Скаржник стверджує, посилаючись на п.3.4 договору, що у зв'язку із зупинкою виробничої діяльності відповідача з вересня 2011р. до березня 2012р., сторони усно домовились здійснити поставку товару в кількості 600 кг навесні 2012р. Про такі домовленості сторін підтвердив в судовому засіданні начальник відділу заготівлі сировини ПАТ "Львівський холодокомбінат" Музичка А.О., які безпідставно не взяті судом до уваги. Крім того, на думку скаржника, місцевий суд всупереч умовам договору стягнув штрафні санкції в розмірі 4-х кратної облікової ставки НБУ, оскільки стягнув пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та плату за користування грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивач у відзиві заперечує доводи скаржника та зазначає, що зміни до договору мають вчинятися у письмовій формі, проте відповідач не надав жодних доказів досягнення сторонами згоди про внесення змін до договору щодо кількості, порядку та строків поставки товару. На думку позивача, п.3.4 договору стосується узгодження сторонами умов поставки окремої партії товару та не стосується кількості та строків поставки товару, визначених договором. Вважає правомірним стягнення пені та плати за користування грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, оскільки це передбачено договором.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, апеляційний суд встановив наступне.

23.05.2011р. позивачем та відповідачем укладений договір № Л0311П на поставку товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, названий договір укладений сторонами в результаті врегулювання спору, який розглядався господарським судом Львівської області у справі №5015/1947/11 за позовом ТзОВ "Макрос" до ПАТ "Львівський холодокомбінат" про стягнення 36403,06 грн., шляхом укладення мирової угоди від 23.05.2011р., яка затверджена ухвалою суду від 15.06.2011р.( а.с.29,47).

Як зазначено в мировій угоді, сторонами укладений договір № Л0311П від 23.05.2011р., який регулює їх відносини в подальшому.

За умовами договору продавець (позивач) виготовляє та поставляє товар -стабілізатор «Марктель М23», а покупець ( відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількості 2100 кг за ціною 50 грн. за кілограм. В рамках особливої поставки продавець поставляє товар окремими партіями, всього 7 партій, кількість товару в окремій партії не менше 300кг.

Відвантаження місячної кількості товару здійснюється після 25 числа кожного місяця за письмовою заявкою покупця. В такому випадку оплата товару здійснюється на загальних умовах договору -упродовж 21 календарного дня з дати поставки (пункти 2.3.5 та 4.3 договору)

У разі не надсилання покупцем заявки на відвантаження до кінця кожного місяця, у покупця виникає грошове зобов'язання по сплаті вартості 300кг товару в перший робочий день наступного місяця, і в такому випадку загальні умови оплати товару на таку поставку не поширюються ( п.2.3.6 договору).

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 75 000,00грн. по накладних:

- № 235 від 30.05.2011. в кількості 300 кг. на суму 15 000,00грн.;

- № 270 від 14.06.2011р. в кількості 300 кг. на суму 15 000,00грн.;

- № 301 від 29.06.2011р. в кількості 300 кг. на суму 15 000,00грн.;

- № 338 від 15.07.2011р. в кількості 300 кг. на суму 15 000,00грн.;

- № 362 від 29.07.2011 р. в кількості 300 кг. на суму 15 000,00грн.;

Слід зазначити, що в названих вище накладних відсутнє посилання на договір № Л0311П від 23.05.2011р., як на підставу поставки товару. В них підставою поставки товару вказаний договір № Л 270306 МПС. В судовому засіданні представники сторін пояснили, що фактично поставка здійснювалась на виконання умов договору № Л0311П від 23.05.2011р., а в накладних помилково вказаний попередній договір.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повністю оплатив товар в сумі 75 000,00грн., а саме:

- 14.07.2011р. - 45 000,00грн. ( п/д № 2371 від 14.07.2011р.)

- 07.09. 2011р.-15 000,00грн. ( п/д № 3664 від 07.09.2011р.)

-15.09.2011р.- 5 000,00грн.(п/д №3860 від 15.09.2011р).

- 29.03.2012р. -10 000грн.( п/д № 513 від 29.03.2012р.)

В платіжних дорученнях в призначені платежу вказані номери і дати прихідних накладних відповідача, які є в матеріалах справи.

Судом встановлено та підтверджено представником позивача, що інших поставок товару, крім названих 5-ти, позивач не здійснював.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення ними договору.

В силу ст.174 ГК України (436-15) , господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод.

Відповідно до ст. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Статтею 692 ЦК України встановлений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору № Л0311П передбачено поставку товару в кількості 2100 кг за ціною 50грн. за кг, шляхом поставки 7 партій товару, щомісячна партія поставляється після 25 числа кожного місяця за письмовою заявкою покупця в кількості не менше 300кг. кожна та оплачується упродовж 21 календарного дня з дати поставки. Договором передбачено також можливість дострокової поставки.

Упродовж травня-липня 2011р. позивач поставив відповідачу 5 партій товару(кожна партія по 300кг на суму 15 000,00грн.) на загальну суму 75 000,00грн.Відповідач оплатив партії від 30.05.2011р., 14.06.2011р.та від 29.06.2011р. - 14.07.2011р.( 45 000,00грн.), партію від 15.07.2011р.-07.09.2011р.(15 000,00грн.), а партію від 29.07.2011р. -15.09.2011р. (5000грн.) та 29.03.2011р.( 10000,00грн.).

Отже, поставлений товар оплачений повністю, проте 4-и партії товару (від 30.05.2011р., 14.06.2011р., 15.07.2011р. та від 29.07.2011р.) оплачені з простроченням.

Відтак, на підставі ст.ст. 546-551 ЦК України (435-15) , ст.ст. 230- 232 ГК України та п.6.3 договору за прострочення оплати товару підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, і становить 1254,87грн.(по поставці від 29.07.2011р. пеня нараховується від суми боргу з дня прострочення -20.08.2011р.. по 19.02.2012р. тобто, за період, що не перевищує 6 місяців).

Оскільки умовами договору (п.6.3) за прострочення оплати товару встановлена плата за користування грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, то підлягає стягненню ця плата в сумі 1344,05грн., яка заявлена до стягнення за період прострочення по 12.03.2012р.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України (435-15) підлягають стягненню втрати від інфляції в сумі 100,00грн. за прострочення оплати 10 000,00 грн. по поставці від 29.07.2011р. за період прострочення з 15.09.2011р. по 12.03.2012р.(день подання позову), виходячи з середнього індексу інфляції за вказаний період 101%, а також з того, що в інші періоди прострочення по цій та інших поставках інфляції не було.

Розрахунки пені, плати за користування грошовими коштами та інфляційні втрати проведені з урахуванням боргу та терміну прострочення по кожній поставці окремо.

Доводи скаржника про те, що суд безпідставно стягнув штрафні санкції в розмірі 4-х кратної облікової ставки НБУ, оскільки стягнув пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та плату за користування грошовими коштами в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення., є необґрунтованими. Згідно із ст. 546 ЦК та ст. 230 ГК України пеня є видом забезпечення виконання грошового зобов"язання та є штрафною санкцією. Вона стягується на підставі договору та в розмірі, встановленому в договорі ( ст.ст. 547, 551 ЦК України), однак, розмір пені, який стягується судом, не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що встановлено ЗУ "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Плата за користування грошовими коштами не є штрафною санкцією, вона є окремим видом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання і стягується в розмірі, встановленому договором..

Оскільки і пеня, і плата за користування грошовими коштами встановлені договором в однаковому розмірі, то одночасне стягнення і пені, і плати за користування грошовими коштами є правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою стягнення 30 000,00грн. боргу є положення пункту 2.3.6 розділу 2 договору. Позивач вказує, що відповідач не виконав особливих умов поставки договору щодо надання до кінця кожного місяця належним чином оформлених письмових заявок на відвантаження 2х партій товару на суму 30 000,00грн., які підлягали поставці в жовтні та листопаді 2011р.

Відповідно до пупункту.2.3.6 договору у разі не надсилання покупцем заявки на відвантаження до кінця кожного місяця, у покупця виникає грошове зобов'язання по сплаті вартості 300кг товару в перший робочий день наступного місяця, і в такому випадку загальні умови оплати товару на таку поставку не поширюються

На думку апеляційного суду, положеннями пункту 2.3.6 договору передбачено сплату відповідачем попередньої плати за товар за певних умов - у разі ненадання заявки на поставку чергової партії товару.

Згідно з п.1 ст.693 ЦК у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Проте, відповідно до ч.3 ст. 538 ЦК у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок( ч.4 ст.538 ЦК).

З аналізу названих норм випливає, що у разі несплати однією стороною попередньої оплати за товар, інша сторона має право зупинити виконання свого обов'язку щодо поставки товару, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо ж поставка товару здійснена, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку щодо попередньої оплати, то сторона, яка поставила товар, вправі вимагати оплати товару, а друга сторона повинна виконати свій обов'язок щодо оплати товару.

Як зазначено вище, станом на 29 березня 2012р. всі поставлені партії товару були оплачені відповідачем повністю, інших поставок товару позивач не здійснював.

Відтак, згідно з названими нормами Закону відсутні підстави для стягнення з відповідача попередньої оплати за товар, який не поставлений позивачем.

Щодо положень пункту 2.3.6 договору, то ці положення не можуть застосовуватися, як такі, що суперечать Закону.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що фактично при поставці товару сторони не дотримувались особливих умов поставки. Як зазначено вище, позивач поставив 5партій товару із 7 партій, передбачених договором. Проте, з матеріалів справи не вбачається, доказів не подано, що ці 5 партій товару були поставлені на підставі письмових заявок відповідача.. Представники відповідача стверджують, що фактичне виконання договору здійснювалось за усними домовленостями сторін у відповідності до п.3.4 договору, і ці дві партії товару сторони узгодили поставити весною 2012р.. Представником позивача ці доводи не спростовані.

Умовами договору (п.3.4) передбачено, що сторони можуть узгоджувати всі істотні умови поставки кожної партії товару в усній формі. В такому випадку заявка та/ або специфікація не складається, а товар приймається покупцем відповідно до товаросупроводжувальних документів (видаткових, товаротранспортних накладних, рахунків-фактур).

За умовами договору (6.8) продавець має право не відвантажувати товар лише у випадку прострочення оплати та/ або оформлення попередніх поставок.

Станом на 29 березня 2012 р. всі попередні партії товару були оформлені та оплачені відповідачем повністю. Більш того, відповідач надіслав позивачу електронною поштою замовлення від 03.04.2012 р.на поставку товару в кількості 500 кг.

Однак, після 29.07.2011 р.( остання поставка) і до моменту вирішення спору місцевим судом(10.07.2012р.) позивач не здійснив жодної поставки товару, а всі поставлені партії товару оплачені відповідачем повністю.

Названі обставини дають підстави для висновку, що фактичне виконання договору здійснювалось сторонами не у відповідності та не в строки, встановлені особливими умовами поставки, а у відповідності до п.3.4 договору на підставі усних узгоджень поставки кожної окремої партії товару. Відтак, за загальними нормами законодавства та загальними умовами договору( п.4.3 договору) оплата товару здійснюється після його поставки, а саме: упродовж 21 календарного дня з дня поставки.

В силу п.11.1 договору офіційні повідомлення, що направляються сторонами одна одній, повинні бути виконані в письмовій формі і будуть вважатися здійсненими належним чином, якщо вони надіслані телеграфом, телефаксом, телексом, рекомендованим листом з повідомленням про вручення., доставлені особисто або через кур'єра.

Таким чином, апеляційний суд вважає помилковим висновок місцевого суду про те, що замовлення від 03.04.2012 р. не є належним доказом у справі, та про наявність підстав для стягнення з відповідача 30 000грн. боргу за товар, який не поставлений позивачем, а також стягнення пені, плати за користування грошовими коштами та інфляційних втрат, нарахованих на цю суму боргу.

Щодо 11 400 грн. боргу та збитків в сумі 2757,58грн., які заявлені до стягнення, то апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відмову в їх задоволенні з тих підстав, що 11 400 грн. боргу були вже предметом спору у справі № 5015/1947/11, в якій провадження припинено, а сума збитків не доведена позивачем.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що місцевим судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду місцевого суду частково не відповідають обставини справи, що привело до помилкового висновку про задоволення позову в тих сумах, які вказані в п.2 резолютивної частини рішення: 30 000,00грн. основного боргу, 4514,28грн. пені, 666,35грн. інфляційних втрат, 4455,08грн. плати за користування чужими грошовими коштами та 1036,63 грн. судового збору. Відтак, апеляційну скаргу належить задоволити частково, рішення суду першої інстанції в частині п.2 резолютивної частини скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1254,87грн.пені., 1344,05грн.плати за користування грошовими коштами, 100,00грн. інфляційних втрат та 70.59грн. судового збору( пропорційно сумі заявлених та задоволених позовних вимог).

В іншій частині рішення належить залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно сумі оскаржених та задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2012 року у справі № 5015/1135/12 в частині п.2 резолютивної частини рішення скасувати, прийняти нове, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат", ідентифікаційний код 01553706, місцезнаходження: 79025, м. Львів, вул. Повітряна,2, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос", ідентифікаційний код 31256979, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 84/86, офіс10, - 1254,87 грн. пені., 1344,05 грн. плати за користування грошовими коштами, 100,00грн. інфляційних втрат та 70.59грн. судового збору.

2. В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Макрос", ідентифікаційний код 31256979, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул.Саксаганського, 84/86, офіс10, на користь Публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат", ідентифікаційний код 01553706, місцезнаходження: 79025, м. Львів, вул.. Повітряна, - 749,95грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.