Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Горголь І.С.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - Коляденко В.М.

від третьої особи - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Енвірон»

про стягнення 526 222,81 грн. та повернення майна, -

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» з вимогами про стягнення 65 000 грн. заборгованості з орендних платежів за серпень 2010 року за договором суборенди б/н від 02.03.2010 року, 390 000 неустойки за несвоєчасне повернення майна, 67 500грн. збитків (упущеної вигоди), 3 055 грн. інфляційних витрат та 667,81 грн. 3% річних із заборгованості за орендні платежі за серпень 2010 року та про зобов'язання Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» повернути приміщення на двох поверхах площею 300 кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_1 за актом приймання-передачі в десятиденний строк з дати набрання рішенням законної сили.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2010 року порушено провадження у справі № 5002-24/6148-2010 та призначено її до розгляду.

Ухвалою цього ж господарського суду від 02.02.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Енвірон».

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-24/6148-2010 від 09.03.2011 року позов задоволено частково; стягнуто з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» на користь позивача 65 000 грн. основного боргу з орендних платежів, 3 055 грн. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 667,81 грн.; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 у справі № 5002-24/6148-2010 скасовано, матеріали справи направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року, позов задоволено частково; стягнуто з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 65000 грн. основного боргу по орендній платі за серпень 2010 року, 3055 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних у розмірі 667,81 грн., 687,22 грн. витрат по сплаті державного мита та 30,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 у справі № 3/139 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справі присвоєно № 3/139-11/93-2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року позов задоволено частково; стягнуто з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 65 000 грн. основного боргу по орендній платі за серпень 2010 року, 3055 грн. інфляційних втрат, 667,81 грн. - 3% річних, 687,22 грн. витрат по сплаті державного мита та 30,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України недоплачене державне мито в розмірі 3647,23грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.05.2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимогах про стягнення з відповідача 390 000 грн. неустойки, 67 500 грн. збитків (упущеної вигоди) та в частині відмови у зобов'язанні відповідача повернути позивачу приміщення площею 300 кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_1; просить прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2012 року Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 відновлено строк подання апеляційної скарги у справі № 3/139-11/93-2012, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 28.08.2012 року.

У судовому засіданні 28.08.2012 року оголошено перерву на 20.09.2012 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України.

У судове засідання призначене на 20.09.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що представник третьої особи не з'явився в попереднє судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін встановив наступне.

Правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енвірон» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 виникли на підставі укладеного 01.07.2002 року договору оренди б/н (т. 1 а.с. 96-97).

Предметом даного договору є те, що орендодавець передає, а орендар приймає у володіння по акту приймання-передачі двоповерхову будівлю по АДРЕСА_1. Загальна площа будівлі складає 300 кв.м.

На виконання умов договору оренди ТОВ «Енвірон» передав, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 прийняв зазначену будівлю, про що складений відповідний акт приймання-передачі від 01.07.2002 року.

Строк оренди, відповідно до п. 4.1. договору, встановлюється з 01.10.2002 року по 01.10.2017 року.

Згідно з п.2.2.5. договору оренди позивачу надано право здавати орендований об'єкт в суборенду.

Так, 02.03.2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Приватним вищим навчальним закладом «Європейський університет» (орендар) укладений договір суборенди нерухомого майна б/н (т. 1 а.с. 9-10).

За актом прийому - передачі орендованого майна від 02.03.2010 року позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення площею 300 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. У тексті договору суборенди від 02.03.2010 року помилково зазначено корпус «Д», замість вірного «Г», що не заперечується сторонами.

Згідно пп. 3.1., 4.2. договору суборенди орендна плата визначається за погодженням сторін і становить 65 000 грн. на місяць, включаючи комунальні платежі та плату за електроенергію, яка вноситься авансовим платежем до п'ятого числа поточного місяця.

У п. 9.1. договору суборенди встановлений строк його дії - з 02.03.2010 року по 02.09.2010 року.

Чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.6. договору).

У договорі суборенди сторони також узгодили порядок повернення майна, у разі припинення дії цього договору.

Відповідно до пунктів 2.3., 2.4. договору суборенди, у разі припинення дії цього договору приміщення повертається орендарем у п'ятиденний строк за актом прийому-передачі в порядку, встановленому для передачі майна орендарю відповідно до умов договору. Приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

У відповідності до п.2.5. договору суборенди обов'язок зі складання акту прийому-передачі приміщення покладається на ту сторону, яка здійснює передачу об'єкта оренди.

Враховуючи зміст пунктів 2.1., 2.3.-2.5, 9.1. договору суборенди, після закінчення строку суборенди та припиненням у зв'язку з цим дії договору суборенди, відповідач не пізніше 07.09.2010 року був зобов'язаний повернути позивачеві об'єкт оренди та скласти відповідний акт.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції вірно встановив, що Договір суборенди припинив свою дію з 02.09.2010 року, а та обставина, що відповідач після 31.07.2010 року не користувався приміщеннями не спростовує обов'язку останнього належним чином виконувати умови договору суборенди, зокрема, сплачувати орендну плату.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року в частині стягнення з відповідача орендної плати за серпень 2010 року у розмірі 65 000 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 055грн., 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 667,81грн є законним, ґрунтується на правильній оцінці судом доказів та застосуванні норм матеріального права.

Водночас, судом першої інстанції залишено без задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 390 000 грн., збитків (упущеної вигоди) у розмірі 67 500 грн., про зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі 390000грн. у зв'язку з порушенням відповідачем обов'язку по поверненню орендованого майна, а також вимоги про стягнення з відповідача збитків - упущеної вигоди у розмірі 67500 грн., суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що відповідач вжив усіх заходів щодо належного виконання зобов'язання, а саме, щодо своєчасно повернення майна Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, що протиправна поведінка та вина відповідача у неповерненні спірного приміщення позивачу відсутні.

Колегія суддів, переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не погоджується з наведеним вище висновком суду з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

За статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положенням ч. 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Аналогічний порядок повернення приміщень сторони узгодили у Договорі суборенди, зокрема у пунктах 2.1., 2.3.- 2.5. При цьому, оскільки підставою припинення дії договору є закінчення строку, на який договір було укладено, повернення орендованого майна від відповідача позивачу мало відбутись протягом п'яти днів після 02.09.2010 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір суборенди не був достроково розірваний або ж визнаний недійсним, його припинення в односторонньому порядку також не передбачено.

З огляду на це, до 02.09.2010 року у позивача не виникало обов'язку прийняття орендованого приміщення від відповідача. Докази того, що у зв'язку із закінченням дії договору суборенди відповідач передав або намагався передати приміщення позивачу, відсутні.

Зі змісту ст. 795 ЦК України та умов договору суборенди слідує, що відповідач після закінчення строку оренди був зобов'язаний повернути майно саме позивачу, і відповідний акт мав бути складений між Приватним вищим навчальним закладом «Європейський університет» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Та обставина, що відповідач 31.07.2010 року передав орендовані у позивача приміщення третій особі ТОВ «Енвірон» не можна вважати належним виконанням відповідачем обов'язку з повернення орендованих приміщень за Договором суборенди.

Передача відповідачем приміщень, орендованих у позивача, третій особі (а не позивачу) свідчить саме про порушення ПВНЗ «Європейський університет» умов договору суборенди від 02.03.2010 року щодо повернення орендованого майна Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 По-перше, ТОВ «Енвірон», не є стороною за договором суборенди, укладеним між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та ПВНЗ «Європейський університет», заміна сторони у договорі суборенди не відбувалась, ТОВ «Енвірон» не уповноважувався з боку Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на прийняття приміщень від ПВНЗ «Європейський університет». По-друге, такий порядок повернення приміщень договором суборенди не передбачений.

Отже, зазначені дії вчинені Приватним вищим навчальним закладом «Європейський університет» в порушення умов договору суборенди, що призвело до порушення прав Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 як орендодавця приміщень за договором суборенди від 02.03.2010 року.

Враховуючи положення ст. 795 ЦК України та зміст п. 2.4. договору суборенди сторони, єдиним належним доказом виконання обов'язку відповідача з повернення орендованих приміщень позивачу у зв'язку із закінченням строку оренди, міг бути відповідний акт, підписаний саме сторонами. Такого доказу відповідачем не надано.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Вирішуючи питання про відсутність вини відповідача у неповерненні приміщень позивачу у зв'язку із закінченням строку оренди за Договором суборенди від 02.03.2010 року, суд першої інстанції зазначив, що відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією дострокового розірвання Договору суборенди, а також вважав доведеним той факт, що відповідач надіслав на адресу позивача лист №1/12-472-В2 від 27.08.2010 року з проханням з'явитись 02.09.2010 року о 10:00 для прийняття орендованого приміщення. Позивач заперечував факт надіслання відповідачем на його адресу зазначеного листа та факт його отримання, зазначав, що ним від відповідача був отриманий цінний лист 0311503709061, надісланий 27.08.2010 року, в який було вкладено лист - відповідь відповідача № 1/12-467-В2 від 26.08.2010 року, що не містив пропозиції відповідача про передачу ним приміщення 02.09.2010 року.

Одночасно суд встановив, що у зв'язку з відсутністю відповідей на зазначені листи відповідача та неприйняття позивачем приміщень, ПВНЗ «Європейський університет» був вимушений звернутись до господарського суду АР Крим з позовом про розірвання договору суборенди. Такі висновки суду не узгоджуються з хронологією зазначених подій та суперечать фактичним обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи, ПВНЗ «Європейський університет» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про розірвання договору суборенди ще 15.07.2010 року.

При розгляді справи № 5002-18/3622-2010 господарським судом АР Крим у рішенні від 16.08.2010 року та Севастопольським апеляційним господарським судом у постанові від 29.09.2010 року встановлено відсутність підстав для дострокового розірвання договору суборенди, а відповідно і для дострокового прийняття приміщень ФОП ОСОБА_4 від ПВНЗ «Європейський університет» та підписання відповідного акту.

Пропозиція відповідача про повернення приміщень з 31.07.2010 року та підписання відповідного акту суперечить судовим рішенням у справі №5002-18/3622-2010 та не викликала обов'язку вчинення відповідних дій Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Крім того, суд безпідставно вважав доведеним той факт, що 27.08.2010 року відповідач надіслав на адресу позивача лист №1/12-472-В2 від 27.08.2010 року.

Так, в матеріалах справи міститься Довідка Південного поштамту № 4/3, з якої вбачається, що ПВНЗ «Європейський університет» з об'єкту поштового зв'язку К-115 27.08.2010 року були відправлені цінні листи 0311503709169, 0311503709061.

Цінний лист 0311503709061 адресований позивачу, цінний лист 0311503709169 адресований іншій особі.

З опису вкладення у цінний лист, відправлений 27.08.2010 року на адресу ОСОБА_4 та отриманий позивачем вбачається найменування предмету - лист-відповідь ОСОБА_4 на листи № 16/08-1 від 16.08.2010 р. та № 19/08-3 від 19.08.2010 року. У цьому листі - відповіді № 1/12-467-В2 від 26.08.2010 року відсутня пропозиція відповідача про повернення орендованих приміщень позивачу.

Доказів здійснення інших поштових відправлень на адресу позивача 27.08.2010 року (крім цінного листа 0311503709061 з вкладенням листа - відповіді відповідача № 1/12-467-В2 від 26.08.2010 року) відповідач не надав.

Отже, господарський суд першої інстанції безпідставно вважав доведеним факт відправлення відповідачем листа № 1/12-472-В2 від 27.08.2010 року з пропозицією Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 прийняти орендовані приміщення 02.09.2010 року.

Крім того, у пункті 2 відповіді відповідача № 1/11-81-В2 від 29.10.2010 року на претензію позивача за № 21/10-1 від 21.10.2010 року, відповідач зазначив перелік листів, надісланих ним на адресу позивача, серед якого відсутній лист № 1/12-472-В2 від 27.08.2010 року, у якому, як стверджував відповідач, ним було запропоновано позивачу з'явитись для прийняття орендованих приміщень. Слід також відзначити, що заперечуючи проти претензійних вимог позивача, відповідач наголосив, що орендовані приміщення 31.07.2010 року ним передані ТОВ «Енвірон». З наведеного вбачається, що відповідач вважав свій обов'язок з повернення орендованого майна виконаним з моменту передачі цього майна ТОВ «Енвірон» 31.07.2010 року, та у зв'язку з цим не вбачав за необхідне передавати спірні приміщення саме позивачу.

Натомість, передача відповідачем приміщень ТОВ «Енвірон» 31.07.2010 року здійснена до прийняття рішення у справі № 5002-18/3622-2010, не узгоджується з умовами Договору суборенди, не свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо належного виконання зобов'язання з повернення орендованих приміщень позивачу, отже не спростовує вини ПВНЗ «Європейський університет» у порушенні зобов'язання - договору суборенди від 02.03.2010 року в частині повернення орендованого майна позивачу.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд вважає доведеною ту обставину, що відповідач після закінчення строку оренди, встановленого у договорі суборенди від 02.03.2010 року (02.09.2010 року) не виконав обов'язку з повернення орендованого майна позивачу, не вжив заходів щодо належного виконання зобов'язання.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а саме за період з 07.09.2010 року по 07.12.2010 року в сумі 390 000 грн., ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у виді упущеної вигоди в розмірі 67 500 грн., суд першої інстанції виходив з того, що вина та протиправна поведінка відповідача у неповерненні спірного майна позивачу відсутня, що виключає можливість задоволення позову в цій частині.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками господарського суду першої інстанції з огляду на викладене вище.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 ЦК України, особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Положення ст. 22 ЦК України кореспондується зі змістом ст.ст. 224, 225 ГК України.

Для застосування міри відповідальності у вигляді стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що 01.09.2010 року між ним та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 був укладений договір суборенди нежитлового приміщення, площею 300кв.м., встановлена орендна плата у розмірі 22 500 грн. на місяць (із розрахунку 300 м2*75 грн.). Укладаючи такий договір суборенди, позивач розраховував на належне та своєчасне виконання відповідачем обов'язку по поверненню приміщень за договором суборенди від 02.03.2010 року. Внаслідок не виконання відповідачем обов'язку по повернення приміщень позивачу, та передачею цих приміщень ТОВ «Енвірон», Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 був позбавлений можливості з 07.09.2010 року передати приміщення в суборенду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 та отримувати доходи (орендну плату) за укладеним Договором суборенди нежитлового приміщення від 01.09.2010 року. Розмір упущеної у зв'язку з цим вигоди за період з 07.09.2010 року по 07.12.2010 року становить 67500грн. (300кв.м.*75 грн.*3 міс.).

Апеляційний суд вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 в цій частині доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ФОП ОСОБА_4 про зобов'язання ПВНЗ «Європейський університет» повернути спірні приміщення за актом прийому -передачі в десятиденний строк з дати набрання рішенням по справі законної сили, суд першої інстанції виходив з того, що як на момент подачі позову, так і на момент вирішення спору судом, спірне майно не перебувало у володінні (користуванні) відповідача (знаходилось у ТОВ «Енвірон»), відтак, відповідач не може бути примушений до зобов'язання вчинити дії щодо повернення спірного приміщення та майна, яке в нього відсутнє.

Такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону.

В силу ст. 795 ЦК України та умов договору суборенди, відповідач після закінчення строку оренди був зобов'язаний повернути майно позивачу. До теперішнього часу цей обов'язок відповідачем не виконаний. Самовільна передача орендованих приміщень третій особі не спростовує обов'язку відповідача виконати вимоги ст. 795 ЦК України та п.2.4. договору суборенди від 02.03.2010 року перед позивачем та не може визнаватись обставиною, що звільняє відповідача від виконання цього обов'язку перед позивачем.

Вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими, випливають зі змісту укладеного між сторонами договору суборенди та норм матеріального права.

При вирішенні цієї позовної вимоги, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги твердження третьої особи про вчинення нею односторонньої відмови від договору оренди від 01.07.2002 року з 11.09.2010 року у зв'язку з несплатою позивачем орендної плати протягом трьох місяців. В той же час Київський апеляційний господарський суд додатково відзначає, що таке твердження третьої особи не є доведеним, спростовується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, які свідчать про те, що дія Договору оренди від 02.09.2010 року не припинена. Отже, доводи ТОВ «Енвірон» про припинення договору оренди від 01.07.2002 року не заслуговують на увагу з підстав не доведеності.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Висновки місцевого господарського суду в частині недоведеності позовних вимог про стягнення неустойки в сумі 390 000 грн., збитків (упущеної вигоди) в сумі 67 500 грн. та зобов'язання відповідача повернути приміщення позивач, не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані вимоги ст.ст. 22, 785, 795 ЦК України.

За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року в оскарженій частині - скасуванню, з прийняттям нового рішення про повне задоволення позовних вимог.

За змістом ст. 49 ГПК України судові витрати в разі задоволення позовних вимог покладаються на відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню державне мито за подання позовної заяви у розмірі 5 347,23 грн.

Судові витрати за подання апеляційної скарги від 04.08.2011 року у розмірі 2 673,62 грн. та апеляційної скарги від 11.07.2012 року у розмірі 5 809,23 грн. на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у загальному розмірі 8 482,85 грн.

Судові витрати за подання касаційної скарги від 15.12.2011 року у розмірі 5 965,03 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року по справі № 3/139-11/93-2012 в частині відмови в позовних вимогах Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» 390 000 грн. неустойки, 67 500 грн. збитків (упущеної вигоди) та в частині відмови у зобов'язанні відповідача повернути позивачу приміщення площею 300 кв.м., які знаходяться в м. Сімферополі по АДРЕСА_1, скасувати, постановити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» (м. Київ, бульвар Вернадського, 16-8, код за ЄДРПОУ 24366800) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 390 000 грн. (триста дев'яносто тисяч) неустойки за несвоєчасне повернення майна, 67 500 грн. (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот гривень) збитків (упущеної вигоди).

Зобов'язати Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет» (м. Київ, бульвар Вернадського, 16-8, код за ЄДРПОУ 24366800) повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) приміщення на двох поверхах площею 300 кв.м. в м. Сімферополі по АДРЕСА_1 за актом прийому-передачі.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» (м. Київ, бульвар Вернадського, 16-8, код за ЄДРПОУ 24366800) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 5 347,23 грн. (п'ять тисяч триста сорок сім гривень 23 коп.) державного мита за подання позовної заяви.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року в частині задоволених позовних вимогах щодо стягнення з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 65 000 грн. основного боргу з орендних платежів, 3 055 грн. інфляційних витрат та 3% річних у сумі 667,81 грн. залишити без змін.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» (м. Київ, бульвар Вернадського, 16-8, код за ЄДРПОУ 24366800) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за подання апеляційної скарги від 04.08.2011 року державне мито у розмірі 2 673,62 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят три гривні 62 коп.) та апеляційної скарги від 11.07.2012 року судовий збір у розмірі 5 809,23 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'ять гривень 23 коп.).

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» (м. Київ, бульвар Вернадського, 16-8, код за ЄДРПОУ 24366800) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за подання касаційної скарги від 15.12.2011 року судовий збір у розмірі 5 965,03 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 03 коп.).

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 3/139-11/93-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.