Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.-доповідача

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №627 від 15.05.12;

від відповідачів -1,2: Юрченко Я.О., довіреність № 7/11-2533 від 23.12.11;

від третьої особи-1: Якобчук О.Б. юрисконсульт, довіреність №16622 від 30.12.11;

від третьої особи-2: Биковський М.Ю. представник, довіреність №б/н від 22.11.11;

третя особа -3 та третя особа - 4 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012р. у справі № 35/5005/4763/2012

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ,

відповідача-2: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ,

третя особа-1 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Дніпропетровськ,

третя особа-2 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватне підприємство "Джерело", м. Дніпропетровськ,

третя особа-3 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ,

третя особа-4 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7, м. Дніпропетровськ

про: визнання недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та визнання недійсним свідоцтва права власності на будівлю, -

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012 року у справі № 35/5005/4763/2012 (суддя Подобєд І.М.) позовні вимоги задоволені.

Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради №989 від 25.02.2010р. "Про оформлення прав власності гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1".

Визнано недійсним рішення Дніпропетровської міської ради № 55/17 від 30.11.2011р. "Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 25.02.2010р. № 989 "Про оформлення прав власності гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_5 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1".

Визнано недійсними свідоцтво (САС 527930) видане 03.03.2010р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради гр. ОСОБА_7 про право власності на будівлю магазину непродовольчих товарів літ. 2А-3, за адресою: АДРЕСА_1: на першому поверсі приміщення поз. 109-112, 114, 117, 118, загальною площею 363,8 кв.м; у спільній власності на першому поверсі приміщення поз. 115, площею 14,1 кв.м, поз. І-4, площею 44,4 кв.м, на другому поверсі поз. ІІ-4, площею 45,1 кв.м, на третьому поверсі поз. ІІІ-2, площею 44,3 кв.м, загальною площею 147,9 кв.м, ганок літ. 2а1, огорожа № 1, мостіння І, ІІ;

Визнано недійсними свідоцтво (САС 527638), видане 03.03.2010р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради гр. ОСОБА_5 про право власності на 71/100 частин будівлі магазину непродовольчих товарів літ. 2А-3, за адресою: АДРЕСА_1: на першому поверсі поз. 101-108, 113, 116, 119-124, І-1, І-2, І-3, приміщення №1 поз.1, приміщення №2 поз.1, приміщення №3 поз.1; на другому поверсі поз. 201-219, 221-230, ІІ-1, ІІ-2, ІІ-3, на третьому поверсі поз. 310-313, 318-321, 323, 328, 329, 332, 333, 335-344, 354, ІІІ-1, у надбудові приміщення котельні №4 поз.1, поз.VІ-1, загальною площею 2743,9 кв.м, ґанки літ. 2а, 2а2-2а5, сходи на даху літ. 2а6; у спільній власності на першому поверсі приміщення поз. 115, площею 14,1 кв.м, поз. І-4, площею 44,4 кв.м, на другому поверсі поз. ІІ-4, площею 45,1 кв.м, на третьому поверсі поз. ІІІ-2, площею 44,3 кв.м, загальною площею 147,9 кв.м, ганок літ. 2а1, огорожа № 1, мостіння І, ІІ.

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме:

- запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.03.2010р. щодо реєстрації права власності за гр. ОСОБА_5 на 71/100 частин будівлі магазину непродовольчих товарів літ. 2А-3 за адресою: АДРЕСА_1;

- запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 11.03.2010р. щодо реєстрації права власності за гр. ОСОБА_8 на 9/100 частин будівлі магазину непродовольчих товарів літ. 2А-3 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення мотивовано тим, що позивач позбавлений права власності і права його зареєструвати через неправомірні дії третіх осіб, що унеможливлює здійснення правомочностей власника. Позивач на підставі укладеного договору на інвестування здійснив оплату будівництва приміщення на другому поверсі будівлі магазину непродовольчих товарів, що позначений на схемі розташування під номером 205. Однак відповідач незаконно визнав право власності у тому числі і на цей спірний об'єкт за третіми особами, які здійснили державну реєстрацію права власності, не будучи власниками. Інші об'єкти, на які також відповідачем визнано право власності за третіми особами ОСОБА_5 і ОСОБА_8, також належать на праві власності іншим інвесторам. Треті особи ОСОБА_5 і ОСОБА_8 не здійснювали інвестування будівництва, а тільки уклали відповідні договори, проте докази сплати (платіжні доручення, виписки банку тощо) відсутні. Тому, оспорюване рішення про визнання права власності за третіми особами на предмет інвестування винесено незаконно.

Цей факт визнаний самим відповідачем, який в подальшому скасував своє незаконне рішення, але це рішення як акт ненормативного характеру є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом його виконання, тому такі рішення не можуть бути змінені чи скасовані органом місцевого самоврядування після їх виконання. Записи про державну реєстрацію права на нерухоме майно скасовані на підставі ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012 року ОСОБА_5 (третя особа-3 на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору) звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування поважності обставин звернення з якою посилається на неналежний спосіб захисту своїх прав у господарському суді, обраний позивачем. На думку скаржника, неправильно те, що позивач належним чином не виконав умов про фінансування об'єктів нерухомості. Договірна вартість об'єкта складає 504 800 грн. повинна бути сплачена не пізніше 20.09.2009 року, а тому договір повинен бути розірваний. Як підстава платежу за договором у платіжних дорученнях вказано інший номер договору.

Позивач по справі 11 серпня 2011 року направив претензію про розірвання договору, а тому, на думку скаржника, договір має бути розірваним. Судом першої інстанції також безпідставно зазначено про права інших інвесторів на будівництво, оскільки таке право має бут захищене тільки в позовному провадженні за позовами цих осіб.

Таким чином, на підставі зазначеного вище, ОСОБА_5 вважає, що рішення суду у справі № 35/5005/4763/2012 постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і має бути скасоване, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2012 року апеляційна скарга була призначена до розгляду на 27.08.2012 року.

Ухвалою від 27.08.2012 року розгляд справи був відкладений на 12.09.2012 року.

На підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 10.09.2012 року № 1376 справа була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.

12.09.2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19.09.2012 року.

19.09.2012 року від представника скаржника та від представника третьої особи -4 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із неможливістю представників останніх бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, порадившись, вважає заявлені клопотання зазначених представників необґрунтованими, а отже і таким, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні, яке відбулось 10.09.2012 року були присутні представники третьої особи -3,4 та знали про дату та час наступного судового засідання, яке було призначено на 19.09.2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

Пленум Вищого господарського суду України в постанові від 26.12.2011 року № 18-419 «Про деякі питання практики застосування ГПК України (1798-12) »зазначає, що сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу.

Статтею 22 ГПК України передбачено право сторін заявляти клопотання у справі, в той же час згідно із положенням статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До клопотань представниками не було надано жодних доказів, які підтверджують дійсність зазначених обставин для перенесення розгляду справи на іншу дату.

19.09.2012 року в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини.

Представник позивача, представник відповідачів -1,2 та представники третіх осіб -1,2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін.

Представники третіх осіб -3,4 в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02р. № 75 (v0075600-02) .

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 10.12.1996р. № 02-5/422 (v_422800-96) "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, колегія судді апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2008 року позивач уклав з ПП «Джерело» договір про його участь у фінансування будівництва частини приміщення «магазин непродовольчих товарів»(АДРЕСА_2) загальною площею 70кв.м., розташоване на другому поверсі під № 205.

У п.2.1 Договору від 12.02.2008 року зазначено, що загальна сума фінансування, що здійснюється Замовником по цьому договору, дорівнює узгодженій сторонами договірній вартості «Об'єкта фінансування», що знаходиться у Додатку №1 до цього договору. Вартість вказана у розмірі 465 500 грн. з ПДВ (т.1 а.с.24). Докази сплати вартості фінансування підтверджено копіями платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.26-30), а оригінали платіжних доручень оглянуті судовою колегією Дніпропетровського апеляційного господарського суду у судовому засіданні.

Проплата здійснена в період лютий-березень та 27 листопада 2008 року в повному обсязі. Та обставина, що у платіжних дорученнях невірно вказано номер договору, не спростовує факту платежу і отримання його ПП «Джерело»як грошових коштів, цільовим призначенням яких є здійснення фінансування будівництва комерційної нерухомості, про що зазначено у платіжних дорученнях.

У жовтні 2009 року було погоджено відповідачем акт готовності до експлуатації об'єкта «Будівництво магазину непродовольчих товарів»по АДРЕСА_2.(т.1 а.с.32).

12.11.2008 року відповідач змінює адресу об'єкта (т.1 а.с.39). У лютому 2010 року відповідач приймає оскаржуване позивачем рішення про визнання права власності на частини будівлі, у тому числі і ті, що профінансував позивач, за третіми особами, при цьому в рішенні зазначається адреса АДРЕСА_1, хоча інвестування, будівництво і прийняття в експлуатацію проведено зовсім за іншою адресою. На підставі зазначеного, рішення треті особи реєструють право власності за цією ж неіснуючою адресою (т.1 а.с.40, 41).

Вказані обставини унеможливлюють позивачеві реалізувати свої права власника, оскільки його власність повністю захоплюється третіми особами.

30.11.11p., зрозумівши незаконність своїх дій, відповідач прийняв рішення №55/17 про скасування рішення від 25.02.2010 року та виданих свідоцтв третім особам ОСОБА_5 та ОСОБА_7, проте права позивача не відновлені, оскільки залишається державна реєстрація права власності за третіми особами, що і спонукало позивача звернутися з позовом.

Позивач правомірно зазначив про скасування незаконних рішень, свідоцтв та державної реєстрації права власності, оскільки дійсно він є інвестором будівництва, сплатив грошові кошти і наявність оспорюваних обставин перешкоджає йому реалізувати права власника. Позиція суду першої інстанції у цій справі повністю узгоджується з висновком Конституційного Суду України, щодо якого рішення як акт ненормативного характеру є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію фактом його виконання, тому такі рішення не можуть бути змінені чи скасовані органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Що стосується посилань про розірвання договору, то третім особам не надано право ініціювати таке розірвання. Це питання повинно вирішуватись сторонами, які не заперечують проти договору, оскільки він діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п.5.1 Договору).

Дії відповідача є неправомірними не тільки тому, що позивач позбавлений права власності, а і тому, що право власності за третіми особами визнано на об'єкт, який фактично знаходиться за іншою юридичною адресою, на об'єкт, який ці треті особи не інвестували. Доводи про проведення розрахунку шляхом взаємозаліків не підтверджені матеріалами справи, і укладений між сторонами договір не передбачає такого способу розрахунку.

Доводи щодо обрання позивачем належного способу захисту знайшли відповідну юридичну оцінку у рішенні суду першої інстанції, і доводами апеляційної скарги вона не спростована.

Що стосується прав інших інвесторів на спірний об'єкт, то суд не прийняв щодо цього ніякого рішення, оскільки це не було предметом судового спору.

Записи про державну реєстрацію права на нерухоме майно підставно скасовані судом першої інстанції у відповідності до ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки законом передбачено скасування записів, якщо підстави, на яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

До вищевказаних правовідносин судом першої інстанції обґрунтовано застосовані відповідні норми матеріального права, а саме ст. 316- 321, ст. 525- 526, ст. 392 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.10, 24 Закону України «Про місцеве самоврядування». Проаналізувавши положення ст. 16 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відповідність їй того способу захисту своїх прав, який обрав позивач.

Відповідно до п.6 Додатку №2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (z0157-02) , свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, видане органам місцевого самоврядування, є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав на нерухоме майно. Свідоцтво про права власності є актом, отже спір про визнання його недійсним підлягає розгляду в господарських судах України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012 року у справі № 35/5005/4763/2012, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, вірно застосував норми матеріального і процесуального права.

Наведені у апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не спростовують його висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012р. у справі № 35/5005/4763/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2012р. у справі № 35/5005/4763/2012 залишити без змін.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 24.09.2012 року.