Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Прод Альянс"

за участю представників сторін:

від позивача –Забарна Ю.М.

відповідача –Тоцька А.О.

В листопаді 2008 року дочірнє підприємство "Мілкіленд –Україна" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з приватного підприємства "Прод Альянс" заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання умов дистриб’юторської угоди № 209 від 01.01.2008 р., у розмірі 2 053 342,25 грн.

Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача, відкриті у фінансових установах, та на усе належне йому майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24 листопада 2008 року (суддя –А.Пригунова), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року (головуючий –Б.Ортюх, судді –А.Верховець, А.Тищенко), заяву позивача задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках відкритих у фінансових установах, власником яких є приватне підприємство "Прод Альянс", в межах суми позовних вимог –2 053 342,25 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 24 листопада 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року, а у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, за вимогами статті 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову.

До предмета доказування в даному випадку входить існування обставин що свідчать про наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Предметом даного позову є вимога про захист майнового права, порушеного внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов`язання, що полягає у сплаті вартості продуктів харчування, на умовах зазначеної угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою підтвердження наявності спору, позивачем було надано копію дистриб’юторської угоди № 209 від 01.01.2008 р. і додаткових угод до нього (т. 1, а.с. 8 –15), видаткові накладні та довіреності на отримання матеріальних цінностей (т. 1, а.с. 16 –52).

За таких обставин, накладення арешту на грошові кошти у розмірі 2 053 342,25 грн., що знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих у фінансових установах, власником яких є відповідач, є адекватним способом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

При винесенні ухвали про забезпечення позову від 24 листопада 2008 року, господарський суд міста Києва виходив із того, що значний розмір заявленої грошової вимоги, у випадку її задоволення, може зумовити неможливість виконання рішення господарського суду внаслідок відсутності на рахунках відповідача, відкритих у банківських установах, грошових коштів у сумі 2 053 342,25 грн., на які можна було б звернути стягнення.

За змістом статті 66 ГПК України при вирішенні питання щодо можливості забезпечення позову, господарський суд повинен дати оцінку ймовірності припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Оцінка такої ймовірності полягає в аналізі усіх фактичних обставин як підстав для забезпечення позову у їх сукупності, з яких можна зробити висновок про можливе виникнення ускладнень при виконанні судового рішення. При цьому, доказування факту вчинення відповідачем дій, з метою ускладнення виконання судового рішення не вимагається, оскільки застосування заходів до забезпечення позову і має на меті перешкодити таким діям.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову усі необхідні для цього фактичні обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 ГПК України Вищий господарський суд України, суд

касаційну скаргу приватного підприємства "Прод Альянс" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 24 листопада 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року у справі за № 51/384 – без змін.