ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2009 р.
№ 15/159
( Додатково див. постанову Луганського апеляційного господарського суду (rs2815449) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна"
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 13.01.2009р.
у справі господарського суду
№15/159 Луганської області
за позовом
державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
до
колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна"
про за участю представників сторін: позивача – відповідача –
стягнення 19 810,00грн. пр. Ярмак Є.С. –дов. №8-НЮ від 12.01.09р. не з'явився
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2008 року державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна" про стягнення з відповідача на користь позивача 19 810,00грн. штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати за неправильно зазначені відправником відомості про одержувача у залізничній накладній №50520984 від 11.03.2008р.
Позовні вимоги були вмотивовані відсутністю на станції призначення Могилів-Подільський Південно-Західної залізниці зазначеного у накладній вантажоодержувача –Тростянецький районний паливний склад ВАТ "Вінницяоблпаливо" з кодом 1345, що підтверджується актом загальної форми №7 від 14.03.2008р., а за неправильно зазначені відправником відомості щодо вантажоодержувача у залізничній накладній ст.118 та ст.122 Статуту залізниць України передбачають сплату штрафу у п'ятикратному розмірі провізної плати, який залізниця просила стягнути з вантажовідправника.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.11.2008р. (суддя Пономаренко Є.Ю.) залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.01.2009р. (судді Бойченко К.І., Єжова С.С., Журавльова Л.І.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 19 810,00грн., державне мито у сумі 198,10грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн., посилаючись на ст.ст.6, 23, 24, 118, 122 Статуту залізниць України, ст.ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України, п.1.1, п.1.3, п/п.2.1 п.2, п/п.5.5 п.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 №644 (z0861-00) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за №863/5084 (z0863-00) , п.п.1, 2, 3, 4, 5 Правил переадресування вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.01 №542 (z0793-01) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.01 за №794/5985 (z0794-01) .
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, колективне підприємство збагачувальна фабрика "Центральна" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем 11.03.2008р. зі станції Карахаш Донецької залізниці на станцію Могилів-Подільський Південно-Західної залізниці за залізничною накладною (дорожньою відомістю) №50520984 у вагоні №60212461 був відправлений вантаж –вугілля марки антрацит АМ з зазначенням вантажоодержувача –Тростянецький районний паливний склад ВАТ "Вінницяоблпаливо", код 1345, а також поштової адреси вантажоодержувача –м. Тростянець, вул. Промислова, 2., який прибув на станцію призначення 14.03.08.
Фактично, код 5857 був відкритий відкритому акціонерному товариству "Вінницяоблпаливо" згідно договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №399 від 08.02.07, укладеного між позивачем у справі та відкритим акціонерним товариством "Вінницяоблпаливо", у якому вказана адреса останнього: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 122.
Код 5857 відкрито для відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо" за цим договором на станції Могилів-Подільський ДТГО "Південно-Західна залізниця", належить цей код Могилів-Подільському міському паливному складу ВАТ "Вінницяоблпаливо", який має адресу –м. Могилів-Подільський, вул. Гагаріна, 25 "б".
Судами встановлено, що одночасно з прибуттям вказаного вагону на станцію Могилів-Подільський, а саме 14.03.2008р. о 08 годині 06 хвилин зі станції Карахаш Донецької залізниці надійшло оперативне повідомлення від 13.03.2008р. №8, фактичне прибуття якого зареєстроване телетайпним апаратом на оригіналі зазначеного телеграфного повідомлення, з зазначенням фактичного одержувача та його коду –Могилів-Подільського міського паливного складу ВАТ "Вінницяоблпаливо" код 5857.
Це повідомлення було надане на підставі листа КПЗФ "Центральна" від 13.03.2008р. №89, в якому останній визнає свою помилку при заповненні залізничної накладної.
Згідно із ст.43 Статуту залізниць України вантажовідправник має право змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення.
Заява про зміну вантажоодержувача подається начальнику станції відправлення з доданням вантажної квитанції. У разі неможливості подання вантажної квитанції, відправник подає копію письмового або телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну.
Залізниця виконує розпорядження відправника лише у тому випадку, якщо вантаж не видано одержувачу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів дотримання відповідачем положень ст.43 Статуту залізниць України та необхідності застосування у даному випадку наведеної норми права матеріали справи не містять, тобто, у даному випадку, не було зміни вантажоодержувача.
У спірній ситуації не було переадресування вантажу, оскільки поняття та порядок здійснення переадресування вантажу регламентовано Правилами переадресування вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 (z0793-01) та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №794/5985 (z0794-01) .
Так, виходячи з п.1 Правил переадресування вантажів, переадресуванням визнається зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вантажу.
У даному ж випадку станція призначення –Могілів-Подільський не змінювалась.
За фактом неправильного зазначення відповідачем назви, коду та адреси позивача у вищевказаній накладній №50520984 представниками останнього –вантажними контролерами, а також приймальником вантажу складено та підписано акт загальної форми №7 від 14.03.2008р.
Відповідно до п.3 Правил акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Судами встановлено, що переадресування вантажу у вагоні №60212461 та зміна одержувача вантажу не здійснювалась, але відповідач стверджує про протилежне та те, що відбулася зміна одержувача у порядку ст.43 Статуту залізниць України, тому такі доводи визнані судами як такими, що не відповідає обставинам справи.
Згідно із ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт" (232/94-ВР) , цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (457-98-п) накладна –основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
Згідно із ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається: для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 (z0565-02) .
Відповідно до п/п.2.1 п.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. (z0861-00) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084 (z0863-00) , вантажовідправником заповнюються такі графи комплекту перевізних документів: "Відправник" –зазначається точне ї повне найменування установи, підприємства, організації, особи –відправника вантажу та його цифровий код; "Його поштова адреса" –зазначається поштова адреса відправника з назвою міста або населеного пункту, району, вулиці і номера будинку; "Одержувач" і "Його поштова адреса" – заповнюються у порядку, передбаченому для графи "Відправник".
Згідно із п.5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст.122 Статуту залізниць України.
Факт неправильного зазначення відправником вказаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, тобто у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Судами встановлено, що в даному випадку провізна плата становить 3962,00грн., а тому розмір штрафу складає 19 810,00грн.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу колективного підприємства збагачувальної фабрики "Центральна" залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.01.2009р. у справі №15/159 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська