5017/1355/2012 Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - 18.09.2012 Прийняття

04.05.12 р. Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" (далі за текстом -ДП "Одеський МТП", Порт, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (далі за текстом -ТОВ "УНСК", Підприємство, відповідач) компенсації за невиконання умов договору про надання послуг № КД-4405 від 01.10.03 р. в сумі 3 582 391,1 грн., яка складається з 2985325,92 грн. компенсації, обрахованої відповідно до умов п. 5.5 договору, а також 597065,18 грн. ПДВ, нарахованого на зазначену суму, а також покладення на відповідача судових витрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору № КД-4405 від 01.10.03 р., ДП "Одеський МТП" прийняло на себе зобов'язання по виконанню для ТОВ "УНСК" робіт (послуг) із забезпечення виконання відповідачем комплексу робіт та послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), пунктом 2.6 якого сторони узгодили, що ТОВ "УНСК" гарантує залучення вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік, а пунктом 5.5 договору (із змінами, внесеними додатковою угодою від 01.06.2011р.) передбачена відповідальність ТОВ "УНСК" за невиконання вимог п. 2.6 цього Договору, за якою ТОВ "УНСК" компенсує порту втрати в розмірі 15,5% (без врахування ПДВ, ПДВ нараховується відповідно до діючого законодавства України) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні до об'єму вантажу, якого бракує, виходячи із середньодохідної ставки за відпрацьований рік. Як зазначається позивачем, відповідач не виконав свої зобов'язання перед ДП "ОМТП" щодо залучення для перевалки гарантованого об`єму вантажопотоку, в зв'язку з чим порт нарахував відповідачу до сплати суму компенсації за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. з урахуванням податку на додану вартість.

При цьому відповідач, визнаючи частково позов, просив суд у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "УНСК" суми податку на додану вартість, нарахованого ДП "Одеський МТП" на суму неустойки, - відмовити; розмір неустойки зменшити, застосувавши п. 3 ст. 83 ГПК України, враховуючи викладені у відзиві на позов обставини, а саме:

- сумлінне виконання ТОВ "УНСК" зобов'язань за Договором № КД-4405 від 01.10.2003 року на протязі всього часу його дії (з 01.10.2003р. по 31.12.2011р.) щодо обсягів перевалки вантажів: за вісім звітних періодів в цілому ТОВ "УНСК"переробило на 850779,18 тонн або на 22,4% більше вантажів, ніж узгоджено за Договором, внаслідок чого додаткові доходи Порту за вісім звітних періодів в цілому вище очікуваних на 3410,0 тис. грн. (на 11,2%);

- Порт вимагає від ТОВ "УНСК"сплатити неустойку у розмірі 3582391,10 грн., яка лише на 172,4 тис. грн. перевищує розмір додаткових доходів Порту від перевиконання обсягів вантажу за період: з 01.10.2003р. по 31.12.2011р. та покриває 95,2% розміру неустойки, з чого вбачається, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків Порту, та не відповідає наслідкам невиконання зобов'язань;

- у 2010-2011 р.р. в усіх морських торгівельних портах України та в Одеському морському торгівельному порту, зокрема, згідно об`єктивних та виняткових причин скоротились обсяги перевалки металопродукції вітчизняного виробництва та транзитної металопродукції, що суттєво вплинуло на виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №КД-4405 від 01.10.2003р.;

- у 2011 році з незалежних від підприємства обставин ТОВ "УНСК"втратило вантажопотік експортної металопродукції експедитора ТОВ "Ілліч Транс" та частину вантажопотіку експедитора ТОВ "Наутілус Ейдженсі", що також суттєво вплинуло на виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №КД-4405 від 01.10.2003р.;

- станом на 31.12.2011 р. ТОВ "УНСК"зафіксувало негативний фінансовий результат (збиток) у розмірі 3 млн. 351 тис. грн., в той час, коли фінансові показники Порту за 2011 рік є позитивними.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.07.12 р. (суддя Мостепаненко Ю.І.) позов задоволено частково, з ТОВ "УНСК" на користь ДП "Одеський МТП"стягнуто 900000 грн. неустойки та 59706,5 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що нарахована позивачем сума компенсації за невиконання ТОВ "УНСК" умов п. 2.6 Договору, яка становить 2985325,92 грн., не є компенсацією вартості наданих послуг, які включається до бази оподаткування ПДВ, а тому нарахування 597065,18 грн. ПДВ є безпідставним та незаконним. Разом з тим, визнавши суму заявленої позивачем до стягнення компенсації (без урахування ПДВ) такою, що обрахована відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства, суд врахував необхідність застосування за клопотанням відповідача положень ст. 83 ГПК України, зменшивши суму компенсації, яка підлягає стягненню, до 900000 грн., та дійшовши висновку, що ця компенсація є за своєю правовою природою штрафною санкцією.

Рішення суду вмотивовано посиланням на ст.ст. 526, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 230, 233 ГК України, ст. 188 ПК України.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ДП "Одеський МТП" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 09.07.12 р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути ТОВ "УНСК" суму компенсації в розмірі 3582391,1 грн. та 32190 грн. судового збору.

При цьому, скаржник не навів конкретного доводу в обґрунтування своєї незгоди з оскарженим рішенням, фактично продублювавши текст позовної заяви та зазначивши лише, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ч. 2 ст. 103 ГПК України та п.п. 1-4 ч. 1 ст 104 ГПК України (1798-12) (неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права).

Відповідач, в свою чергу, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 09.07.12 р. -без змін, як таке, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДП "Одеський морський торговельний порт".

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.10.03 р. між ДП "Одеський МТП" та ТОВ "УНСК" укладено договір про надання послуг № КД-4405 (далі за текстом -Договір).

У відповідності до пунктів 1.1, 1.2 Договору, Порт прийняв на себе зобов'язання по виконанню для Підприємства робіт (послуг) по забезпеченню виконання Підприємством комплексу робіт та послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), а Підприємство зобов'язалося прийняти та оплатити виконані роботи. Підприємство сплачує послуги Порту у порядку та на умовах, передбачених Договором.

Послуги з перевалки вантажів здійснюються в межах території та акваторії Одеського морського торгівельного порту, переважно на причалі №14 (п.1.3 Договору).

Підприємство приймає заходи по залученню найбільш вигідних клієнтів з метою найбільш повної завантаженості міцностей.(п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору, Підприємство надає Порту щомісячно в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, звіт про обсяг комплексу виконаних робіт та послуг та їх вартості згідно договорів, укладених з клієнтами з додаванням актів виконаних робіт, а також іншу інформацію, по узгодженню сторін, для виконання зобов`язань Порту перед Підприємством згідно до вимог даного Договору.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що у рамках пункту 1.1 Договору Підприємство забезпечує Порту обсяг робіт та послуг по відношенню до фактичного вантажопотоку, залученого підприємством у відповідності до умов даного Договору.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що ТОВ "УНСК" гарантує залучення вантажопотоку в об'ємі 475,4 тис. тонн на рік.

Згідно ч. 3 п. 4.4 Договору, протягом 10 днів після закінчення місяця сторони підписують акт приймання-здачі виконаних Портом робіт (послуг), відповідно до якого встановлюється кінцева сума, яка належить до сплати Порту за місяць.

Відповідно до п. 5.5 Договору, у випадку невиконання ТОВ "УНСК" вимог п.2.6 цього договору, Підприємство компенсує Порту втрати в розмірі 18% від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні відсутнього обсягу вантажу, виходячи з середньодохідної ставки за відпрацьований рік. При цьому, середньодохідна ставка розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.

31.12.10 р. між ТОВ "УНСК" та ДП "ОМТП" підписано Додаткову угоду від №4 до Договору про надання послуг від 01.10.2003 р. №КД-4405, згідно з якою Договір доповнено пунктом 8.8, який встановлює, що в Договорі під роком розуміється період, якій дорівнює календарного року, а для порівняння періоду, який становить менше календарного року, приймаються аналогічні попередні періоди. Датою підписання цієї Додаткової угоди визначено 31.12.10 р., і в пункті 3 даної угоди зазначено, що вона набирає чинності з моменту її підписання, тобто з 31.12.10 р.

Додатковою угодою від 01.06.11 р. № КД-4405/5 до договору № КД-4405 від 01.10.03 р. внесені зміни до п.5.5, згідно якого у випадку невиконання Підприємством вимог п. 2.6 Договору, Підприємство компенсує Порту втрати в розмірі 15,5% (без врахування ПДВ, ПДВ нараховується відповідно до діючого законодавства) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні відсутнього обсягу вантажу, виходячи з середньодохідної ставки за відпрацьований рік. Середньодохідна ставка розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період. Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди встановлено, що вищевказані зміни застосовуються між сторонами з 01.10.2009 р. та діють до закінчення строку договору.

На виконання вимог Договору, в 2011 році відповідачем було залучено для перевалки 266254,95 тонн вантажу (замість запланованого обсягу в 475400 тонн), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за Договором за період з 31.01.11 р. по 31.12.11 р., підписаними уповноваженими представниками обох сторін та скріпленими відповідними печатками.

З метою досудового врегулювання спору, 30.01.12 р. ДП "Одеський МТП" звернулось до ТОВ "УНСК" з письмовою претензією № 020/1-64, в якій вимагало сплати компенсації за порушення п.2.6 Договору - у розмірі 2 985 325,92 грн., однак 07.02.12 р. Портом було надіслано відповідачу уточнення до претензії № 020/1-106, в якому на заявлену суму компенсації, що становить 2 985 325,92 грн. нараховано податок на додану вартість -597 065,18 грн., з урахуванням чого загальна сума претензії становить 3 582 391,10 грн. Сума претензії розраховувалась згідно п. 5.5 Договору, як відношення доходу, отриманого від вантажно-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тон за аналогічний період.

ТОВ "УНСК" направило на адресу ДП "Одеський МТП" відповіді на претензії (№ 229/6 від 13.03.12 р. та № 389/6 від 28.03.12 р.), де зазначило, що нарахування на суму компенсації за невиконання об`єму навантажувально-розвантажувальних робіт податку на додану вартість є безпідставним, оскільки господарська санкція, не є об`єктом оподаткування ПДВ, та запропонувало вирішити питання визначення остаточного розміру неустойки та терміну її сплати у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором, є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевим господарським судом в ході розгляду справи правильно встановлено, що ТОВ "УНСК" за Договором за період з 01.01.11 р. по 31.12.11 р. залучило для перевалки вантажопотік в об`ємі 266 254,95 тонн, та, відповідно, не виконало умов п.2.6. Договору, не залучивши для перевалки ще 209 145,05 тонн вантажопотоку, в зв'язку із чим Портом нараховано відповідачу до сплати суму компенсації у розмірі 3 582 391,1 грн. (згідно п. 5.5 Договору (із врахуванням додаткової угоди від 01.06.2011 р. № КД-4405/5), яка включає в себе 597 065,18 грн. ПДВ.

Згідно із ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.При цьому, стягнення штрафної санкції не є операцією з поставки товарів або послуг, а також не належить до переліку прирівняних до них господарських операцій.

Відповідно до ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Компенсація втрат при невиконанні об'ємів поставки не відповідає поняттям "постачання товарів" або "постачання послуг", з огляду на визначення цих понять Податковим кодексом України:

- "постачання послуг" будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п.14.1.185 ПКУ (2755-17) );

- "постачання товарів" будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду( п.п. 14.1.191 ПКУ (2755-17) ).

Згідно з п. 1 ст. 188 ПКУ, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг), при чому до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Сума компенсації, передбачена п. 5.5 Договору, за своєю правовою природою є штрафною санкцією, оскільки в розумінні ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідно до листа Державної податкової адміністрації України №15098/10/15-0217 від 28.04.11р. "Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість штрафних санкцій та пені", кошти, отримані платником внаслідок задоволення претензій у порядку, передбаченому законодавством, як сума штрафів та/або неустойки чи пені, не можна розцінювати, як компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), а тому вони не можуть збільшувати базу для оподаткування податком на додану вартість та по них не може бути виписана податкова накладна. У той же час, якщо застосування штрафних санкцій договором не передбачено, то будь-які надходження коштів за поставлені товари (виконані роботи, надані послуги) необхідно розцінювати як компенсацію вартості цих товарів (робіт, послуг), яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку стосовно того, що компенсація втрат ДП "Одеський МТП" за претензією щодо невиконання умов договору № КД-4405 від 01.10.03 р., не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, оскільки нарахована саме за ненадання певного обсягу послуг, тобто є недоотриманням коштів за ненадані послуги, та є, за своєю правовою природою, штрафною санкцією, у зв'язку із чим правомірно відмовив у задоволенні вимог ДП "Одеський МТП" щодо стягнення 597065,18 грн. податку на додану вартість, нарахованого на суму компенсації за невиконання умов п. 2.6 Договору.

При цьому, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно обґрунтованості та правильності нарахування позивачем суми компенсації за невиконання Підприємством умов п. 2.6 Договору в розмірі 2985325,92 грн. з огляду на те, що така відповідальність передбачена умовами укладеного сторонами Договору, який є чинним, та не суперечить нормам чинного законодавства.

Вірною також є і юридична оцінка спірної компенсації як штрафної санкції.

Разом з тим, з огляду на те, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, а, відповідно до ст. 233 ГК України, має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, взявши до уваги при цьому ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, господарський суд Одеської області, проаналізувавши встановлені в ході розгляду справи обставини щодо втрати в 2011 році з незалежних від Підприємства обставин ТОВ "УНСК" вантажопотоку металопродукції декількох контрагентів, залучення за весь період дії Договору в цілому більшої кількості вантажів, ніж передбачено Договором, різке погіршення платоспроможності Підприємства у випадку стягнення великих сум компенсації, цілком законно вирішив застосувати передбачене ст. 83 ГПК України право на зменшення розміру штрафної санкції за клопотанням відповідача, визнавши заявлену до стягнення суму компенсації як штрафної санкції надмірно великою та неспіврозмірною наслідкам порушення зобов'язання.

За таких обставин, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано та у відповідності до норм чинного законодавства задовольнив позовні вимоги ДП "Одеський МТП" щодо стягнення з ТОВ "УНСК" компенсації за невиконання п. 2.6 Договору, зменшивши вказану суму у зв'язку з її надмірним розміром, до 900000 грн., а також відмовив у задоволенні заявлених до стягнення 597065,18 грн. ПДВ, нарахованого на суму компенсації.