Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

від позивача: Чумак Ю.О. доручення № 59 від 05.01.2009 року

від відповідача: не з'явилися

В червні 2007 року комунальне підприємство "Водоканал" Лозівської міської ради Харківської області звернулось до господарського суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про визнання договору на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію укладеним.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що від гр.ОСОБА_2, що діє за дорученням від суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 надійшла заява про необхідність укладання між ними договору на надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення до нежилого приміщення.

Однак, незважаючи на те, що позивачем було підготовлено та направлено два екземпляри проекту договору № 264 від 08.05.2007 року для надання таких послуг, відповідач ухиляється від його укладення.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив спонукати відповідача укласти договір № 264 від 08.05.2007 року на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.04.2008 року (суддя Лаврова Л.С.) в позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що нежиле приміщення, що належить відповідачу не прийнято до експлуатації, доказів фактичного виведення квартири до нежитлового приміщення позивач не надав, а тому укладання договору на запропонованих позивачем умовах не є можливим.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 року (судді: Демченко В.О. –головуючий, Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_1 укласти в редакції проекту позивача договір № 264 від 08.05.2007 року на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію для надання послуг до нежитлового приміщення № 5 з комунальним підприємством " Водоканал" Лозівської міської ради.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з того, що належна відповідачці на праві власності квартира згідно рішення міської ради переведена в нежитлове приміщення № 5 для ведення господарської діяльності в ньому, а відповідачку зобов'язано укласти договори про надання комунальних послуг безпосередньо з відповідними службами. Враховуючи, що нежиле приміщення знаходиться в багатоквартирному будинку, який обслуговується комунальним підприємством "Дирекція єдиного замовника", запропонований позивачем проект договору, де вона оформлена як "субабонент" підлягає укладенню.

В касаційній скарзі суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновки, покладені в основу постанови не відповідають матеріалам справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, згідно договору купівлі-продажу квартири від 02.04.2003 року (т.2 а.с.133) ОСОБА_1 придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Лозівської міської ради Харківської області № 386 від 17.06.2003 року (т.2 а.с.86) підприємцю Коломак Наталії Борисівні надано дозвіл на використання житлового приміщення в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 для організації консультативного центру з недержавного пенсійного страхування. У разі припинення зазначеної діяльності у вказаній квартирі підприємця ОСОБА_1 зобов’язано привести вказане приміщення у стан, придатний для використання як житлове.

Рішенням Лозівської міської ради Харківської області № 103 від 21.08.2006 року (т.2 а.с.138) квартиру АДРЕСА_1 переведено у нежиле приміщення та присвоєно йому адресу: нежитлове приміщення № 5, будинок 23, мікрорайон 1 в місті Лозова. Зобов’язано гр.ОСОБА_1 укласти договори про надання комунальних послуг безпосередньо з відповідними службами.

Також встановлено, що в травні 2007 року ОСОБА_2, що діє за довіреністю від ОСОБА_1, звернувся до комунального підприємства "Водоканал" із заявою, в якій зазначив про необхідність укладання між ними договору на надання послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення до нежитлового приміщення № 5.

Цього ж місяця комунальне підприємство "Водоканал" направило на адресу ОСОБА_2 два екземпляри проекту договору за № 264 від 08.05.2007 року на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію для надання послуг до нежитлового приміщення № 5.

Проект вказаного договору розроблено згідно із зразковим договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, передбаченим додатком № 4 до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжилкомунгоспом України № 65 від 01.07.1994 року (z0165-94) . При цьому, ОСОБА_1 в договорі № 264 оформлена як "субабонент", оскільки нежитлове приміщення № 5 знаходиться в багатоквартирному будинку, який обслуговується комунальним підприємством "Дирекція єдиного замовника", яке визначено абонентом.

Відповідач не погодився укладати договір на запропонованих позивачем умовах та запропонував укласти договір з централізованого постачання холодної води та водовідведення до нежитлового приміщення № 5 на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (630-2005-п) та безпосередньо з комунальним підприємством "Водоканал".

Зважаючи на вказані неузгодження договір укладено не було.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як вбачається зі змісту розділу 3 Статуту комунального підприємства "Водоканал" Лозівської міської ради Харківської області, метою та предметом його діяльності є не тільки забезпечення потреб населення питною водою, а й її виробництво.

Таким чином, комунальне підприємство "Водоканал" є не тільки виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, як встановлено апеляційним господарським судом, а й їх виробником.

Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області № 950 від 23.12.2005 року (т.2 а.с.57) виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення, у житловому фонді Лозівської міської ради визначено комунальне підприємство "Дирекція єдиного замовника" Лозівської міської ради Харківської області.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач, тобто фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи, що комунальне підприємство "Дирекція єдиного замовника" є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення лише у житловому фонді Лозівської міської ради, воно не може заключати договори про надання таких послуг з власниками нежитлових приміщень, в тому числі і ОСОБА_1.

Також, договір про надання послуг з постачання води та водовідведення не може бути укладено на основі типового договору, враховуючи наступне.

Зі змісту ст.ст. 380, 381 Цивільного кодексу України вбачається, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання, а садибою –земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Квартирою згідно ч.1 ст.382 квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" нежиле приміщення –це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Пунктом 2 типового договору, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (630-2005-п) , передбачено, що суб'єктами користування послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення згідно цього договору є:

- власник (наймач, орендар) квартири та члени його сім’ї,

- власник будинку садибного типу та члени його сім’ї .

Таким чином, надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення власнику нежилого приміщення типовим договором не передбачено.

Той факт, що нежиле приміщення № 5 ще не прийнято до експлуатації не звільняє його власника, який отримує або має намір отримувати житлово-комунальні послуги від обов’язку укласти відповідні договори на надання таких послуг.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідачки стосовно того, що у вказаному приміщенні вона не здійснює господарської діяльності, оскільки це не змінює його статусу "нежитлового".

Враховуючи викладене, комунальним підприємством "Водоканал" правильно розроблено проект договору згідно із зразковим договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, передбаченим додатком № 4 до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (z0165-94) .

Як вказано в п.1.2 цих Правил (z0165-94) , вони є обов’язковими для Водоканалу і усіх абонентів, які користуються комунальними водопроводами і каналізацією, незалежно від їх відомчої приналежності та форм власності.

Стосовно оформлення ОСОБА_1 як "субабонента" необхідно зазначити наступне.

Як встановлено судами, належне їй на праві власності нежитлове приміщення № 5 знаходиться в багатоквартирному будинку 23 на мікрорайоні 1 в місті Лозова. Вказаний будинок знаходиться на балансі комунального підприємства "Дирекція єдиного замовника", яке в силу договірних відносин з комунальним підприємством "Водоканал" забезпечує його жителів послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до ч.6, 7 п.2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21.07.2005 року (630-2005-п) , централізоване постачання холодної води –це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, а централізоване водовідведення –це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення.

Згідно ч.7 п.1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" внутрішньобудинкові системи –це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Субабонент –це водокористувач, який одержує воду з міської водопровідної мережі або скидає стічні води в міську каналізаційну мережу через мережі абонента за укладеною з ним угодою та за погодженням з Водоканалом.

З огляду на те, що нежитлове приміщення № 5 містить спільні з багатоквартирним будинком 23 мережі, арматуру на них, прилади та обладнання, укладання договору безпосередньо з ОСОБА_1 (власницею нежитлового приміщення) та комунальним підприємством "Водоканал" не є можливим.

Враховуючи викладене, розроблений позивачем проект договору № 264 від 08.05.2007 року на відпуск води з комунального водопроводу та прийом стоків у комунальну каналізацію відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає укладенню, про що правильно зазначив апеляційний господарський суд.

Посилання скаржника на порушення господарським апеляційним судом при прийнятті постанови норм матеріального чи процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку апеляційного господарського суду, а тому не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 року у справі № 33/220-07 без змін.