5015/2048/12 Про стягнення неустойки за договором оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити та повернути орендодавцеві орендоване нежитлове приміщення - 17.09.2012 Прийняття

19.07.2012 року позивачем подавалась до господарського суду Львівської області заяву про уточнення позовних вимог (в частині вимог про стягнення неустойки, арк. справи 135 т.І), відповідно до якої останній, в зв'язку з проведеними відповідачем проплатами за фактичне користування приміщенням за період з 01.04.2011 року по 01.03.2012 року в сумі 4918,74 грн. та в квітні 2012 року в сумі 412,06 грн. і травні 2012 року - 412,06 грн., просив стягнути з відповідача - 3282,68 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2012 року по справі №5015/2048/12 позов прокурора Галицького району м.Львова заявлений в інтересах держави в собі Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 звільнити та повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 19,5 м2, стягнено з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 3282,68 грн. - неустойки.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст. 509, 525, 526, 631, 759, 764, 785 ЦК України, ст.ст. 174, 193 ГК України, те, що договір оренди №3-0665 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 01.02.2002 року припинив свою дію 22.03.2011 року, враховуючи повідомлення відповідача №2302-вих-983 від 01.04.2011 року про припинення дії договору, норми Закону України «Про прокуратуру» (1789-12) , Закону України «Про місцеве самоврядування» (280/97-ВР) , Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (2269-12) прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2012 року по справі №5015/2048/12 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилаючись на положення ст.ст. 11, 526, 627 ЦК України Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (2269-12) , Закону України «Про місцеве самоврядування» (280/97-ВР) зазначає, що прокурором та позивачем не подано суду доказів невиконання відповідачем повідомлення від 01.04.2011 року за №2302-вих-983 «Про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди»щодо передачі балансоутримувачу (ЛКП «Каменяр-Центр») нежитлового приміщення площею 19,5 кв.м на АДРЕСА_1. Крім того, відповідач зазначає, що з урахуванням ст.7 договору оренди №3-0665 від 21.03.2002 року, об'єкт оренди ним зберігається в належному стані та, що він готовий його передати балансоутримувачу. Поряд з цим, апелянт вказуючи на ст.4 Закону України «Про судовий збір» вважає, що суд прийшовши до висновку про стягнення з відповідача 3282,68 грн. -неустойки, повинен був стягнути 1609,50 грн. -судового збору.

17.09.2012 року від скаржника до суду надійшло доповнення до апеляційної скарги (від 16.09.2012 року), в якому останній звертає увагу суду на те, що акт приймання-передачі приміщення від 07.02.2002 року немає відношення до договору оренди №3-0665 від 21.03.2002 року. Одночасно, відповідач зазначає, що він як орендар вчасно сплачував орендну плату, відремонтував орендоване приміщення.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги та доповнення до неї підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Поряд з цим, скаржником на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 року по даній справі, не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, звертали увагу суду на те, що договір оренди №3-0665 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 21.03.2002 року припинив свою дію 22.03.2011 року та, що відповідачу направлялось повідомлення від 01.04.2011 року про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, в якому містилась вимога повернути орендоване майно згідно акту приймання-передачі балансоутримувачу, проте, орендоване майно повернуто не було, з огляду на що правомірним є стягнення неустойки та зобов'язання відповідача звільнити приміщення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що, 01.02.2002 р. Управлінням ресурсів Департаменту економічної політики Львівської міської ради видано наказ № 20-А (арк. справи 108 т.І) про укладення договору оренди з приватним підприємцем ОСОБА_5 на нежитлові приміщення 1-го поверху площею 19,5 кв.м. в буд. АДРЕСА_1.

07.02.2002 року начальником ЖЕК-302 (балансоутримувачем приміщення) та ПП ОСОБА_5 підписано акт приймання-передачі приміщення (арк. справи 92 т.І).

21.03.2002 року між Управлінням ресурсів Львівської міської ради (в тексті договору - орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди № 3-0665 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого орендодавець взяв на себе зобов'язання передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нерухоме майно -нежитлове приміщення площею 19,5 м2 на АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ЖЕК-302.

У розділі 2 вказаного договору, цільовим призначенням об'єкта оренди визначено -майстерня по ремонту комп'ютерної та офісної техніки. Розділом 3 договору передбачено порядок передачі об'єкта в оренду від балансоутримувача орендарю, зокрема, у пунктах 3.2., 3.4., 3.5 договору встановлено, що сторони повинні передати об'єкт оренди по акту приймання-передачі на дату підписання даного договору, при передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачемоб'єкт оренди сторони повинні були передати по підписаному орендарем та балансоутримувачем акту приймання-передачі на дату підписання договору. Об'єкт оренди вважався переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

У пункті 3.7. договору передбачено, що у випадку не прийняття орендарем об'єкта оренди в терміни, вказані у п. 3.2. договору (на дату підписання даного договору), договір вважається неукладеним.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правові засади організаційних відносин, пов'язаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у державній і комунальній власності та майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у державній і комунальній власності встановлені Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно приписів ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У пункті 4.1 договору оренди №3-0665 від 21.03.2002 року зазначено, що термін договору оренди визначений з 21.03.2002 року до 21.03.2005 року включно.

Відповідно до пункту 4.2 договору перебіг терміну дії договору оренди та настання обов'язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати підписання сторонами акту здачі-приймання об'єкта оренди.

Як встановлено судом, дію договору оренди було пролонговано до 21.03.2011 року, про що також зазначає позивач у позовній заяві та не заперечує відповідач.

Згідно п.4.3 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В матеріалах справи наявне повідомлення про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору (вих.№ 2302-вих-983 від 01.04.2011 р., арк. справи 11 т.І), яким Управління комуналдьної власності повідомляє відповідача та балансоутримувача (ЛКП «Каменяр Центр»), що договір №3-0665 від 21.03.2002 року оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень за адресою -АДРЕСА_1 припинив свою дію з 22.03.2011 року та, що протягом 15-ти днів орендар (відповідач) зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному стані по акту приймання-передачі, провести до моменту припинення договору повний розрахунок по сплаті орендної плати.

Як відзначено судом першої інстанції, факт отримання вказаного повідомлення відповідач у відзиві на позовну заяву від 11.06.2012 року визнав.

Відповідно до положень п.п. 9.1., 9.2. договору оренди №3-0665 від 21.03.2002 року повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється, зокрема, після закінчення дії договору, сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5-ти днів з моменту закінчення терміну оренди.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних у п.9.1 договору.

Однак, орендоване майно - нежитлове приміщення площею 19,5 м2 по АДРЕСА_1 відповідач у встановлені строки не повернув. Відповідач у апеляційній скарзі також не заперечує, що орендоване майно не повернуте ані орендарю, ані балансоутримувачу.

Згідно із ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Аналогічні положення містить ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З огляду на те, що орендоване приміщення не повернуто, позивачем, з урахуванням положень ч.2 ст. 785 ЦК України, нараховано відповідачу неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Згідно розрахунку позовних вимог за період з 01.04.2011 р. по 01.03.2012 р. (арк. справи 10 т.І) розмір подвійної плати за користуванню приміщенням становить - 9 025,54 грн.

В подальшому, позивач, враховуючи здійснені відповідачем оплати, у поданій заяві про уточнення позовних вимог (арк. справи 135 т.І), просить суд стягнути з відповідача неустойку в розмірі 3 282,68 грн.

Судом відзначено, що факт передачі відповідачу приміщення підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 07.02.2002 р., який підписано сторонами та скріплено відтисками печаток, а посилання скаржника на те, що вказаний акт приймання-передачі приміщення немає відношення до договору оренди №3-0665 від 21.03.2002 року, не заслуговує на увагу, оскільки наявність підписаного акту приймання-передачі приміщення на дату підписання договору оренди передбачено п. 3.2. договору оренди №3-0665 від 21.03.2002 року.

Крім того, згідно положень ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторонам надано можливість встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про правомірність позовних вимог про зобов'язання ПП ОСОБА_5 звільнити та повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 19,5 м2 та стягнення з відповідача на користь позивача 3282,68 грн. неустойки.

Одночасно, враховуючи положення п.2 статті 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ч. 1 ст. 2, ст. 29 ГПК України, ст.ст.2, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд вважає що прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради з даним позовом.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування рішення місцевого суду колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не вбачає.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Поряд з цим, згідно ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У ст.13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" зазначено - встановити на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 грн.

Згідно із ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У відповідності до п.п.4) п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Підпунктом 1) пункту 2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що ставка судового збору при поданні до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а згідно із п.п.2) пункту 2 ч.2 ст.4 вказаного Закону - ставка судового збору при поданні до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру.

В даному випадку позивач звернувся до суду із позовними вимогами майнового та немайнового характеру, з огляду на що, необґрунтованим є посилання апелянта на те, що суд при стягненні 3282,68 грн. неустойки мав стягнути 1609,50 грн. -судового збору, проте, стягнув 2682,50 грн., оскільки господарським судом стягнено судовий збір по майновій вимозі (стягнення 3282,68 грн. -неустойки) в сумі 1609,50 грн. і немайновій вимозі (зобов'язання звільнити приміщення) - 1073 грн.

Поряд з цим, фізична особа-підприємець ОСОБА_6 подаючи апеляційну скаргу на рішення суду по даній справі повинна була сплатити -1341,25 грн. судового збору, однак, нею сплачено лише 440 грн. (згідно квитанцій №48 від 03.08.2012 року на суму 150 грн., №43 від 21.08.2012 року на суму 390 грн.).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2012 по даній справі, зобов'язано скаржника подати суду докази сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» (3674-17) розмірі.

Проте, скаржником (відповідачем) доказів доплати судового збору в розмірі 901,25 грн. (1341,25 грн. -440 грн.) не подано, з огляду на що, з останнього слід стягнути 901,25 грн. -судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду по даній справі.