5017/1020/2012 Про визнання кредитного договору недійсним - 11.09.2012 Прийняття

03.04.12 р. Відкрите акціонерне товариство "Одеський домобудівельний комбінат" (далі за текстом -позивач, ВАТ "Одеський ДБК") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (далі за текстом -відповідач, ПАТ "Марфін Банк") про визнання недійсним кредитного договору № 2518/ОF від 08.11.07 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (далі за текстом -ВАТ "МТБ"), правонаступником якого виступає ПАТ "Марфін Банк", та ВАТ "Одеський ДБК" на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. Крім того, позивач просив суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності та поновити строк для звернення до суду з позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог ВАТ "Одеський ДБК" зазначає, що спірний договір на надання кредиту у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 5000000 грн., про існування якого позивачу стало відомо 03.01.12 р. після того, як до виконання своїх посадових обов'язків приступив новий генеральний директор ВАТ "Одеський ДБК" Лата М.В., був укладений попереднім генеральним директором Ткачем Л.П. із перевищенням наданих йому повноважень та з порушенням вимог ст.ст. 46, 47 Закону України "Про господарські товариства" і ст.ст. 101, 160 ЦК України, оскільки відповідно до статуту ВАТ "Одеський ДБК" генеральний директор має право приймати рішення про укладення правочинів на суму, що не перевищує 100-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, яка на той час становила 460 грн.

12.04.12 р. ВАТ "Одеський ДБК" надав до суду уточнення змісту заявлених позовних вимог, в яких просив задовольнити вимоги про визнання недійсним кредитного договору від 08.11.07 р., викладені в позовній заяві. В мотивувальній частині уточнень позивач послався на ст. 236 ЦК України стосовно того, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, та на те, що за приписами ст. 216 ЦК України, наслідком визнання кредитного договору недійсним є двостороння реституція, а також недійсність правочинів щодо забезпечення основного правочину.

20.04.12 р. ПАТ "Марфін Банк" звернувся до місцевого господарського суду із клопотанням про об'єднання в одне провадження справи № 5017/1020/2012 за позовом ВАТ "Одеський ДБК" до ПАТ "Марфін Банк" про визнання недійсним кредитного договору та справи № 5017/448/2012 за позовом ПАТ "Марфін Банк" до ВАТ "Одеський ДБК" та ТОВ "ВКФ "Меркурій" про стягнення та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заявою від 11.05.12 р. ПАТ "Марфін Банк" на підставі ст. 267 ЦК України просило застосувати до позовних вимог ВАТ "Одеський ДБК" наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що про факт укладення спірного договору позивач довідався або міг довідатись одразу ж після його укладення, а саме 08.11.07 р., про що свідчать протоколи засідання Наглядової ради ВАТ "Одеський ДБК" № 11 від 05.11.07 р. та № 19 від 08.04.09 р.

21.05.12 р. ВАТ "Одеський ДБК" вдруге надав суду уточнення позовних вимог, в прохальній частині яких просив задовольнити позовні вимоги ВАТ "Одеський ДБК" про визнання недійсним кредитного договору від 08.11.07 р., викладені в позовній заяві, а саме визнати недійсним кредитний договір № 2518/ОF від 08.11.07 р., укладений між ВАТ "МТБ", правонаступником по всіх правах та обов'язках якого виступає ПАТ "Марфін Банк", та ВАТ "Одеський ДБК" з моменту його вчинення.

01.06.12 р. ВАТ "Одеський ДБК" звернулось до місцевого господарського суду із клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі № 5017/1020/2012 для визнання належності підписів, що містяться у протоколі № 11 Наглядової ради ВАТ "Одеський ДБК" від 05.11.07 р., в якому йдеться про надання згоди на отримання позивачем кредиту від ВАТ "МТБ", Кушнеруку В.І. та Хімійчук В.І.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.06.12 р. (суддя Малярчук І.А.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі з огляду на те, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу для визнання спірного договору недійсним.

Зокрема, суд зазначив, що з наданих відповідачем в ході розгляду справи документів, а саме протоколів засідань Наглядової ради ВАТ "Одеський ДБК" № 11 від 05.11.07 р. та № 19 від 08.04.09 р., вбачається факт надання згоди Наглядової ради на отримання позивачем кредиту у ВАТ "МТБ" у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 5000000 грн., на подальше укладення та підписання всіх необхідних для цього документів, а також на надання повноважень Ткачу Л.П. на укладення додаткових угод до спірного кредитного договору, що свідчить про обізнаність позивача про кредитні правовідносини з ВАТ "МТБ" та правонаступником останнього -ПАТ "Марфін Банк".

Крім того, про обізнаність позивача щодо існування спірного договору свідчить також подальше його схвалення з боку ВАТ "Одеський ДБК" шляхом часткового виконання умов цього договору, що полягає в отриманні кредиту, здійсненні часткового погашення кредиту, а також укладення в забезпечення умов кредитного договору договорів іпотеки від 04.12.07 р. та поруки від 28.11.07 р.

Рішення суду вмотивовано посиланням на ст.ст. 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 203, 215, 238, 241 ЦК України, ст. 180 ГК України, а також на недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Окрім цього, вищезазначеним рішенням господарського суду першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання позивача, викладеного в позовній заяві, про визнання поважною причини пропуску строку позовної давності та поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою з огляду на те, що необізнаність нового генерального директора ВАТ "Одеський ДБК" про існування кредитних взаємовідносин з ПАТ "Марфін Банк" не доводить факту необізнаності позивача як юридичної особи про ці обставини, доказом чого служить часткове використання наданих за спірним договором кредитних коштів, часткове повернення кредиту та ін.

Рішенням суду також відхилено клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі № 5017/1020/2012 у зв'язку із тим, що сумніви ВАТ "Одеський ДБК" у достовірності підписів Кушнерука В.І. та Хімійчук В.І. у протоколі Наглядової ради № 11 від 05.11.07 р. виникли лише з огляду на відсутність у позивача оригіналу вказаного протоколу. До того ж, позивач не зміг надати жодних оригіналів документів із зразками підписів Кушнерука В.І. та Хімійчук В.І., тобто не надав жодних доказів, які б поставили під сумнів дійсність підписів вказаних осіб у протоколі Наглядової ради № 11 від 05.11.07 р.

Місцевим господарським судом у своєму рішенні було відмовлено і у задоволенні клопотання відповідача стосовно об'єднання справ № 5017/448/2012 та № 5017/1020/2012 в одне провадження, оскільки у першому випадку встановленню підлягають факти наявності кредитної заборгованості та правомірності задоволення виявленої заборгованості за рахунок предмета іпотеки, а в другому випадку -відповідність або невідповідність спірного договору вимогам чинного законодавства, що свідчить про неоднорідність заявлених вимог. Про недоцільність об'єднання вказаних справ в одне провадження свідчить також зупинення провадження по справі № 5017/448/2012 до розгляду справи № 5017/1020/2012.

Судом також відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Марфін Банк" про застосування наслідків спливу строків позовної давності та, у зв'язку із цим, відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки в результаті розгляду судом спору по суті ним встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на недоведеність порушення відповідачем матеріального права, що виключає можливість відмовити в задоволенні позову з мотивів пропуску строків позовної давності.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, ВАТ "Одеський ДБК" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення суду від 19.06.12 р. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги ВАТ "Одеський ДБК" наводить ті самі підстави, які викладені в позовній заяві, зазначаючи, що судом порушено ст. 261 ЦК України стосовно початку перебігу позовної давності та ст.ст. 203, 215 ЦК України щодо недійсності правочину, а також вказує на порушення судом ст. 41 ГПК України, оскільки судом, на думку скаржника, було неправомірно відмовлено йому у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі щодо достовірності підписів Кушнерука В.І. та Хімійчук В.І. у протоколі Наглядової ради № 11 від 05.11.07 р., оскільки, незважаючи на наявність у відповідача оригіналу вказаного протоколу та надання його на огляд суду першої інстанції, посилання на вказаний протокол в самому кредитному договорі від 08.11.07 р. відсутнє, відсутній він також і у позивача, що свідчить про можливу недостовірність підписів у зазначеному протоколі.

Відповідач, в свою чергу, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 19.06.12 р. -без змін, як таке, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судові засідання апеляційного господарського суду не з'явився, ВАТ "Одеський ДБК" про причини неявки свого представника суд не повідомив, клопотань не заявляв, тобто не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ПАТ "Марфін Банк", обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ВАТ "Одеський ДБК" виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням Наглядової ради ВАТ "Одеський ДБК" від 05.11.07 р., яке оформлено протоколом № 11, Наглядова рада позивача прийняла рішення про надання згоди на отримання ВАТ "Одеський ДБК" кредиту у ВАТ "МТБ" у вигляді кредитної лінії непоновлюваної у розмірі 5000000 грн. з оплатою за користування кредитом 17% річних на строк 36 місяців, а також комісій, пені та штрафів згідно з умовами кредитного договору для поповнення обігових коштів, в т.ч. сплати субпідрядникам за виконані будівельно-монтажні роботи; звернення до ТОВ "ВКФ "Меркурій" з проханням виступити майновим поручителем (іпотекодавцем) перед ВАТ "МТБ" по обов'язкам товариства за кредитом, що буде отриманий; надання згоди на підписання виконавчим директором ВАТ "ОДБК" Ткачом Л.П. всіх необхідних для отримання кредиту документів, в тому числі на укладення ВАТ "Одеський ДБК" з ВАТ "МТБ" кредитної угоди; звернення до Македонського П.Г. та до Кушнерука В.І. з проханням надати поруку за кредитом, який буде отриманий у ВАТ "МТБ" на викладених вище умовах.

08.11.07 р. між ВАТ "МТБ", правонаступником якого відповідно до п.1.1. Статуту відповідача, затвердженого рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів, оформлених протоколом № 39 від 20.09.11 р., є ПАТ "Марфін Банк", та ВАТ "Одеський ДБК" було укладено кредитний договір № 2518/ОF (далв за текстом -Договір), за умовами якого ВАТ "МТБ" зобов'язується надати позичальнику - ВАТ "Одеський ДБК" кредит на поповнення обігових коштів, в т.ч. сплату субпідрядникам за виконані будівельно-монтажні роботи у вигляді не поновлювальної кредитної лінії на суму 5000000 грн. з 28.11.07 р. і терміном погашення по 05.11.10 р., зі сплатою 17% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та строки, встановлені в цьому договорі, повернути ВАТ "МТБ" кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачені умовами цього договору. Видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід'ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 26009213521 відкритий у банку (п.п. 1.1., 1.3. Договору).

Відповідно до п.7.1. Договору, він набирає сили з моменту його підписання обома сторонами, скріплення підписів печатками і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Договір було підписано обома сторонами та скріплено відповідними печатками підприємств. Від імені ВАТ "МТБ" Договір підписаний головою правління Гоєм К.Г., а від імені ВАТ "Одеський ДБК" -виконавчим директором Ткачом Л.П., при чому відповідне рішення про уповноваження виконавчого директора Ткача Л.П. на підписання Договору було прийнято на засіданні Наглядової ради від 05.11.07 р., оформленому протоколом № 11.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Договором ВАТ "МТБ" уклало договори іпотеки із ТОВ "ВКФ "Меркурій" (від 04.12.07 р.), із Балаєвою С.О. від (18.05.09 р.), предметом яких є надання ТОВ "ВКФ "Меркурій" та Балаєвою С.О. в іпотеку нерухомого майна, визначеного цим договором, в забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "Одеський ДБК" перед іпотекодержателем - ВАТ "МТБ", що випливають з кредитного договору від 08.11.07 р. та всіх додаткових угод до нього.

Крім того, ВАТ "МТБ" уклало договори поруки із Македонським П.Г. за № 3457-СО від 28.11.07 р. та із Кушнеруком В.І. за № 3456-СО від 28.11.07 р., відповідно до умов яких останні зобов'язуються перед кредитором -ВАТ "МТБ" за виконання зобов'язань ВАТ "Одеський ДБК" за кредитним договором від 08.11.07 р.

08.04.09 р. між ВАТ "МТБ" та ВАТ "Одеський ДБК" в особі виконавчого директора Ткача Л.П. укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої п.п. 1.1, 3.2.3, 4.1, 8.9 Договору викладено в іншій редакції та доповнено його пунктами 3.6, 3.7.

На засіданні Наглядової ради ВАТ "Одеський ДБК" від 03.01.12 р., оформленому протоколом № 1, прийнято рішення про звільнення Ткача Л.П. з посади директора ВАТ "Одеський ДБК" з 03.01.12 р. та покладення виконання обов'язків генерального директора товариства на Лату М.В.

Згідно п.п.7.3.1., 7.3.3.13., 7.3.4., 7.3.5. Статуту ВАТ "Одеський ДБК", затвердженого Загальними зборами акціонерів, оформленими протоколом № 10 від 06.08.05 р., Наглядова рада є органом товариства, який здійснює контроль за діяльністю дирекції та захист прав акціонерів товариства. Організаційною формою роботи наглядової ради є чергові та позачергові засідання. Засідання Наглядової ради проводяться за необхідністю, але не менше одного разу на три місяці. Наглядова рада звітує перед загальними зборами про свою діяльність, загальний стан товариства та вжиті нею заходи, спрямовані на досягнення мети товариства.

Пунктами 7.3.3.1., 7.3.3.5. Статуту ВАТ "Одеський ДБК" до виключної компетенції Наглядової ради віднесено, крім іншого: визначення основних напрямків діяльності товариства, ухвалення стратегії товариства, затвердження річного бюджету, бізнес-планів та здійснення контролю за їх реалізацією; проведення перевірки достовірності річної та квартальної фінансової звітності до її оприлюднення та (або) подання на розгляд загальних зборів акціонерів; прийняття рішення про укладення правочинів, в тому числі кредитних договорів та договорів про відчуження або заставу майна товариства на суму, що перевищує 110 розмірів мінімальної заробітної плати, затверджений законодавством, та надання повноважень генеральному або виконавчому директору на підписання такої угоди, крім випадків, коли таке право належить загальним зборам акціонерів або Наглядовій раді.

Положеннями 7.4.1., 7.4.2., 7.4.3.4., 7.4.7., 7.4.7.3., 7.4.7.6. Статуту ВАТ "Одеський ДБК" передбачено, що дирекція є виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Дирекція є підзвітною загальним зборам акціонерів і наглядовій раді товариства та організовує виконання їх рішень. Дирекція обирається за рішенням загальних зборів у кількості 4 директорів строком на чотири роки. До складу дирекції входять генеральний директор, виконавчий директор, технічний директор, директор з якості. До виключної компетенції дирекції належить прийняття рішень про укладення правочинів, в т.ч. кредитних договорів та договорів про відчуження або заставу майна та інші правочини та договори на суму, що не перевищує 110-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Роботою дирекції керує генеральний директор, який має право приймати рішення про укладення правочинів, в т.ч. відносно укладення кредитних договорів та договорів про відчуження майна на суму, що не перевищує 100-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством; підписувати довіреності, договори та інші документи від імені товариства, рішення про укладення (видачу) яких прийнято уповноваженим органом товариства в межах його компетенції відповідно до положень цього Статуту.

З протоколу № 19 засідання Наглядової ради ВАТ "Одеський ДБК" від 08.04.09 р., вбачається, що Наглядовою радою ВАТ "Одеський ДБК" прийнято рішення про внесення змін до умов Договору шляхом встановлення строку кредиту до 05.11.11 р.; надання повноважень Ткачу Л.П. на укладення та підписання від імені позивача з ВАТ "МТБ" додаткової угоди до Договору на вищезазначених умовах, а інші умови додаткової угоди визначити на власний розсуд за узгодженням з ВАТ "МТБ", а також підписання усіх інших документів, необхідних для укладання даної додаткової угоди; звернення до Балєвої С.О. з проханням виступити майновим поручителем перед банком по зобов'язанням товариства за Договором, а саме надавати в іпотеку банку промислову базу, загальною площею 5055,2 кв.м.; звернення до ТОВ "ВКФ "Меркурій" з проханням підтвердити надання майнової поруки згідно договору іпотеки, враховуючи вищезазначені зміни, що вносяться до умов Договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, п. 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із змісту ст. 626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання ВАТ "МТБ" умов Договору щодо відкриття кредитної лінії, відповідачем були надані виписки по особових рахунках позивача за період з 01.01.07 р. по 31.12.09 р., з 01.01.07 р. по 01.01.10 р., з 01.01.10 р. по 31.01.12 р., з яких вбачається, що ВАТ "Одеський ДБК" за період користування наданими кредитними коштами було частково погашено кредити, сплачено проценти за користування кредитом, що свідчить про згоду позивача з умовами укладеного Договору, його визнання та часткове виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, зі змісту наявних в матеріалах справи протоколів засідань Наглядової ради № 11 від 05.11.07 р. та № 19 від 08.04.09 р., які уповноважують виконавчого директора Ткача Л.П. на укладення кредитного договору № 2518/ОF від 08.11.07 р., додаткової угоди до нього № 1 від 08.04.09 р., тобто, наділяють останнього відповідним об'ємом повноважень, до яких віднесено укладення та підписання спірного договору, що повністю кореспондується з положеннями п.п. 7.3.3.1., 7.3.3.5. Статуту ВАТ "Одеський ДБК", а також з подальшого виконання ВАТ "Одеський ДБК" умов Договору, враховуючи також укладення договорів поруки та іпотеки, вбачається схвалення позивачем умов Договору, вільне волевиявлення, яке відповідає внутрішній волі і господарській діяльності ВАТ "Одеський ДБК", щодо надання згоди на укладення цього договору, що свідчить про усвідомлення позивачем того, що спірний договір був спрямований на настання реальних наслідків, у зв'язку із чим підстав для визнання зазначеного договору недійсним немає. Крім того, жодних доказів надходження від ВАТ "Одеський ДБК" на адресу ВАТ "МТБ" або ПАТ "Марфін Банк" зауважень щодо змісту Договору або пропозицій його укладення чи переукладення в редакції позивача останнім суду надано не було, що також свідчить про схвалення та добровільне виконання сторонами умов спірного договору.

За таких обставин посилання скаржника на порушенням судом положень ст.ст. 203, 215 ЦК України не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки позивачем не доведено належним чином ті обставини, на які він посилається як на підставу недійсності правочину, а саме спірного кредитного договору.

Крім того, не заслуговують на увагу і посилання ВАТ "Одеський ДБК" на порушення господарським судом першої інстанції приписів ст. 41 ГПК України щодо призначення судової почеркознавчої експертизи по справі, оскільки за змістом ч. 1 зазначеної статті ГПК України (1798-12) , для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, однак вказане є правом суду, а не його обов'язком, до того ж, на вимогу суду першої інстанції надати будь-які документи зі зразками підписів Кушнерука В.І. та Хімійчук В.І. за ті ж періоди, коли були підписані сумнівні за твердженням скаржник протоколи Наглядової ради, позивач не надав жодних документів, крім того, в порушення ст. 33 ГПК України, не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів достовірність підписів вказаних осіб, що містяться в оригіналах вищезгаданих протоколів Наглядової ради, які були надані на огляд суду першої інстанції.

Посилання скаржника на порушення судом положень ст. 261 ЦК України взагалі не аргументовано, натомість, ВАТ "Одеський ДБК" в своїй скарзі лише навело положення зазначеної статті Кодексу (435-15) та вказало, що про Договір йому стало відомо після призначення генеральним директором товариства Лати М.В., однак, як зазначалось вище у мотивувальній частині постанови, змістом протоколів № 11 від 05.11.07 р. та № 19 від 08.04.09 р., якими оформлені відповідні рішення Наглядової ради позивача, фактом використання коштів, які надійшли на відкриту Банком кредитну лінію та сплатою процентів за них, підтверджується обізнаність ВАТ "Одеський ДБК" про укладення спірного Договору ще до призначення нового генерального директора в особі Лати М.В.

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив клопотання позивача про поновлення строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним Договору за цих обставин та вірно зазначив, що за клопотанням відповідача позовна давність не може бути застосована, оскільки розглядом справи не встановлено порушення прав позивача у матеріально-правових відносинах з Банком, що випливають з укладення оспореного Договору.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову ВАТ "Одеський ДБК" у задоволенні позову, з огляду на що оскаржене рішення суду від 19.06.12 р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Одеський ДБК" -без задоволення.