ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
13 травня 2009 р.
|
№ 16/399
|
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого судді
|
Кравчука Г.А.,
|
|
суддів:
|
Мачульського Г.М.,
|
за участю представників сторін:
|
позивача
|
Дзюбла О.І. дов. №02-17/1/2447 від 29.09.2008 р.
|
|
відповідача
|
Козирь Т.О. дов. №19/01 від 19.01.2009 р.
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні
|
касаційну скаргу
|
Виконавчого комітету Полтавської міської ради
|
|
на постанову
|
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.01.2009 р.
|
|
у справі
|
№16/399 господарського суду Полтавської області
|
|
за позовом
|
Прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради
|
|
до
|
Відкритого акціонерного товариства "Полтаваголовпостач"
|
|
Треті особи
|
1. Київська районна у м. Полтаві рада 2. Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради 3. Державна податкова інспекція у м. Полтаві
|
|
про
|
стягнення 66 470,94 грн.
|
|
за зустрічним позовом
|
Відкритого акціонерного товариства "Полтаваголовпостач"
|
|
до
|
Виконавчого комітету Полтавської міської ради
|
|
про
|
визнання частково недійсним договору оренди
|
В С Т А Н О В И В:
Прокурор м. Полтави звернувся до господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Полтавської міської ради з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) "Полтаваголовпостач" про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі за період з березня 2006 року по січень 2007 року в розмірі 66470,94 грн., в тому числі 62934,33 грн. основного боргу та 3536,61 грн. пені.
В процесі розгляду спору прокурор м. Полтави на підставі ст.ст. 78, 80 Господарського процесуального кодексу України відмовився від позовних вимог в інтересах держави в особі виконавчого комітету Полтавської міської ради про стягнення грошових коштів у сумі 66470,94 грн. і відмова господарським судом прийнята. Проте, виконком позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
ВАТ "Полтаваголовпостач" подало зустрічний позов та просило визнати недійсним п. 4.1 договору оренди землі від 01.11.2006 року, яким передбачено нарахування орендної плати з 10.03.2006 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року (суддя Тимощенко О.М.) в задоволення первісного позову відмовлено з посиланням на те, що договір оренди набирає чинності з дня його державної реєстрації, тому орендар сплачує орендні платежі, починаючи саме з дня реєстрації договору, крім того, до укладення договору оренди відповідач сплачував земельний податок. Вимоги зустрічного позову задоволені, спірний пункт договору визнаний недійсним з огляду на те, що його зміст суперечить нормам ст. 18 Закону України "Про оренду землі".
За апеляційною скаргою Виконкому Полтавської міськради судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року (судді: Корсакова Г.В., Гаврилюк О.М., Мельник С.М.) скасоване в частині задоволення зустрічного позову, в цій частині прийняте нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову з огляду на те, що норма ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України дозволяє сторонам встановити, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли між ними до його укладення.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями в частині відмови в задоволенні первісного позову, виконком Полтавської міськради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неврахування господарськими судами норм ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 24 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову в частині стягнення 44254,94 грн. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що орендна плата є майже втричі більшою від земельного податку, тому ВАТ "Полтаваголовпостач" повинно сплатити різницю між нарахованою в спірний період орендною платою та сплаченим земельним податком. В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення не оскаржуються.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі п.2 п.п.б рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради №104 від 10.03.06 року "Про оформлення права користування земельними ділянками" відкритому акціонерному товариству "Полтаваголовпостач" вирішено надати товариству в оренду строком на 5 років земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 76 загальною площею 1,0504 га, для експлуатації та обслуговування адмінбудівлі та складських будівель.
На виконання п.2 названого рішення між виконавчим комітетом Полтавської міської ради та ВАТ "Полтаваголовпостач" 01.11.06 був укладений договір оренди земельної ділянки по вул. Половки, 76 в м. Полтаві строком на 5 років.
Відповідно до п. 4 договору оренди землі від 01.11.06 Орендар ("ВАТ "Полтаваголовпостач") зобов'язаний вносити орендну плату за землю до місцевого бюджету Київського р-ну в розмірі 70427,28 грн. на рік щомісяця у розмірі 1/12 річної суми орендної плати протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду. При цьому, нарахування орендної плати за землю починається з 10.03.2006 року.
Акт приймання-передачі в оренду даної земельної ділянки підписаний сторонами 01 грудня 2006 року.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про оренду землі" оренда - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендна плата за земельну ділянку - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за угодою сторін у договорі оренди.
Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувач зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату.
За правилами ч.2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
З приписів ст. 210 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин, який підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про плату за землю" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Відповідно до ст. 19 цього Закону розмір, умови та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).
Зі змісту наведених норм вбачається, що права та обов'язки сторін за договором оренди землі, в тому числі і щодо сплати орендної плати, виникають з моменту його державної реєстрації.
Господарськими судами встановлено, що договір оренди землі від 01.11.06р. зареєстрований 05.02.2007 року, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №84-П., і саме з цієї дати у орендаря –відповідача виник обов'язок вносити орендну плату у встановлених договором розмірі та строк.
Крім того, господарськими судами встановлено, що ВАТ "Полтаваголовпостач" до укладення договору оренди користувалося названою земельною ділянкою та сплачувало земельний податок до дати державної реєстрації договору.
Як правильно вказали суди попередніх інстанцій, Законом України "Про плату за землю" (2535-12)
не передбачено одночасної сплати земельного податку та орендної плати.
З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень в оскарженій частині.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Полтавської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.01.2009 року у справі №16/399 залишити без змін.
|
Головуючий суддя
|
|
Кравчук Г.А.
|